Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Вжe є попeредні домoвленості”: Зeленський пообiцяв фінанcування для виробництва всіх типів дрoнів

“Вжe є попeредні домoвленості”: Зeленський пообiцяв фінанcування для виробництва всіх типів дрoнів

Viktor
22 Червня, 2025 Коментарі Вимкнено до “Вжe є попeредні домoвленості”: Зeленський пообiцяв фінанcування для виробництва всіх типів дрoнів

Частина європейських країн-партнерів дали згоду на фінансування для виробництва всіх типів дронів. Вже є попередні домовленості.

Про це у своєму традиційному зверненні повідомив президент України Володимир Зеленський. Він також зазначив, що цього тижня буде окремо говорити з партнерами щодо додаткового фінансування для виробництва дронів-перехоплювачів.

“Перехоплювачі, дрони для передової, також дрони на оптоволокні та всі типи дронів для ударів по російській території мають бути профінансовані так, щоб це дійсно відчувалось. Це буде – і вже є попередні домовленості з частиною наших партнерів. З частиною європейських країн”, – розповів президент.

Він також розказав, що провів розмову з головкомом Олександром Сирським щодо БПЛА країни- терориста.

“Все має бути налаштовано системно так, щоб російські дрони – російські розвідники – знищувались, і знищувались максимально оперативно”, – додав Зеленський.

Про що ще говорив президент у своєму зверненні

– Зараз у Краматорську ще тривають рятувальні роботи на місці російського удару. Авіабомби просто по місту, просто по будинках. Під завалами були люди. Залучені були всі необхідні сили. Станом на цей час відомо про чотирьох поранених – серед них дитина. На жаль, чотири людини були вбиті цим російським ударом. Мої співчуття всім рідним та близьким;

– Очікую також на повний звіт щодо наслідків та щодо всіх обставин російського ракетного удару по полігону на півдні України. Сьогодні був цей удар. Не перший такий удар, на жаль. На жаль, є втрати, є поранені. Потрібна повна відповідальність;

– Сьогодні була тривала розмова моя з міністром внутрішніх справ Клименком. Зокрема про захист наших позицій на передовій та про застосування наших дронів підрозділами Національної гвардії України;

– Сьогодні був міністр оборони Норвегії в Україні. Є рішення про 400 мільйонів доларів у наше виробництво – нові інвестиції, на дрони передусім. Ми працюємо разом і працюємо для того, щоб створити всі умови й виробляти ППО в Україні, виробляти з партнерами, з Норвегією, кроки до цього ми робимо. Відкрито вже офіс в Україні однієї з найбільших європейських оборонних компаній – найбільшої норвезької оборонної компанії Kongsberg Defence & Aerospace. І максимально ми все прискорюємо;

– Були сьогодні детальні доповіді також розвідки – ГУР та Служби зовнішньої розвідки. Передусім про російські наміри й наш від них захист. Ключове, що намагається зробити Москва, – це боротьба проти санкцій. Вони намагаються всіма методами виторгувати для себе не просто незастосування нових санкцій, але й ще послаблення існуючих. Ми розуміємо, яким чином і кого вони використовують у Європі, в інших частинах світу. Протидіємо. Я дякую кожному, хто просуває, попри все, санкційний порядок денний. Бо це порядок денний наближення миру.

– Були доповіді по ситуації на Близькому Сході та в регіоні Затоки – після американських ударів по об’єктах ядерної програми іранського режиму. Режиму, який так багато допоміг Путіну. Зараз в українському небі – чергові хвилі “шахедів”. Ми всі прекрасно пам’ятаємо, звідки у Росії така зброя. Іранські рішення на допомогу Росії принесли нашій країні та багатьом іншим країнам масштабні руйнування, масштабні людські втрати. І це дійсно має припинитись. І це дійсно не має бути посилено ядерною зброєю. Жодного поширення ядерної зброї в сучасному світі не повинно бути. Це треба підкреслювати. 

– Важливо, що є американська рішучість щодо цього – рішучість президента Трампа. Так само треба підкреслювати, що дипломатія має запрацювати. Запрацювати всюди. На Близькому Сході, у регіоні Затоки, і у нас тут, у Європі, в Україні. Якщо Путін відкидає всі мирні пропозиції, і в тому числі американські пропозиції, то не дивно, що відкидають їх поки що і в Тегерані. Але всі вони мають відчути, що таке сила міжнародної солідарності та неприпустимості будь-якого поширення терору. Реальна й довготривала безпека потрібна – дійсно надійна безпека.

Джерело

Навігація записів

Мінiстр національної єдності Чеpнишов зaявив, що повернувся в Укрaїну
Масована атака PФ на Київ: 6 загuблuх, зруйновано під’їзд багатоповерхівки, під завалами шyкають людей, пoшкодження в 6 районах 

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • – У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.
  • Мої батьки зовсім не вимагали від мене такої щедрості, я сама хотіла зробити їм приємне.І, звичайно ж, я не забувала про себе. Своєї квартири у мене ще не було, зате була машина. Я звикла ні в чому собі не відмовляти, тому до якогось моменту я навіть не знала, що мені ще потрібно було для комфортного життя.
  • Мама телефонувала, — глухо мовив чоловік. — Каже, щоб завтра всі були в неї. Має якусь «надважливу справу». — Знову гроші потрібні? — Анжела піднялася, розминаючи затерплу спину. — Я ж уже записала її до обласної лікарні на вівторок. І ліки всі купила. — Не знаю, Анжел. Голос у неї був дивний. Такий, урочистий, чи що. За останні вісім місяців життя їхньої родини перетворилося на суцільний марафон по лікарнях. Не стало свекра і її одного сина Дениса і свекруха дуже здала. Відтоді Анжела повністю взяла на себе координацію лікування свекрухи: пошук ліків, найкращих реабілітологів та оплату рахунків. — Андрій з Іриною будуть? — запитала вона. — Так. І Марія з малим теж прийде. Ти знову про щось своє думаєш, про гроші? — Павло підійшов і обійняв дружину. — Рахую, Пашо. Ми за цей місяць виклали майже тридцять тисяч лише на процедури для мами. Ти зафіксував загальну суму? — Навіщо? — здивувався він. — Ми ж для мами стараємося. Гроші є, бізнес працює. — Просто цікаво, чи хтось інший хоч копійку вклав
  • Після маминої смерті я повернулася в лікарню забрати її речі. А коли з кишені халата випав складений учетверо клаптик паперу, я зрозуміла: мама встигла підготувати для мене щось…
  • Іван… — голос колишньої свекрухи затремтів. — Іван мене не навідує. Вже три роки, як не приїжджав. Тільки на Новий рік дзвонить, і то — на дві хвилини. У нього своя сім’я… четверо дітей. Дружина… вона… — старенька гірко посміхнулася. — Вона не така терпляча, як ти була, Катю. Вона з першого дня сказала: «Або я, або ваша мама». І він вибрав її. Переїхали в іншу область. Я там нікому не потрібна. Я мовчала. Я згадала, як вона колись казала: «Мій син мене ніколи не кине». Життя — дивна штука. Воно завжди повертає борги, але іноді у дуже жорстокій формі. — Я думала… що як краще зроблю… — Ганна Степанівна почала плакати. Це були тихі, сухі сльози старої людини, якій більше нема чого втрачати. — Думала, знайду йому багату, з характером, щоб у житті пробилася. А вийшло… як вийшло. Сама лишилася в тих трьох кімнатах. Пусто там, Катю. Тільки стіни холодні. Вона витерла очі хусткою. — Мені лікування треба… на коліно… — продовжила вона, ледь чутно. — Зовсім ходити не можу. А грошей нема. Пенсія — сльози. На ліки ледь вистачає. Сусіди хліб приносять, і на тому дякую… Іван каже, що в нього кредити, діти, школа… нема в нього для мене грошей. Я зупинила машину біля її під’їзду. Того самого під’їзду, з якого я колись вибігла з валізами
  • Чоловік не довіряв банкам, і вважав за краще вкладати гроші в реальне золото. Ну, на золоті зливки грошей не було, а на прикраси – цілком. Все, що дарувалося їй чи доньці, складалося у сейф. До певного часу прикраси Варю не цікавили. Лежать і лежать. Наче подарунок, але якийсь номінальний, але їй вони не потрібні. Невдовзі все змінюється.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes