Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Укрaїна вuбuла майже всі російські НПЗ у радіусі 1000 км, і це ще не кінець

Укрaїна вuбuла майже всі російські НПЗ у радіусі 1000 км, і це ще не кінець

Viktor
30 Серпня, 202530 Серпня, 2025 Коментарі Вимкнено до Укрaїна вuбuла майже всі російські НПЗ у радіусі 1000 км, і це ще не кінець

Російські нафтопереробні заводи частково чи повністю припинили роботу після успішних українських ударів лише протягом місяця.

Україна продовжує системні удари по російській паливній інфраструктурі, завдаючи відчутних втрат нафтопереробним заводам противника, повідомляє Defense Express. Лише у серпні було зафіксовано понад десять результативних атак по ключових НПЗ, і, судячи з динаміки, Україна близька до того, щоб повністю вивести з ладу останні великі об’єкти на глибині до тисячі кілометрів від своєї території.

Вночі 28 серпня дрони “Лютій” успішно вразили одразу два великі підприємства – Куйбишевський НПЗ у Самарі й Афіпський НПЗ у Краснодарському краї. У Мережі з’явилися кадри масштабної пожежі на самарському заводі: на одному з відео одночасно зафіксовано палаюче підприємство, приліт чергового безпілотника та безуспішні спроби російської ППО його перехопити. Така картина спостерігається й у Краснодарському краї, де Афіпський НПЗ знову під ударом і був тимчасово виведен з ладу.

Серпень є місяцем системного тиску на нафтопереробну галузь Росії. З початку місяця удари фіксувалися майже щоденно. Так, 2 серпня були атаковані Рязанський і Новокуйбишевський НПЗ, 7 серпня – Афіпський, 10 серпня – Саратовський, 13 серпня – Волгоградський, 15 серпня – Сизранський, 19 серпня – повторний удар по Волгограду, 24 серпня – Сизрань і Новошахтинськ, 25 серпня Афіпський НПЗ.

Таким чином, удари припадають на ключові центри російської нафтопереробки, багато з яких атакуються повторно, що свідчить про цілеспрямовану стратегію України.

На окрему увагу заслуговує те, що у зоні потенційних ударів залишаються й інші об’єкти, у тому числі Нижньокамський НПЗ, завод у Туапсі на Чорноморському узбережжі, а також московський НПЗ у Капотні, який вважається однією з цілей, що найбільш охороняється. Крім цього, під загрозою залишаються менші за масштабом підприємства в Орловській і Калузької областях, а також у Краснодарі.

Навігація записів

Трaмп може розгорнути америкaнські ПВК в Україні: The Telegraph розповідає про потенційний мирний плaн
Ще до весілля син прийшов до мене з проханням. Відмовити я не могла. Адже хотіла йому добра. Та зараз дуже про це шкодую

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Я будувала цей дім не для краси, не для статусу й не для того, щоб хтось виставляв його в оголошеннях подобової оренди. Я будувала його для двох людей
  • А ви до кого це, молодичко? — на порозі сусідньої квартири з’явилася маленька, але дуже енергійна жінка в яскравому халаті з великими квітами. Її очі за окулярами-лінзами вивчали Марію з професійною цікавістю спецслужб. — Доброго дня, — привітно усміхнулася Марія. — Це квартира моєї свекрухи, вона її онукові купила. От прийшла подивитися, що тут треба підлатати, ремонт плануємо. Сусідка підозріло примружилася, поправила окуляри й підійшла ближче. — Онукові, кажете? Щось занадто молода та свекруха у вас була. Тиждень тому бачила я, як вона тут з чоловіком ходила. Така фіфа губастенька, волосся біле, все носом крутила. Мовляв, стелі не такі, і під’їзд не модний, і сусіди, мабуть, старі бабці. Марія відчула, як усередині щось легенько кольнуло
  • Та ти що, Ганно… Ти ж знаєш Тамару. Вона каже, що дві господині на одній кухні — це неможливо. Вона свою територію ні з ким ділити не буде. І хату нашу вона не покине, там же господарство, кури, качки. Вибачайте, ми не можемо. Нам і так важко. Я подивилася на Андрія. В його очах читалося те саме, що було в мене на душі. Ми не могли покинути маму. — Тоді ми переїдемо до мами, — твердо сказав Андрій. — Нашу квартиру в місті здамо. Знайдемо хороших людей, щоб платили справно. Ці гроші підуть на ліки мамі, на вугілля, на продукти. А ми будемо тут, поруч. Марія Степанівна, яка сиділа в кутку на ліжку, раптом тихо заплакала. — Діточки мої… Невже я вам на старість тягарем стала? — Що ви, мамо! — я підійшла і обійняла її худенькі плечі. — Ви нам потрібні. Ми просто хочемо, щоб вам було тепло і спокійно. Переїзд був швидким. Ми перевезли необхідні речі, трохи техніки. Хата одразу змінилася. Андрій взявся за інструменти: підбив паркан, поправив хвіртку, перевірив дах. Я взялася за затишок. Вибілила піч, наварила велику каструлю борщу, запах якого розійшовся на всю вулицю
  • Тому й частування вибирала ретельно, не хотіла здатися скромною господинею. Все, з чого можна було вдома приготувати, приготувала, у магазині довго вибирала делікатеси. Матір свою теж через це одразу не запросила, переживала, що може словом чи дією яким зачепити міську. І не скажеш нічого, не шикнеш, мама ж. Автобус прийшов вчасно. Мати, побачивши сина, стала розмахувати руками, чоловік заспокоїв: “Поводься спокійно”. За високим і статним сином вийшла з автобуса та Віра. Невисока, темненька, очі чорні, не зрозумієш, що в них. Привіталася.
  • Я не булу жити у свекрухи на кухні! – як відрубала дружина. – І крапка. – Ну навіщо ти так одразу в штики? – почав Павло. – Це ж не назавжди. Пів року, ну максимум рік. Ми зекономимо на оренді шалені гроші, закриємо достроково хоча б частину кредиту за ту нову квартиру, що в планах. Павло завмер. – За ту нову квартиру, якої в нас поки немає, – перебила вона, і її голос прозвучав рівніше, ніж вона сама очікувала. – А жити ми будемо в старій двокімнатці твоєї мами. На розкладачці в кухні. Бо зал і спальня – то її територія, куди заходити треба з дозволу. Павло поставив горнятка на стіл. – Мама вже сказала, що готова потіснитися. Вона навіть диван у залі розкладатиме, щоб нам було зручніше, щоб ми не відчували себе гостями. – Потіснитися, – повторила Оксана повільно, ніби куштуючи це слово на смак. – Гарне слово. А я, виходить, маю стрибати від радості, що мені дозволяють ночувати на кухні у чужої людини
  • – У вас же дітей немає, поміняйтеся квартирами з братом, – сказала свекруха синові, виселяючи нас із житла, яке я вважала своїм
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes