Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • “Все дісталося мені”: Тоня Матвієнко розповіла, як поділила спадок мами з братами

“Все дісталося мені”: Тоня Матвієнко розповіла, як поділила спадок мами з братами

Viktor
8 Грудня, 20248 Грудня, 2024 Коментарі Вимкнено до “Все дісталося мені”: Тоня Матвієнко розповіла, як поділила спадок мами з братами

Тоня Матвієнко розповіла, як поділила спадок мами з братами. Ніна Митрофанівна не залишила своїх дітей без нічого, але кому що дісталося? Співачка дала відповіді.

Тоня Матвієнко розповіла, як поділила спадок з братами

Тоня Матвієнко була надзвичайно прив’язана до матері. Коли співачка прийшла на вокальне шоу, то одразу заявила про свій родинний зв’язок з легендою української естради. Що вже казати про її голос, який так сильно нагадує унікальний голос Ніни Митрофанівни.

Тоня Матвієнко розповіла, як поділила спадок з братами

Тоня Матвієнко показала, як виглядає її старша дочка
Тоня Матвієнко розповіла, як поділила спадок з братами

Свою сім’ю Тоня також побудувала у будинку Ніни Матвієнко. А молодша дочка зірки отримала ім’я на честь бабусі. Так, Тоня жила усі ці роки разом зі своїм чоловіком, дочкою, матір’ю та батьком під одним дахом. І хоча сім’я збиралася з’їжджати до квартири, не встигла.

2022-го Тоня евакуювалася за кордон разом з дітьми, а через рік повернулася. Причина здавалася очевидною, але насправді не була відомою для публіки. Матері артистки залишилося недовго. Ніна Митрофанівна до останнього приховувала свій стан здоров’я, продовжувала гастролювати та підтримувати Україну, і мріяла дожити до перемоги.

Минулого року її не стало. Після себе вона залишила чималу спадщину творчого характеру і немало спадку. Нещодавно Тоня Матвієнко розповіла, як саме поділила з братами все, що залишилося після Ніни Митрофанівни.

“МИ ПРОДОВЖУЄМО ЖИТИ В БУДИНКУ МАМИ. І ВСЕ У СПАДОК ДІСТАЛОСЯ МЕНІ. МИ ПОДІЛИЛИ. ЇМ ІНШЕ ДІСТАЛОСЯ, А МЕНІ БУДИНОК. У НАС ВІД БАТЬКІВ Є НЕРУХОМІСТЬ. І ПІСЛЯ СМЕРТІ МАМИ МИ ДОМОВИЛИСЯ, ХТО ЩО ХОЧЕ. БЕЗ СКАНДАЛІВ ПОДІЛИЛИ. ТАТО ЗІ МНОЮ ЖИВЕ. І ТАК БУДЕ ЗАВЖДИ, БО ЦЕ МІЙ ТАТО”, – НАГОЛОСИЛА АРТИСТКА.

Нагадуємо, раніше Тоня Матвієнко розповідала, що Петро Гончар залишився разом з ними у будинку і на даний момент допомагає сім’ї справлятися з батьківськими обов’язками. Поки Арсен Мірзоян їздить з благодійними концертами і допомагає військовим, а Тоня Матвієнко зайнята концертною діяльністю, зірковий дідусь часто залишається з онучкою та переглядає за нею. Старша дочка Тоні Уляна давно живе самостійним життям і зараз підкорює шоу-бізнес.

Навігація записів

В Укрaїні вoдії ризикують втрaтити прaва, якщо нeмає однієї рeчі в aвтомобілі: про що йдeться
Зaтриманий на хaбарі у 7 мільйoнів прокyрор Офіcу генпрокурора вийшов під заcтаву, яка у 8 рaзів менше цієї сyми 

Related Articles

– У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.

Viktor
5 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до – У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.

Мої батьки зовсім не вимагали від мене такої щедрості, я сама хотіла зробити їм приємне.І, звичайно ж, я не забувала про себе. Своєї квартири у мене ще не було, зате була машина. Я звикла ні в чому собі не відмовляти, тому до якогось моменту я навіть не знала, що мені ще потрібно було для комфортного життя.

Viktor
5 Квітня, 20265 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Мої батьки зовсім не вимагали від мене такої щедрості, я сама хотіла зробити їм приємне.І, звичайно ж, я не забувала про себе. Своєї квартири у мене ще не було, зате була машина. Я звикла ні в чому собі не відмовляти, тому до якогось моменту я навіть не знала, що мені ще потрібно було для комфортного життя.

Мама телефонувала, — глухо мовив чоловік. — Каже, щоб завтра всі були в неї. Має якусь «надважливу справу». — Знову гроші потрібні? — Анжела піднялася, розминаючи затерплу спину. — Я ж уже записала її до обласної лікарні на вівторок. І ліки всі купила. — Не знаю, Анжел. Голос у неї був дивний. Такий, урочистий, чи що. За останні вісім місяців життя їхньої родини перетворилося на суцільний марафон по лікарнях. Не стало свекра і її одного сина Дениса і свекруха дуже здала. Відтоді Анжела повністю взяла на себе координацію лікування свекрухи: пошук ліків, найкращих реабілітологів та оплату рахунків. — Андрій з Іриною будуть? — запитала вона. — Так. І Марія з малим теж прийде. Ти знову про щось своє думаєш, про гроші? — Павло підійшов і обійняв дружину. — Рахую, Пашо. Ми за цей місяць виклали майже тридцять тисяч лише на процедури для мами. Ти зафіксував загальну суму? — Навіщо? — здивувався він. — Ми ж для мами стараємося. Гроші є, бізнес працює. — Просто цікаво, чи хтось інший хоч копійку вклав

Viktor
5 Квітня, 20265 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Мама телефонувала, — глухо мовив чоловік. — Каже, щоб завтра всі були в неї. Має якусь «надважливу справу». — Знову гроші потрібні? — Анжела піднялася, розминаючи затерплу спину. — Я ж уже записала її до обласної лікарні на вівторок. І ліки всі купила. — Не знаю, Анжел. Голос у неї був дивний. Такий, урочистий, чи що. За останні вісім місяців життя їхньої родини перетворилося на суцільний марафон по лікарнях. Не стало свекра і її одного сина Дениса і свекруха дуже здала. Відтоді Анжела повністю взяла на себе координацію лікування свекрухи: пошук ліків, найкращих реабілітологів та оплату рахунків. — Андрій з Іриною будуть? — запитала вона. — Так. І Марія з малим теж прийде. Ти знову про щось своє думаєш, про гроші? — Павло підійшов і обійняв дружину. — Рахую, Пашо. Ми за цей місяць виклали майже тридцять тисяч лише на процедури для мами. Ти зафіксував загальну суму? — Навіщо? — здивувався він. — Ми ж для мами стараємося. Гроші є, бізнес працює. — Просто цікаво, чи хтось інший хоч копійку вклав

Цікаве за сьогодні

  • – У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.
  • Мої батьки зовсім не вимагали від мене такої щедрості, я сама хотіла зробити їм приємне.І, звичайно ж, я не забувала про себе. Своєї квартири у мене ще не було, зате була машина. Я звикла ні в чому собі не відмовляти, тому до якогось моменту я навіть не знала, що мені ще потрібно було для комфортного життя.
  • Мама телефонувала, — глухо мовив чоловік. — Каже, щоб завтра всі були в неї. Має якусь «надважливу справу». — Знову гроші потрібні? — Анжела піднялася, розминаючи затерплу спину. — Я ж уже записала її до обласної лікарні на вівторок. І ліки всі купила. — Не знаю, Анжел. Голос у неї був дивний. Такий, урочистий, чи що. За останні вісім місяців життя їхньої родини перетворилося на суцільний марафон по лікарнях. Не стало свекра і її одного сина Дениса і свекруха дуже здала. Відтоді Анжела повністю взяла на себе координацію лікування свекрухи: пошук ліків, найкращих реабілітологів та оплату рахунків. — Андрій з Іриною будуть? — запитала вона. — Так. І Марія з малим теж прийде. Ти знову про щось своє думаєш, про гроші? — Павло підійшов і обійняв дружину. — Рахую, Пашо. Ми за цей місяць виклали майже тридцять тисяч лише на процедури для мами. Ти зафіксував загальну суму? — Навіщо? — здивувався він. — Ми ж для мами стараємося. Гроші є, бізнес працює. — Просто цікаво, чи хтось інший хоч копійку вклав
  • Після маминої смерті я повернулася в лікарню забрати її речі. А коли з кишені халата випав складений учетверо клаптик паперу, я зрозуміла: мама встигла підготувати для мене щось…
  • Іван… — голос колишньої свекрухи затремтів. — Іван мене не навідує. Вже три роки, як не приїжджав. Тільки на Новий рік дзвонить, і то — на дві хвилини. У нього своя сім’я… четверо дітей. Дружина… вона… — старенька гірко посміхнулася. — Вона не така терпляча, як ти була, Катю. Вона з першого дня сказала: «Або я, або ваша мама». І він вибрав її. Переїхали в іншу область. Я там нікому не потрібна. Я мовчала. Я згадала, як вона колись казала: «Мій син мене ніколи не кине». Життя — дивна штука. Воно завжди повертає борги, але іноді у дуже жорстокій формі. — Я думала… що як краще зроблю… — Ганна Степанівна почала плакати. Це були тихі, сухі сльози старої людини, якій більше нема чого втрачати. — Думала, знайду йому багату, з характером, щоб у житті пробилася. А вийшло… як вийшло. Сама лишилася в тих трьох кімнатах. Пусто там, Катю. Тільки стіни холодні. Вона витерла очі хусткою. — Мені лікування треба… на коліно… — продовжила вона, ледь чутно. — Зовсім ходити не можу. А грошей нема. Пенсія — сльози. На ліки ледь вистачає. Сусіди хліб приносять, і на тому дякую… Іван каже, що в нього кредити, діти, школа… нема в нього для мене грошей. Я зупинила машину біля її під’їзду. Того самого під’їзду, з якого я колись вибігла з валізами
  • Чоловік не довіряв банкам, і вважав за краще вкладати гроші в реальне золото. Ну, на золоті зливки грошей не було, а на прикраси – цілком. Все, що дарувалося їй чи доньці, складалося у сейф. До певного часу прикраси Варю не цікавили. Лежать і лежать. Наче подарунок, але якийсь номінальний, але їй вони не потрібні. Невдовзі все змінюється.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes