Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • У Верховній Раді зареєстрований законопроект про дозвіл на виїзд за кордон чоловікам до 24 років

У Верховній Раді зареєстрований законопроект про дозвіл на виїзд за кордон чоловікам до 24 років

Viktor
25 Серпня, 202525 Серпня, 2025 Коментарі Вимкнено до У Верховній Раді зареєстрований законопроект про дозвіл на виїзд за кордон чоловікам до 24 років

Широка група народних депутатів, серед яких Федір Веніславський, Олександр Федієнко, Олександр Завітневич та інші зареєстрували у Верховній Раді законопроект 13685 про внесення змін до Закону «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» щодо тимчасового обмеження права на виїзд з України для призовників і військовозобов’язаних на період дії воєнного чи надзвичайного стану.

Про це пише Судово-юридична газета 

Як зазначають депутати, наразі діє обмеження для військовозобов’язаних та призовників чоловічої статті від 18 до 60 років у праві на виїзд за кордон. При цьому, відповідно до закону про мобілізацію призову не підлягають військовозобов’язані віком до 25 років, які пройшли базову загальновійськову підготовку чи базову військову службу. Аналогічно, не передбачено можливості призову чоловіків віком від 17 до 25 років. Таким чином, громадяни, які належать до цієї категорії, хоча і не можуть бути призвані, виїхати за межі України також не можуть.

Як виняток, право на виїзд з України мають дві категорії осіб:

  • військовослужбовці-контрактники віком до 25 років
  • студенти вітчизняних вузів віком 18-22 років, які за денною формою освіти здобувають ступінь вищої освіти бакалавра (магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування) в закладах вищої освіти України державної або комунальної форми власності та які є учасниками програм освітньої академічної мобільності і прямують на навчання в іноземні заклади освіти.

«Разом з тим, велика кількість чоловіків віком від 18 до 25 років, які працюють чи навчаються за кордоном, уже більше 3-х років не можуть повернутися до своїх родин в Україну, оскільки через встановлені обмеження, не зможуть знову виїхати з України.

Більше того, частина родин свідомо відправляють своїх 17-річних дітей з України за кордон, розуміючи, що після досягнення ними 18 річного віку виїзд стане неможливим.

Також спостерігається зростання кількості старшокласників, які виїжджають за кордон для продовження навчання в середніх навчальних закладах.

Таким чином, наявність заборони на вільне пересування через державний кордон України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 25 років створює серйозні перешкоди для повернення в Україну молодих людей, створює труднощі для збереження зв’язку з рідними та Батьківщиною», зазначають депутати.

«Ця заборона провокує пошук шляхів її обходу, які зазвичай пов’язані з порушенням закону.  Таким чином, необхідність перегляду правил виїзду за кордон призовників і військовозобов’язаних, які не досягли віку призову, є очевидною та не створює істотних загроз з точки зору забезпечення обороноздатності України», вважають ініціатори законопроекту.

Одночасно, важливо враховувати, що чоловіки, яким виповнилося 25 років, підлягають призову на загальних підставах. Відповідно, для недопущення зловживань правом на виїзд, на думку авторів законопроекту, вбачається за доцільне збереження існуючого обмеження на виїзд чоловікам, яким 25 років виповнюється в поточному чи наступному роках.

Отже, законопроектом пропонується внести зміни до Закону «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» – зокрема, статтю 6 доповнити ч. 7 такого змісту:

«На період дії в Україні або в окремих її місцевостях воєнного чи надзвичайного стану також може бути тимчасово обмежено відповідно до закону право на виїзд з України для призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Зазначене тимчасове обмеження права на виїзд з України не може встановлюватися стосовно призовників та військовозобов’язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації у поточному та наступному роках у зв’язку з недосягненням ними віку призову на військову службу під час мобілізації».

Крім цього, стаття 11, чинна редакція якої регламентує, що військовослужбовці можуть виїжджати з України на загальних підставах, доповнюється словами «якщо інше не встановлено законом».

Нагадаємо, раніше доручення Кабміну стосовно врегулювання можливості виїзду за кордон чоловікам до 22 років надав Президент Володимир Зеленський. Втім, наразі відповідний проект постанови ще не внесений на розгляд уряду. Як зазначала прем’єр-міністр Юлія Свириденко, наразі дане питання опрацьовується разом з військовими.

Навігація записів

Лiтак з роciйськими туpистами не дoлетів до Сaнкт-Петеpбурга
У Києві дирeктoрка за $19 тисяч доларів знімaла військoвозобов’язаних з розшуку та брoнювала у своїй фірмі.

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • – У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.
  • Мої батьки зовсім не вимагали від мене такої щедрості, я сама хотіла зробити їм приємне.І, звичайно ж, я не забувала про себе. Своєї квартири у мене ще не було, зате була машина. Я звикла ні в чому собі не відмовляти, тому до якогось моменту я навіть не знала, що мені ще потрібно було для комфортного життя.
  • Мама телефонувала, — глухо мовив чоловік. — Каже, щоб завтра всі були в неї. Має якусь «надважливу справу». — Знову гроші потрібні? — Анжела піднялася, розминаючи затерплу спину. — Я ж уже записала її до обласної лікарні на вівторок. І ліки всі купила. — Не знаю, Анжел. Голос у неї був дивний. Такий, урочистий, чи що. За останні вісім місяців життя їхньої родини перетворилося на суцільний марафон по лікарнях. Не стало свекра і її одного сина Дениса і свекруха дуже здала. Відтоді Анжела повністю взяла на себе координацію лікування свекрухи: пошук ліків, найкращих реабілітологів та оплату рахунків. — Андрій з Іриною будуть? — запитала вона. — Так. І Марія з малим теж прийде. Ти знову про щось своє думаєш, про гроші? — Павло підійшов і обійняв дружину. — Рахую, Пашо. Ми за цей місяць виклали майже тридцять тисяч лише на процедури для мами. Ти зафіксував загальну суму? — Навіщо? — здивувався він. — Ми ж для мами стараємося. Гроші є, бізнес працює. — Просто цікаво, чи хтось інший хоч копійку вклав
  • Після маминої смерті я повернулася в лікарню забрати її речі. А коли з кишені халата випав складений учетверо клаптик паперу, я зрозуміла: мама встигла підготувати для мене щось…
  • Іван… — голос колишньої свекрухи затремтів. — Іван мене не навідує. Вже три роки, як не приїжджав. Тільки на Новий рік дзвонить, і то — на дві хвилини. У нього своя сім’я… четверо дітей. Дружина… вона… — старенька гірко посміхнулася. — Вона не така терпляча, як ти була, Катю. Вона з першого дня сказала: «Або я, або ваша мама». І він вибрав її. Переїхали в іншу область. Я там нікому не потрібна. Я мовчала. Я згадала, як вона колись казала: «Мій син мене ніколи не кине». Життя — дивна штука. Воно завжди повертає борги, але іноді у дуже жорстокій формі. — Я думала… що як краще зроблю… — Ганна Степанівна почала плакати. Це були тихі, сухі сльози старої людини, якій більше нема чого втрачати. — Думала, знайду йому багату, з характером, щоб у житті пробилася. А вийшло… як вийшло. Сама лишилася в тих трьох кімнатах. Пусто там, Катю. Тільки стіни холодні. Вона витерла очі хусткою. — Мені лікування треба… на коліно… — продовжила вона, ледь чутно. — Зовсім ходити не можу. А грошей нема. Пенсія — сльози. На ліки ледь вистачає. Сусіди хліб приносять, і на тому дякую… Іван каже, що в нього кредити, діти, школа… нема в нього для мене грошей. Я зупинила машину біля її під’їзду. Того самого під’їзду, з якого я колись вибігла з валізами
  • Чоловік не довіряв банкам, і вважав за краще вкладати гроші в реальне золото. Ну, на золоті зливки грошей не було, а на прикраси – цілком. Все, що дарувалося їй чи доньці, складалося у сейф. До певного часу прикраси Варю не цікавили. Лежать і лежать. Наче подарунок, але якийсь номінальний, але їй вони не потрібні. Невдовзі все змінюється.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes