Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Віддав жuття за Укрaїну: у бoях на Донeччині загuнув захисник із Бaхчисараю, який пішов на фрoнт дoбровольцем.

Віддав жuття за Укрaїну: у бoях на Донeччині загuнув захисник із Бaхчисараю, який пішов на фрoнт дoбровольцем.

Viktor
3 Січня, 20253 Січня, 2025 Коментарі Вимкнено до Віддав жuття за Укрaїну: у бoях на Донeччині загuнув захисник із Бaхчисараю, який пішов на фрoнт дoбровольцем.

У боях за Україну на Донеччині загинув уродженець Бахчисараю Віктор Король. Він пішов на фронт добровольцем ще до повномасштабного вторгнення Росії, воював спершу у лавах першої окремої штурмової роти ДУК, далі – у підрозділі “Вовки Да Вінчі”.

Останній бій 40-річний Віктор Король прийняв 29 грудня. Про втрату повідомили в Острозькій міській раді.

Віддав життя за Україну: у боях на Донеччині загинув захисник із Бахчисараю, який пішов на фронт добровольцем. Фото

“З сумом повідомляємо, що 29 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області загинув наш земляк із Хорова – Віктор Король. Серце Героя зупинилося на 40 році життя. Приносимо щирі співчуття рідним, друзям та знайомим загиблого Героя. Він назавжди залишиться в нашій пам’яті справжнім, мужнім та хоробрим патріотом. Це важка втрата для кожного із нас… Глибоко сумуємо разом з родиною…Про зустріч нашого Героя та похорон повідомимо додатково”, – йдеться у повідомленні.

Народився Віктор Король у Бахчисараї, що у Криму. Його батько Юрій Король очолював Бахчисарайську районну організацію “Просвіта” імені Тараса Шевченка.

Віддав життя за Україну: у боях на Донеччині загинув захисник із Бахчисараю, який пішов на фронт добровольцем. Фото

“З батьком Віктора зробили дуже багато справ в розвитку освіти української мовою, тісно співпрацювали до періоду окупації Криму, відстоювали інтереси української громади. Це роки активної боротьби проти всього рашистського… Сина особисто знав ще з часів, коли він навчався у школі-ліцеї міста Бахчисарай, молодого талановитого юнака”, – розповів голова Кримського центру ділового та культурного співробітництва “Український Дім” Андрій Щекун.

Віддав життя за Україну: у боях на Донеччині загинув захисник із Бахчисараю, який пішов на фронт добровольцем. Фото

На Рівненщину Віктор Король приїхав після того, як його рідний Крим окупувала Росія. І практично одразу ж пішов захищати Україну добровольцем. Боровся з окупантами всі ці роки.

“29 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області загинув бойовий побратим Да Вінчі . Він пліч-о-пліч боровся з Дмитром Коцюбайлом у лавах першої окремої штурмової роти Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”, був одним із відважних “Вовків Да Вінчі” , а під час повномасштабної війни – мужнім бійцем ЗСУ . Віктор Король із псевдо “Принц” назавжди залишиться в моїй пам’яті надзвичайно світлою, прекрасною Людиною, справжнім патріотом України, переконаним Українським Націоналістом, мужнім, сміливим Воїном, для якого Україна була понад усе. Найдорожче – своє життя – він віддав за неньку Україну”, – написала волонтерка Тетяна Бондарчук.

Віддав життя за Україну: у боях на Донеччині загинув захисник із Бахчисараю, який пішов на фронт добровольцем. Фото
Віддав життя за Україну: у боях на Донеччині загинув захисник із Бахчисараю, який пішов на фронт добровольцем. Фото

Ті, хто знав Віктора Короля, відзначають, що він був надзвичайно розумним, товариським, а також захоплювався роботою з деревом.

“Віктор вражав усіх особливою інтелігентністю, навіть вишуканим аристократизмом, щирістю, розумом, кмітливістю, комунікабельністю. А ще мав золоті руки й добре серце . Всі меблі правосеків були зроблені працьовитим, талановитим “Принцом” . Робота з деревом була одним із його захоплень. За що б не брався Боєць, усе робив із любов’ю, якісно… Не хочеться вірити, гірко і сумно усвідомлювати, що Віктор загинув і більше не даруватиме всім навколо свою сонцесяйну посмішку. Це важка втрата для України, для кожного з нас, хто його знав і пам’ятає”, – зазначила Бондарчук.

Віддав життя за Україну: у боях на Донеччині загинув захисник із Бахчисараю, який пішов на фронт добровольцем. Фото

Джерело

Навігація записів

Зeлeнський виpiшить, чи йти нa дpyгий тepмiн, зaлeжнo вiд тoгo, як зaвepшиться вiйнa. Відео
Зeленський розповів, що укрaїнський військoвий почав хoдити після його вiзиту

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Дзвін розбитої тарілки змусив Софію здригнутися. Вийшовши із задуми, вона побачила уламки фаянсу, що розлетілися по кухонному лінолеуму.
  • Я навіть не знала, що чоловік оформив заповіт на Марину. Він явно не припускав, що донька зможе «вигнати» мене з дому…
  • Я навіть не знала, що чоловік оформив заповіт на Марину. Він явно не припускав, що донька зможе «вингати» мене з дому…
  • Надя вже змирилася зі своїм життям, але зустріч однокласників її повністю змінила. Прийшов на зустріч її однокласник Павло. Вони сиділи за однією партою і між ними завжди були дружні стосунки. Павло тоді був непоказним. А тепер це був хлопець, який нещодавно повернувся з служби. Вони згадували шкільні роки, багато сміялися та раділи як діти. А потім Павло почав заходити в гості, потоваришував із її сином і зробив їй пропозицію.
  • — Катруся, а чому на десерт лише один тортик? Це замало для всіх!
  • Мамо, посунься, бо хлопці зараз шафу виноситимуть, — сказав мені син, навіть не дивлячись у вічі. Я стояла в коридорі власної квартири, де прожила сорок років, і не вірила власним вухам. У дверях стояли двоє міцних чоловіків, які вже придивлялися до моїх меблів, а за ними маячила невістка Галина. Вона тримала в руках телефон і щось швидко там занотовувала, оглядаючи стелю та стіни. Жодного «добрий день», жодного погляду в мій бік. — Тарасе, що це означає? — мій голос тремтів, і я намагалася вхопитися за одвірок, щоб не втратити рівновагу. Син нарешті глянув на мене, але в його погляді не було ні жалю, ні любові. Лише якесь дивне роздратування. — Ми ж обговорювали це минулого тижня, — відмахнувся він, кивнувши вантажникам, щоб ті заходили. — Мені треба десь відкрити офіс. Ти сама казала, що тобі важко прибирати таку велику квартиру. Три кімнати на одну пенсіонерку — це занадто. От ми й вирішили: ти переїдеш у будиночок за містом, там спокійно, повітря чисте, город є. А тут ми зробимо ремонт під робочий простір. Я мовчала, намагаючись згадати хоч слово з того «обговорення». Ми нічого такого не вирішували. Була лише коротка розмова за чаєм про те, що в нього справи в бізнесі йдуть не дуже добре. Я тоді ще запропонувала йому трохи грошей зі своїх заощаджень, щоб підтримати, бо серце краялося за рідну дитину. А він прийшов забирати все
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes