Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Валентині Степанівні все стало зрозуміло і вона не гаючи ні хвилини пішла до Людмили, щоб все їй розповісти. Дівчина не хотіла в це вірити, але й справді Денис недавно говорив про якусь премію. Тільки не казав, що там буде велика сума. Подзвонила на фірму де працює її чоловік. Та запитала у спільної знайомої за грошову винагороду. І справді, сьогодні мали виплатити чималі преміальні, а Денис навіть не натякнув, що там настільки значуща сума.

Валентині Степанівні все стало зрозуміло і вона не гаючи ні хвилини пішла до Людмили, щоб все їй розповісти. Дівчина не хотіла в це вірити, але й справді Денис недавно говорив про якусь премію. Тільки не казав, що там буде велика сума. Подзвонила на фірму де працює її чоловік. Та запитала у спільної знайомої за грошову винагороду. І справді, сьогодні мали виплатити чималі преміальні, а Денис навіть не натякнув, що там настільки значуща сума.

Viktor
31 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Валентині Степанівні все стало зрозуміло і вона не гаючи ні хвилини пішла до Людмили, щоб все їй розповісти. Дівчина не хотіла в це вірити, але й справді Денис недавно говорив про якусь премію. Тільки не казав, що там буде велика сума. Подзвонила на фірму де працює її чоловік. Та запитала у спільної знайомої за грошову винагороду. І справді, сьогодні мали виплатити чималі преміальні, а Денис навіть не натякнув, що там настільки значуща сума.

Не дуже тішиться Валентина Степанівна тим, який чоловік став обранцем її доньки Людмили. Душею відчувала, що він не гідна людина. Увесь такий улесливий, притворно позитивний. Ну не може людина завжди бути на такому підйомі. Видно було, що він просто намагається сподобатись, приховуючи за посмішку свою істину натуру.

Але Людмила зачарована ним. Навіть пригрозила матері, що коли та не прийме зятя, то втратить доньку. Валентині Степанівні не лишалось нічого, окрім як поступитись.

Два роки подружжя жило у щасливому шлюбі. За цей час у них народився синочок Макар. Валентина Степанівна дуже любить онука й часто приносить йому гостинці, але у гості приходить тільки тоді, коли зятя Дениса немає вдома.

Сімейне життя Людмили, матір з донькою не обговорюють. Але важко не звернути увагу, як молода дружина змарніла за останні пів року. Вона завжди була життєрадісною дівчиною, сповненою енергії, а зараз ходить, як у воду опущена. А, що трапилось – не допитатись.

Валентина Степанівна не знала, що й думати. Хвилювалась, чи не занедужала її донька. Та сусідка підказала, що у Людмили з чоловіком останнім часом не ладнається. Часто через стіну чує, як вони сваряться до самісінької ночі.

Тепер все стало на свої місця і Валентина Степанівна зрозуміла, що треба діяти – рятувати доньку.

Якось зважилась прослідкувати за Денисом. Дочекалась доки він вийде з під’їзду та попрямувала за ним. Це була восьма ранку, чоловік в цей час завжди пішов на роботу.

Та виявляється, перед роботою у нього є важливіші справи. Дорогою Дениса наздогнала якась молода дівчина. Вони обійнялись при зустрічі та палко поцілувались і взявшись за руки пішли неспішно.

Валентина Степанівна намагалась бути непомітною, але так, щоб не випустити парочку з виду. Зять із незнайомкою пішли до якогось будинку та увійшли всередину. Жінка попрямувала слідом за ними. Послухала, на який поверх підіймаються ліфтом та пішла сходами, щоб побачити номер квартири, у яку вони зайдуть.

Після цього спустилась до під’їзду та запитала бабусю, що сиділа на лавці, хто живе у тридцять восьмій квартирі?

— Там мешкає Катя,- відповіла старенька.- Дуже хороша дівчина. Скоро заміж збирається. Вони тільки-но прийшли з нареченим. Розказувала мені, що весілля відгуляють, як тільки коханому велику премію на роботі виплатять.

Валентині Степанівні все стало зрозуміло і вона не гаючи ні хвилини пішла до Людмили, щоб все їй розповісти. Дівчина не хотіла в це вірити, але й справді Денис недавно говорив про якусь премію. Тільки не казав, що там буде велика сума. Подзвонила на фірму де працює її чоловік. Та запитала у спільної знайомої за грошову винагороду. І справді, сьогодні мали виплатити чималі преміальні, а Денис навіть не натякнув, що там настільки значуща сума.

Того ж дня, Людмила посадила до возика їхнього маленького синочка Макарчика і вони вирушили на прогулянку до татової фірми.

Денис здивувався несподіваній зустрічі. Та йти додому він не поспішав. Дружині сказав, що має ще якісь невідкладні справи. Людмила вже знала, які це справи.

Тому, коли чоловік повернувся пізно ввечері, вона дочекалась поки той засне, взяла його кредитну карту і пішла з нею до банкомата. На рахунку справді виявилась чимала сума. Дівчина не вагаючись зняла все до копійки. Повернулась додому, поклала карту на місце, а сама, як ні в чому не бувало, лягла спати.

Наступного дня, коли Денис пішов на роботу, зібрала речі, забрала Макара і переїхала до мами. Ти грошей на перший час вистачить — за моральні збитки, так сказати. А потім піде на роботу, щоб забезпечувати себе та свого синочка.

Совість у Людмили чиста — саме так потрібно вчиняти з підлими зрадниками.

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі! 

Навігація записів

“– Збирай речі. Квартиру ти маєш. Діти у нас дорослі. Можеш узяти все, що хочеш. Мене не буде три дні, сподіваюсь ти звільниш квартиру за цей час. Ключі залиш у коридорі. – Романе, ти чого?! Як це так?! А як же ж діти, онуки? Як ти їм поясниш?
У цей момент Оля зрозуміла, що жила в ілюзії. Усі ці смачні вечері, чистота в хаті – це була не заслуга Юри, а його мами. Вона відчула себе ошуканою та приниженою. Весь цей час вона думала, що чоловік сам готує і прибирає, а виявилося, що їх доглядає його мама.

Related Articles

– Ой, синку, зараз взагалі немає грошей, – відповіла Іванові мати, коли він у неї попросив 3 тисячі в борг на кілька днів, – Квартиранти затримують із оплатою! Дуже б і рада допомогти, але сам розумієш, нічим!

Viktor
23 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ой, синку, зараз взагалі немає грошей, – відповіла Іванові мати, коли він у неї попросив 3 тисячі в борг на кілька днів, – Квартиранти затримують із оплатою! Дуже б і рада допомогти, але сам розумієш, нічим!

У селі їхній двір вважали зразковим. Високий паркан без жодної гнилої дошки, ідеально побілені стовбури яблунь, різьблені лиштви, які Іван випилював ночами, поки Катя спала. Усе в цьому домі дихало надійністю. Тільки третя сходинка на ґанку зрадницьки рипіла ще з весни. Іван усе збирався її прибити, але руки не доходили.

Viktor
23 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до У селі їхній двір вважали зразковим. Високий паркан без жодної гнилої дошки, ідеально побілені стовбури яблунь, різьблені лиштви, які Іван випилював ночами, поки Катя спала. Усе в цьому домі дихало надійністю. Тільки третя сходинка на ґанку зрадницьки рипіла ще з весни. Іван усе збирався її прибити, але руки не доходили.

— Ти мене ніби не чуєш… Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана. Він відставив каву, заглянув у чашку, ніби там можна було знайти відповідь: — Збираюся. Але ти ж не звір. Дай мені час. — Я дала час, — тихо нагадала вона. — Сім днів. Сьогодні восьмий. Вчора ти обіцяв, що підеш «завтра вранці». Ранок минув. Він підвівся, пройшовся по кімнаті і зупинився біля вікна: — Ти так говориш, ніби я тобі чужий. Я не чужий. І чому всі відразу на годинник? Я що, так заважаю?

Viktor
23 Березня, 202623 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Ти мене ніби не чуєш… Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана. Він відставив каву, заглянув у чашку, ніби там можна було знайти відповідь: — Збираюся. Але ти ж не звір. Дай мені час. — Я дала час, — тихо нагадала вона. — Сім днів. Сьогодні восьмий. Вчора ти обіцяв, що підеш «завтра вранці». Ранок минув. Він підвівся, пройшовся по кімнаті і зупинився біля вікна: — Ти так говориш, ніби я тобі чужий. Я не чужий. І чому всі відразу на годинник? Я що, так заважаю?

Цікаве за сьогодні

  • – Ой, синку, зараз взагалі немає грошей, – відповіла Іванові мати, коли він у неї попросив 3 тисячі в борг на кілька днів, – Квартиранти затримують із оплатою! Дуже б і рада допомогти, але сам розумієш, нічим!
  • У селі їхній двір вважали зразковим. Високий паркан без жодної гнилої дошки, ідеально побілені стовбури яблунь, різьблені лиштви, які Іван випилював ночами, поки Катя спала. Усе в цьому домі дихало надійністю. Тільки третя сходинка на ґанку зрадницьки рипіла ще з весни. Іван усе збирався її прибити, але руки не доходили.
  • — Ти мене ніби не чуєш… Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана. Він відставив каву, заглянув у чашку, ніби там можна було знайти відповідь: — Збираюся. Але ти ж не звір. Дай мені час. — Я дала час, — тихо нагадала вона. — Сім днів. Сьогодні восьмий. Вчора ти обіцяв, що підеш «завтра вранці». Ранок минув. Він підвівся, пройшовся по кімнаті і зупинився біля вікна: — Ти так говориш, ніби я тобі чужий. Я не чужий. І чому всі відразу на годинник? Я що, так заважаю?
  • Ганно! Добрий день! Я щойно оформила велике замовлення продуктів з доставкою на вашу адресу. Там на шістсот вісімдесят гривень. Оплати кур’єру готівкою, бо в мене на картці зараз нуль, пенсію затримують. Увечері забіжу до вас, заберу пакунки. Будь вдома, не вештайся ніде, бо кур’єр приїде між другою та третьою! Ганна повільно опустилася на край матраца, стискаючи смартфон. Жодного «привіт», жодного «як справи?», жодного натяку на запитання, чи зручно їй це. Просто констатація факту, з яким вона мусила змиритися. — Олеже, йди сюди зараз. Це терміново. Твоя мама знову «ощасливила» нас новинами, — крикнула Ганна чоловікові. — Що знову? Знову тиск? Чи вона знову вирішила пересадити наші квіти, поки нас немає? — Гірше, Олеже. Вона замовила продукти. На нашу адресу. І я маю їх оплатити сама
  • Дверцята дорогого позашляховика відчинилися, і в салон увірвався крижаний вітер з дощем.
  • – Я тобі швидку викликала, тільки не надумай нікому розповідати, що тебе чоловік розфарбував! Скажеш, що впала, – суворо сказала Емма Рустамівна своїй невістці.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes