Марина випадково підслухала розмову чоловіка з якоюсь дівчиною, яку він називав кошеням. Коли Марина різко зайшла до кімнати, він швидко скинув дзвінок.

– З ким говорив?

– З колегою. А що?

– А я думала ти в притулок для тварин дзвонив, все якихось кошенят згадував у розмові…

– Тобі здалося.

І вийшов із кімнати. Марина розгублено дивилася йому услід. І що робити? Він має іншу жінку, це очевидно.

А як же їхній шлюб, адже все було добре. Два роки лише живуть. Марина відмінно виглядає, струнка, доглянута, з красивим довгим волоссям. Чоловіки на вулиці поглядом проводжають. Чого йому не вистачає?

Колега, значить… Обманює, напевно, а хоча, може й справді колега. Начебто він казав, що нещодавно прийшла до колективу нова. Потрібно дізнатися, хто така.

– Алло, Надя, привіт. Як справи? Слухай, у вас начебто нова в колективі? Мій казав, що в неї парфуми неймовірні. Ти з нею спілкуєшся? Хто така? Не можеш дізнатися, якими парфумами вона користується, тільки не говори про мене, — Марина зателефонувала колезі чоловіка, з якою давно була знайома.

– Привіт, Марино. Ага, тут у нас зірка нова, Лілія Мельник. Красуня, звичайно. Вся із себе. Худенька, як берізка, наші дівчата відразу її не злюбили. Та вона й не спілкується ні з ким. Ніс задирає. Тож про парфуми дізнатися не можу. А справи у мене, як завжди-найкраще!

– Ось як… Вона одружена, цікаво?

– Заміжня, кілька разів бачила його, на машині забирав із роботи. Нормальний чоловік начебто.

– Ну гаразд, рада була побалакати. Бувай.

Ага, красуня, звуть Ліля. Треба у соцмережі пошукати.

Марина тут же знайшла її, за ім’ям та прізвище, і вказано де працює. Багато постів у профілі. І чоловік є на фото. Симпатичний чоловік. Зайшла до нього на сторінку. Ріелтор і навіть номер телефону є. Марина зробила скріншот. На всякий випадок.

За кілька днів Марина збиралася в кіно, вмовила чоловіка сходити на новий фільм, і почула, як він у ванній розмовляв телефоном і назвав ім’я Ліля. Вона підійшла ближче до дверей.

– Лілю, не можу я сьогодні, обіцяв дружині в кіно сходити. Кошеня, не ображайся, я потім відпрацюю…

Фу… Який підлий! Марині було прикро, важко і непособі одночасно. Знайшов собі красуню, зрадник! Відпрацює він… Цікаво, а чоловік цієї Лілі в курсі, що його дружина зраджує? Що чужий чоловік «відпрацьовує» із його дружиною? Ні напевно. Інакше не закривав би на це очі.

А ось Марині треба спіймати чоловіка на гарячому. Докази потрібні. Вона вигадала план.

– Віталіку, мені треба терміново поїхати на три дні, сестра попросила допомогти з ремонтом.

– І правильно, сестрі треба допомагати! — зрадів чоловік. Очі аж заблищали в передчутті.

– Вранці й поїду. На роботі домовилась. Пішли в кіно вже, а то запізнимося.

Цілий вечір Віталік був сама люб’язність. Радіє, що дружина з дому поїде, ясна річ. Приведе кошеня додому. Цікаво, а де вони зазвичай зустрічаються? Може квартира є орендована, або в готелях … А тут такий шанс випав, привести додому.

Наступного дня Марина зібрала речі у сумку, попрощалася з чоловіком та поїхала на роботу. Добре таки, що у них дві машини. Після роботи вирушила до мами. Пояснивши свій приїзд сваркою з Віталіком. Охолонути треба.

Швидко перекусивши, поїхала додому, залишила машину в сусідньому дворі. Про всяк випадок, щоб ніхто не побачив її. Ага, світло світиться у вікні її квартири. Вдома, отже.

А ось і Ліля власною персоною. Вийшла подихати на балкон. Марина дістала телефон та сфотографувала її. І відео зняла. Компромат, так би мовити.

Привів, значить. Негідник… На їхньому ліжку відпрацьовуватиме…

Як же підло! Марина відчувала таку неприязнь до нього.

Знайшла у телефоні скріншот із номером телефону чоловіка цієї дівчини. Набрала.

– Алло!

– Здрастуйте, Ігоре. Ви мене не знаєте. Але мій чоловік дуже добре знає вашу дружину Лілію. І вони зараз разом, у моїй квартирі.

– Ось як… Називайте адресу!

За десять хвилин Ігор був на місці.

– Ігоре, пропоную піднятися і застукати їх на гарячому. У мене є ключі від квартири.

– Ходімо…

Швидко піднялися на третій поверх. Марина тихенько відчинила ключем квартиру. Тиша. Вони зайшли до коридора. Марина підійшла до спальні, Ігор за нею. Відчинили двері.

– Ну що, кошенята трюки відпрацьовуєте? — голосно спитала Марина.

Віталік та Ліля розгублено дивилися на них.

– Марино, що відбувається? Що ви тут робите?

– Взагалі, то я додому прийшла. До своєї квартири. А ось ти зараз же вимітайся звідси зі своїм кошеням!

Ліля замоталася в простирадло і кинулася до свого чоловіка.

– Ігоре, вибач! Сама не знаю, що на мене найшло.

Ігор відсторонив її. Вона почала плакати.

– Ігоре, ходімо на кухню, поки ці негідники одягаються. Не хочу дивитися на це видовище!

Марина дістала з холодильника ігристе, налила в келихи і один простягла Ігорю. Він осушив його одним махом.

– Марино, що робитимеш? — зі спальні вийшов Віталік, застібаючи ґудзики на сорочці.

– На розлучення подам, звісно. Квартира моя, забереш тільки свою машину та речі. І йди куди хочеш!

– Не гарячкуй. Я маю право на помилку. Як і всі люди. Навіщо ж одразу розлучатися…

– Іди, га? Чого тут обговорювати. Я не вибачаю таких помилок. Це був твій свідомий вибір!

– Ігоре… Поїхали додому…

Ось і німфа вийшла. Волосся стирчить у різні боки, туш на очах розмазалася. Марині стало смішно! Ось тобі й красуня!

– Ліля… Ти… Нема слів! Забирай речі з моєї квартири та вимітайся! Поки що я не накоїв справ! Зрозуміла мене? На розлучення я подам завтра ж!

Віталік узяв кілька своїх речей із шафи, кинув у спортивну сумку та пішов із Лілею.

– Ну що, ще по одному келиху? Ось це ми їх упіймали… Бачив їхні обличчя?

– Як у поганому кіно… Не думав ніколи, що потраплю до такої ситуації! І чого їй не вистачало? Зірок хіба що з неба? Говорила мені мама, що вона виявить ще себе, і точно!…

У хід пішла друга пляшка ігристого. Півночі вони розмовляли, виливали душу, і навіть сміялися, згадуючи молодість.

– Ну що мій колега по нещастю, залишайся до ранку, за кермом не поїдеш у такому стані. Постелю на дивані.

Ігор упав на диван і одразу заснув.

Марина з подивом виявила, що їй симпатичний цей чоловік. І засміялася від своїх думок. Де це бачено, виставила чоловіка і вже думає про інше. Треба ж, вона здатна на таке, виявляється … І чоловіка в неї вважай, що вже немає.

Ранок був не такий райдужний. Голова була важка. Добре, що була субота, на роботу не треба йти.

Приготувала сніданок, Ігор з апетитом уплітав.

– Слухай, Ігоре, а давай сходимо ввечері кудись? Ми товариші по нещастю, маємо триматися разом!

– А давай! Сподіваюся, Ліля вмотала із квартири. Їй теж нічого не світить після розлучення! До мами поїде, мабуть. Хоча, хай що хоче робити! Я не прощаю зради!

– То ж вип’ємо сік за це!

Розвели їх швидко, тому що не було дітей та поділу майна. Марина змінила замки у двері, щоб Віталік не зміг зайти. Речі його зібрала та виставила за двері. Він приїхав і забрав мовчки.

Ліля, як Ігор і думав, перебралася до батьків.

Минуло три місяці.

Марина готувала вечерю на кухні, пролунав дзвінок у двері. Відчинила. На порозі стояв Віталік.

– Марино, я не можу без тебе … Давай почнемо все спочатку! Вибач! Мені ніхто більше не потрібний!

– Віталіку, йди звідси! Ми ніхто один одному! А взагалі… Хочу сказати дякую! Якби не твій підлий вчинок, то я б ніколи не познайомилася з Ігорем. Він неймовірний! А ти йди з Богом, ми вечеряти збираємось, ніколи мені!

І зачинила двері перед здивованим колишнім чоловіком!

– Хто там приходив, Марино?

– Та сусідка віддала борг. Ходімо вечеряти, Ігорю, картопля з м’ясом готові!

Ось так обернулася історія із зрадою. Хтось все втратив, а хтось навпаки придбав. Шляхи Господні несповідимі…

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!