Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • КУХНЯ
  • Торт без випічки з бананами! З приготуванням впорається кожен

Торт без випічки з бананами! З приготуванням впорається кожен

Viktor
21 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Торт без випічки з бананами! З приготуванням впорається кожен

Немає нічого простіше десертів, які готуються без випічки.

Для приготування вам будуть потрібні такі інгредієнти:

  • банани – 4 шт;
  • молоко – 1 л;
  • сметана жирна – 180 г;
  • цукор – 200 г;
  • печиво – 400 г;
  • суміш для пудингу – 3 пакетика (по 40 г);
  • масло вершкове – 200 г.

Для прикраси торта:

  • шоколад молочний – 50 г;
  • вершки жирні – 200 мл;
  • цукрова пудра – 2 ст.л.

Змішуємо молоко (300 мл) з сумішшю для пудингу і перемішуємо до однорідності.

Молоко (700 г) ставимо на вогонь і змішуємо з цукром, потім вливаємо суміш молока з пудингом, варимо 8 хвилин. Знімаємо з вогню і додаємо вершкове масло, вимішуємо до однорідності.

Кришимо печиво і змішуємо з кремом.

Форму застеляємо пергаментом і викладаємо частину маси, добре її розподіляємо по формі рівномірним шаром.

Банани ріжемо уздовж на дві частини і кладемо на масу в форму. Зверху викладаємо масу, що залишилася і вирівнюємо її.

Ставимо торт в холодильник на 2 години.

Вершки холодні збиваємо з пудрою і викладаємо крем на торт, посипаємо його тертим шоколадом.

До бананів можна додати шматочки консервованого ананаса або персика. В якості прикраси торта також підходять найрізноманітніші фрукти і ягоди, шматочки мармеладу або зефіру, горіхи і мигдальні пелюстки.

Крем ви можете зробити шоколадний, якщо додасте до вершків какао – 1 ст.л.

Навігація записів

У Чеpкасах бaтьки підсвітили стадіон фaрами автомобілів, щоб діти могли грати у футбол у темряві під час вiдключення eлектроенергії
Загuнулu, обіймаючись: р0сійська р@кета забрала життя другокласниці Амелії та її мами Оксани…

Related Articles

– Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Viktor
17 Березня, 202617 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Viktor
25 Грудня, 202525 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Оформляємо салати у квітковому стилі. 10 красивих варіантів

Viktor
20 Грудня, 202520 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Оформляємо салати у квітковому стилі. 10 красивих варіантів

Цікаве за сьогодні

  • Півтора року шлюбу — він (47 років) за вечерею поставив ультиматум: «2 роки на дитину або розлучення». Мені хочеться тиші, а не безсонних ночей
  • – Галино Петрівно, це не подарунки! Подарунки роблять добровільно. А ваш син узяв мої речі без дозволу і віддав вам! Мене ніхто не питав. Це називається інакше. – І як це називається? – Крадіжка!
  • Коли оголосили її станцію, вона підвелася, перекинула сумку через плече. Кіт одразу ж зіскочив із сидіння. Вона подумала, що він залишиться у вагоні й поїде далі. Але він вийшов слідом. Вона попрямувала до виходу. Через кілька кроків знову озирнулася — він йшов за нею. Не поспішав, не намагався наблизитися, не жалібно плентався слідом — просто рухався в тому ж напрямку, тримаючи дистанцію, ніби їхні шляхи збіглися випадково.
  • Я тут подумала. Я не можу повернутися в ту стару квартиру. Там стіни тиснуть. Там пахне старістю і твоїм Сергієм. — Мамо, про що ти? Скоро переїдемо сюди всі разом, або… ми сюди, а ти там будеш господаркою, — Тетяна намагалася усміхнутися. — Ні. Я житиму тут. Одна. Тетяна завмерла з викруткою в руках. — Як — одна? А ми? А діти? Ми ж садочок уже тут знайшли поруч… Ми ж ремонт під себе робили! Ти ж казала — «це для вас»! Ганна Степанівна повільно повернулася. Її очі були сухими й холодними, як італійський мармур. — Я казала багато чого. Але гроші — мої. Документи — на мені. Я десять років не доїдала, не досипала, міняла памперси чужим старим, щоб мати право на гідну старість. А ви? Ви молоді. У вас є Сергій. Хай він тобі заробляє на квартири. А я хочу тиші. Я хочу пити каву на цій кухні й не чути, як чоловік хропе за стіною. — Мамо… я ці мішки зі сміттям на собі тягала… — Тетяна відчула, як голос дрижить. — Я тут кожну плитку вимила своїми сльозами! Я ж не наймала майстрів, щоб тобі гроші зекономити
  • Це що таке? Ти коли встигла викинути гроші?— коротко запитав чоловік. Софія відчула, як серце збилося з ритму. Вона намагалася надати голосу невимушеності: — Ой, Тарасе, ти вже встав? Це я на ювілей твого дядька підготувалася. Хотіла виглядати достойно поруч із тобою. Тарас поставив каву на комод і повільно підійшов ближче. Він розглядав сукню на дружині так, ніби це був дефект на стіні. — Скільки, Софіє? Я питаю: скільки ти викинула гривень на цей шматок тканини? — Тарасе, там була величезна знижка. Лише півтори тисячі. — Півтори тисячі? — він іронічно підняв брову. — Тобто купу банок консервів для нашої комори? Чи могла заправити машину? Ми збираємо на сонячні панелі, Софіє. Кожна гривня має працювати, а не висіти в шафі. — Але я сама їх заробила! — вигукнула вона. — Я працювала ночами над тим логотипом для пекарні. — «Сама заробила»? А чиїм інтернетом ти користувалася? У чиїй квартирі ти сиділа в теплі? Чию каву ти зараз пила б, якби я не дбав про бюджет? У родині немає «своїх» грошей. Є спільні гроші. І ти мене щойно зрадила заради смарагдової ганчірки
  • — Мамо, з днем народження. Ось, це від нас. Простягнув «білий конверт» — звичайний, без підпису, без листівки, без жодних слів. Просто «білий конверт» … Я ходила повз нього майже дві години, ніби він притягував погляд. Нарешті сіла, взяла його до рук, відкрила.Ніколи б не подумала, що діти здатні на таке . І тут до ранку рішення визріло саме собою…
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes