Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Усі на цій фотографії вже не з нами… Трагедія, яка шокувала всю країну.

Усі на цій фотографії вже не з нами… Трагедія, яка шокувала всю країну.

Viktor
5 Вересня, 20245 Вересня, 2024 Коментарі Вимкнено до Усі на цій фотографії вже не з нами… Трагедія, яка шокувала всю країну.

Родину Базилевич та Олександра Погорецького поховають у Львові на Личаківському кладовищі, Ірину Демидову у Зимній Воді, а Юрія Арабського на Янівському кладовищі

Про це повідомляє Львівська міська рада.

“Внаслідок масштабного ворожого обстрілу по житлових будинках у Львові учора загинуло 7 осіб, в тому числі семирічна дитина. Шістьох із них поховають завтра, 6 вересня, і ще одне поховання відбудеться в суботу. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань”, – повідомляє пресслужба міськради. 

Фото: Львівська міська рада

Родину Базилевич: Євгенію і трьох її доньок 21-річну Ярину, 18-річну Дарину та 7-річну Емілію поховають завтра, 6 вересня, на Личаківському кладовищі. Прощання та чин похорону розпочнеться о 14:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у Львові.

Ірину Демидову поховають завтра, 6 вересня, на кладовищі в с. Зимна Вода. Прощання та чин похорону розпочнеться о 12:00 в Храмі Святого Архистрага Михаїла (вул. Каховська, 32А).

Юрія Арабського поховають завтра, 6 вересня, на Янівському кладовищі. Прощання та чин похорону розпочнеться об 11:00 в каплиці Різдва Івана Хрестителя (вул. Пекарська, 52).

Олександра Погорецького поховають у суботу, 7 вересня, на Личаківському кладовищі. Прощання та чин похорону розпочнеться об 11:00 в каплиці Різдва Івана Хрестителя (вул. Пекарська, 52).

Ракетна атака на Львів 4 вересня. Що відомо

У середу, 4 вересня, у результаті масованої атаки ракетами та “шахедами” у Львові пошкоджено понад сім десятків будинків, загинуло сім осіб, серед них – матір з трьома доньками.

Міський голова Садовий назвав імена львів’ян, загиблих від ракетної атаки РФ. Це – Базилевич Емілія -7 років, Базилевич Дарина – 18 років, Базилевич Ярина – 21 рік, Базилевич Євгенія – 43 роки, Демидова Ірина – 52 роки, Погорецький Олександр – 54 роки, Арабський Юрій – 55 років

Навігація записів

У Валюші складна життєва ситуація. Ти про це прекрасно знаєш – казала свекруха і чекала, що я кинусь допомагати зовиці, але мені вже набридло
Щoйнo!!!Пoтyжнa пoжėжa пpямo y пσтязi!! Coтнi людėй oпuнuлucя в пácтцi… Дeтaлi

Related Articles

Як ти могла так вчинити, Лесю? — плакала сестра. — Бабуся ж нас обох любила, а ти просто за спиною обібрала мене! — Оксана з гуркотом опустила керамічну чашку на масивний дубовий стіл. Леся стояла біля вікна, вдивляючись у посірілий сад. — Я нікого не дурила, Оксано. Це було виключно її бажання, — голос Лесі звучав глухо, але впевнено. — Ти ж прекрасно знаєш: останні п’ять років, коли вона занедужала і лежала лише, поруч була я. Я її доглядала. А де була ти? Оксана різко відштовхнула стілець. — О, знову пісня про “святу”? Звісно, ти завжди вміла подати себе так, ніби ти — втілення доброчесності, а я — якась безсердечна егоїстка! А те, що я щомісяця надсилала чималі суми на догляд, на ліки, на продукти — це, по-твоєму, ніщо? Ти думаєш, на твою скромну вчительську зарплату ми б змогли купувати ті дорогі препарати, які їй були потрібні? — Гроші — це не турбота, Оксанко. Гроші — це лише папірці. Бабусі потрібні були людське тепло, розмова, чашка чаю, подана вчасно. Ти хоч раз зателефонувала їй не для того, щоб запитати, чи все добре з документами на землю, а просто, щоб почути її голос. Але сестра вже не чула її

Viktor
16 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Як ти могла так вчинити, Лесю? — плакала сестра. — Бабуся ж нас обох любила, а ти просто за спиною обібрала мене! — Оксана з гуркотом опустила керамічну чашку на масивний дубовий стіл. Леся стояла біля вікна, вдивляючись у посірілий сад. — Я нікого не дурила, Оксано. Це було виключно її бажання, — голос Лесі звучав глухо, але впевнено. — Ти ж прекрасно знаєш: останні п’ять років, коли вона занедужала і лежала лише, поруч була я. Я її доглядала. А де була ти? Оксана різко відштовхнула стілець. — О, знову пісня про “святу”? Звісно, ти завжди вміла подати себе так, ніби ти — втілення доброчесності, а я — якась безсердечна егоїстка! А те, що я щомісяця надсилала чималі суми на догляд, на ліки, на продукти — це, по-твоєму, ніщо? Ти думаєш, на твою скромну вчительську зарплату ми б змогли купувати ті дорогі препарати, які їй були потрібні? — Гроші — це не турбота, Оксанко. Гроші — це лише папірці. Бабусі потрібні були людське тепло, розмова, чашка чаю, подана вчасно. Ти хоч раз зателефонувала їй не для того, щоб запитати, чи все добре з документами на землю, а просто, щоб почути її голос. Але сестра вже не чула її

— Ти з глузду з’їхав?! Жiнка трiйню на світ привела! Це операцiя, це бiль, це вiдновлення! А ти їй?! Мити пiдлогу?! — Мамо, але ж ти казала… — Я?! Це ти обiцяв, що впораєшся. Що любиш. Що все пiд контролем. Я повiрила! — Хто взагалi тобi таке в голову вбив?!

Viktor
16 Березня, 202616 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Ти з глузду з’їхав?! Жiнка трiйню на світ привела! Це операцiя, це бiль, це вiдновлення! А ти їй?! Мити пiдлогу?! — Мамо, але ж ти казала… — Я?! Це ти обiцяв, що впораєшся. Що любиш. Що все пiд контролем. Я повiрила! — Хто взагалi тобi таке в голову вбив?!

Пустив до себе жити жінку з дитиною. Через пів року я зрозумів, що зробив помилку, а тепер не знаю, що мені робити…

Viktor
16 Березня, 202616 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пустив до себе жити жінку з дитиною. Через пів року я зрозумів, що зробив помилку, а тепер не знаю, що мені робити…

Цікаве за сьогодні

  • Як ти могла так вчинити, Лесю? — плакала сестра. — Бабуся ж нас обох любила, а ти просто за спиною обібрала мене! — Оксана з гуркотом опустила керамічну чашку на масивний дубовий стіл. Леся стояла біля вікна, вдивляючись у посірілий сад. — Я нікого не дурила, Оксано. Це було виключно її бажання, — голос Лесі звучав глухо, але впевнено. — Ти ж прекрасно знаєш: останні п’ять років, коли вона занедужала і лежала лише, поруч була я. Я її доглядала. А де була ти? Оксана різко відштовхнула стілець. — О, знову пісня про “святу”? Звісно, ти завжди вміла подати себе так, ніби ти — втілення доброчесності, а я — якась безсердечна егоїстка! А те, що я щомісяця надсилала чималі суми на догляд, на ліки, на продукти — це, по-твоєму, ніщо? Ти думаєш, на твою скромну вчительську зарплату ми б змогли купувати ті дорогі препарати, які їй були потрібні? — Гроші — це не турбота, Оксанко. Гроші — це лише папірці. Бабусі потрібні були людське тепло, розмова, чашка чаю, подана вчасно. Ти хоч раз зателефонувала їй не для того, щоб запитати, чи все добре з документами на землю, а просто, щоб почути її голос. Але сестра вже не чула її
  • — Ти з глузду з’їхав?! Жiнка трiйню на світ привела! Це операцiя, це бiль, це вiдновлення! А ти їй?! Мити пiдлогу?! — Мамо, але ж ти казала… — Я?! Це ти обiцяв, що впораєшся. Що любиш. Що все пiд контролем. Я повiрила! — Хто взагалi тобi таке в голову вбив?!
  • Пустив до себе жити жінку з дитиною. Через пів року я зрозумів, що зробив помилку, а тепер не знаю, що мені робити…
  • Їй треба, щоб романтика була, інтрига. А я не вмію, ось вона і нервує. Якось все у нас не ладнається після весілля. Думав, хоч на природі вона вгамується, так ні. Втомився я від цього
  • Минулого тижня до мене зателефонувала донька. Але не для того, аби привітати зі святами. Одразу наголосила, що тема для розмови серйозна…
  • Анна йшла додому в гарному настрої — мимоволі подивилася на свої руки.! У всіх жінок у сорок манікюр на пальцях, а у мене … Що поробиш? Дочку треба піднімати. Вона перший курс інституту вже закінчила. Але це були ще квіточки…прийшовши додому я навіть не піодозрзювала, який «сюрприз» на мене там чекатиме..
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes