Валентина йшла на роботу, як раптом помітила, що забула вдома телефон. Вона вирішила повернутися, зайшла в ліфт і… Той зламався на восьмому поверсі! Валентина чекала, коли їй відкриють, як раптом почула голос свого чоловіка Григорія! Він говорив у коридорі з якоюсь жінкою. – Кохана моя, – лагідно казав він. – Як я чекаю не дочекаюся, коли ми знову будемо разом! – Сьогодні ввечері будемо, – відповіла жінка. – Чекаю тебе після десятої. – Сьогодні твій чоловік знову в нічну? – Він весь цей тиждень буде на нічній зміні, – ніжно відповіла жінка. Валя не вірила своїм вухам

Спочатку Валентина забула вдома телефон, коли бігла на роботу.

Помітила вона це одразу, як вийшла з під’їзду. Вирішила повернутись і… Застрягла в ліфті на восьмому поверсі.

А поки сиділа в ліфті і чекала, коли їй відкриють, то раптом почула голос свого чоловіка Григорія.

Він був з якоюсь Віолою.

– Віолочко, кохана моя, – лагідно казав він. – Як я тебе люблю і чекаю не дочекаюся, коли ми знову будемо разом.

– Сьогодні ввечері і будемо, – відповіла Віола. – Чекаю на тебе після десятої.

– Сьогодні твій чоловік знову в нічну?

– Він весь цей тиждень буде на нічній зміні, – ніжно відповіла Віола. – Іде о пів на десяту, і в такій же ж повертається. До речі, він скоро повернеться, нам треба поспішати.

– І чого ліфт так довго не їде? – нервував Григорій.

Вони розмовляли хвилини чотири біля дверей ліфти. Не відразу зрозуміли, що ліфт зламаний. А коли зрозуміли, то пішли вниз пішки.

У розмові, окрім вищесказаного, Григорій дякував своїй Віолі за радість зустрічей і ті щасливі миті, які вони провели разом.

Спершу Валентина не думала, що чує свого чоловіка. Мало хто там розмовляє в коридорі. Але коли в розмові Віола назвала Григорія на ім’я, а окрім цього було згадано й ім’я самої Валентини, вона, звісно ж, зрозуміла, що чоловік їй зраджує із сусідкою по під’їзду. Із сорокової квартири.

Жінка вухам своїм не повірила!

– От, значить, як! – подумала Валентина. – Вона в тебе на восьмому поверсі живе. Добре влаштувався. Тепер я знаю, куди ти ходиш вечорами прогулятися, свіжим повітрям перед сном подихати. Зрозуміло, що це за повітря таке. Ну, я тобі воашиую прогулянку. Все життя пам’ятатимеш…

Незабаром прийшли майстри і відкриили ліфт. А в її голові вже визрів план…

Було близько десятої вечора, коли Григорій, як завжди, вирішив піти «прогулятися і подихати свіжим повітрям».

– Валечко, – сказав Григорій. – Я на годинку.

– Та ж дощ на вулиці! – ахнула Валентина.

– Дощ?

– Може, краще не треба? Вийди на балкончик, там і подихай повітрям.

– Балкончик не підійде. Мені треба ходити. Розумієш? Мені треба рухатися. Для серця корисно. А на балкончику багато не походиш.

– Але ж дощ?

– А я парасольку візьму. Під нею й гулятиму. Не промокну.

– Ну як знаєш. Моя справа попередити. Але краще б ти не ходив.

– Чому?

– Не твій день сьогодні, Грицю.

– Та гаразд. Не вірю я у всі ці твої прикмети та передбачення. Все! Я пішов. Повернуся через годину-півтори.

Григорій повернувся вже за пів години. Тому що чоловікові Віоли хтось зателефонував і повідомив, що його дружина зраджує йому. Із сусідом!

Валентина відчинила двері, але залишила їх на ланцюжку.

– А парасолька де? – запитала вона Гриця, трохи привідкривши двері. – І чому ти не вдягнений? Де твій костюм, плащ, черевики?!

– До мене якісь хлопці підійшли на вулиці! – сказав Григорій. – Уявляєш! І ось все забрали. І черевики. Та впусти ти мене швидше, мені холодно.

– Твої речі я зібрала, – сказала Валентина. – Вони біля сміттєпроводу. Привіт Віолі передавай.

– Який Віолі?

– Із восьмого поверху.

Валентина зачинила двері і пішла дивитись телевізор.

– Добре, що наші діти вже виросли і роз’їхалися, – подумала вона. – Не побачили такої ганьби.

Григорій швидко добіг до сміттєпроводу. Там він знайшов валізу. Відкрив. Одягнувся. Через деякий час вийшов з під’їзду.

Озирнувся. Вирішив викликати таксі і поїхати до мами.

Тут з’ясувалося, що телефон залишився у квартирі коханки. Вирішив повернутися, щоб попросити телефон у Валентини і… Застряг у ліфті.

Тому що у всьому будинку відключили подачу електроенергії. До речі, він також, як і Валентина, застряг на восьмому поверсі.

А на той час, коли дали електрику, і Григорій зміг вийти з ліфта, Валентина вже пішла на роботу. А ключів від квартири, яка належала дружині, Григорій не мав.
А коли Григорій спускався вниз (він про всяк випадок вирішив іти пішки), то на восьмому поверсі зустрів Віолу.

Вона теж була з валізою і чекала ліфт.

– Мій телефон у тебе? – спитав Григорій.

– Так, – злякано відповіла Віола. – І речі твої також.

– Це добре…

Далі вони вже спускалися на ліфті. Разом. Але викликані таксі розвезли їх у різні боки…