Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Вибір : мама чи дружина. Про це рішення я шкодуватиму до кінця своїх днів. Мама – єдина рідна людина, яка у мене є

Вибір : мама чи дружина. Про це рішення я шкодуватиму до кінця своїх днів. Мама – єдина рідна людина, яка у мене є

Viktor
27 Вересня, 2024 Коментарі Вимкнено до Вибір : мама чи дружина. Про це рішення я шкодуватиму до кінця своїх днів. Мама – єдина рідна людина, яка у мене є

Мама – єдина рідна людина, яка у мене є. Батька не стало давно, він загинув у автокатастрофі. Я майже його не пам’ятаю, хіба інколи по фото можу впізнати. 

Ми не жили багато, можна сказати, на межі бідності. Мама працювала на ринку, продавала овочі, а вночі йшла мити супермаркети. Я бачив, як тремтіли її руки, боліла спина, а очі були червоні від безсоння. Тому вже у 10 років пішов на першу роботу. Наш сусід, пан Петро, робив ремонт удома, тому я час від часу йому допомагав. То цемент підійму на поверх, винесу сміття, допоможу пошпаклювати все. Так міг заробити зайві 100 гривень. І не смів їх витратити на свої забаганки, а одразу йшов у магазин та купував продукти.

– Ти такий у мене вже дорослий, справжній помічник, – казала мама та міцно притискала мене до грудей. Тоді я чув, як сильно б’ється її серце. 

Не буду далі розписувати за своє дитинство, скажу одне – було дійсно важко, але я не здавався заради мами. Але потім зустрів Анну. 

Вона була першою красунею у нас на потоці, хлопці табунами бігали за нею. Аня навіть виграла конкурс “Міс Університет”. А одного дня вона підсіла до мене на екзамен:

– Таке важке питання, не можу відповісти….

– Там варіант “А”, а тут “В”.

– Ого ти такий розумний.

Саме завдяки мені Анна склала всі екзамени, бо я їй допомагав. Одного вечора вона вирішила “подякувати” та запросила у кіно. А далі ніжні поцілунки, обійми. На ранок я прокинувся у її ліжку. Тож зрозумів, що вона моя!

З весіллям не затягували – одразу після 4 курсу зробив пропозицію. Мене тішила думка, що така королева, як Аня, обрала мене! Зізнаюся, це дуже підіймало самооцінку. 

Але було одне але – де нам жити? Батьки Ані не дуже добре до мене ставилися, бо вважали “босяком” і що не можу нічого доброго їй дати. Тому я вирішив поговорити з мамою. Кінці кінців, вона не чужа мені людина та все моє зрозуміти! 

– Добре, синку, я віддам тобі цю квартиру. Тільки треба ремонт зробити. Думаю, що на старості і мені буде добре на дачі пожити. Свіже повітря, город…

Але все одно у її голосі були нотки суму та жалю. Однак, я її син та вона просто не має іншого виходу. 

Після весілля ми переїхали на квартиру. На щастя, батьки Ані подарували нам (точніше їй) новесеньку машину. Правда, я не мав права на ній їздити.

– Це моя машинка! Ти її ще подряпаєш чи заїдеш у дерево. Їдь в офіс на трамваї і не пали мені бензин!- дорікала жінка.

Тому я часто їздив або на таксі чи громадським транспортом. Хоча гроші на бензин для Ані давав зі своєї кишені. 

– Ти хочеш до мами їхати на дачу? То сідай на електричку, чому я повинна пертися з тобою у ту глухомань? – скандалила Аня.

Я раз у тиждень провідував маму, але Аня була категорично проти. Одразу, як чула слово “дача” – то з’являлося багато відмовок “у мене зустріч, манікюр, педикюр”. Я розумів, що марно сподіватися, адже Аня з тих дівчат, які навіть сапу до руки не візьмуть.

Але жінці не подобалися такі “візити”. Всіляко намагалася мене переманити, змінити плани. То треба до її батьків поїхати, то у подруги день народження у кафе. І я не міг відмовити, адже тоді на мене б чекав скандал та ночівля на матраці. 

Вже не знаю, чого чекати від неї далі. Аня не розуміє, що моя мама старенька, на пенсії, коштів ледь вистачає. Жінка думає тільки про себе. 

Чого навчила мене ця історія? 

Мама – це найцінніша людина, яка послана Богом. Її ніхто та ніколи не замінить. Вона завжди буде підтримувати та любити, не дивлячись на зовнішність чи гроші. 

Я дуже картаю себе, що колись так нахабно прогнав маму з квартири. Сподіваюся, що у мене є ще час все виправити…

У хлопця є другий шанс? 

Навігація записів

Пoльські митники затримали українку з рекордною сумою незадекларованої гoтівки у валізі
– Е, ні. Я власниця будинку, тому розпоряджатись буду я. Ви ж маєте мені годити, бо як ні, то перепишу дім на когось іншого – кажу невістці.

Related Articles

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Цікаве за сьогодні

  • — Ну треба ж, характер прорізався, — сказала вона вголос. — Нічого. Погуляє пару днів, гроші закінчаться — приповзе. Куди він подінеться? Він же безпорадний. Він же без мене — нуль
  • Її очам відкрилася дивна картина: за столом сиділи племінники і з задоволенням облизували морозиво в стаканчиках. Навпроти них на стільці сидів Єгор і із заздрістю ковтав слину, спостерігаючи за тим, з якими емоціями їдять діти Артема.Хлопчик настільки був захоплений цим видовищем, що не відразу помітив матір, яка зайшла в будинок.
  • Ми з сестрою скинулися порівну на мотоблок — але він «ламається» тільки тоді, коли потрібен мені
  • – Так йому й треба! – Відрізала мати. – Це називається справедливість! Як постелився, так і виспиться! Чому ви вирішили, що маєте право скасовувати цей закон?
  • — Делікатесами? Марино Миколаївно, загляньте в морозилку. Там кістки для супу та прострочені продукти з кулінарії. Ваша сестра пакети з «Сільпо » приносить тільки для фотографій. Сфотографує на столі, у сімейну групу чоловікові надішле — мовляв, дивіться, як я про тата й доглядальницю піклуюся, — і назад у машину забирає. Каже, татові шкідливо, а мені й каші вистачить. — А ліки? Люда вчора привезла упаковку за три тисячі.
  • Це ж мої батьки, вони допоможуть, — заспокоювала себе тоді Соломія. — Мама вже на пенсії, тато працює позмінно. Буде легше
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes