Ніколи я не мріяла про життя заробітчанки, та доля мене примусила. Жили ми дуже бідно, чоловік випивав і в карти грав. Заліз у страшні борги, нам вже погрожувати почали. А синові тоді було всього 14 років. Такий вік, що батька мають слідкувати за поведінкою дитини. Та я не могла, мусила поїхати до Німеччини, аби борги віддати та синові на майбутнє заробити.

Та Ігор сприйняв цю новину погано, образився на мене, хоча я пояснювала, що мушу заради нього. Згодом наче ситуація покращилась. За кілька років я повернула гроші та почала висилати своєму братові. Чоловікові гроші довіряти не могла, адже боялась, що він їх програє. Це його образило і ми страшенно посварились.

 – Я змінився, чого ти мені не довіряєш?

 – Якби не твої борги – я б не їхала нікуди!

Я не поспішала розлучатись, все сподівалась, що повернусь згодом і ми все почнемо з чистого листа. Згодом Ігор поїхав на навчання, а тоді я й квартиру йому купила. І так сталося, що згодом я збагнула, що не хочу жити, як раніше і вже не зможу все налагодити з чоловіком. Тоді в моєму житті з’явився Макс. Німець шведського походження. Він не був схожим на місцевих. Добрий, щирий і відкритий. Якийсь час я не наважувалась на стосунки, та згодом подумала, що життя всього одне. Утім приховувала це від усіх. 

Та цьогоріч Макс покликав мене до своїх родичів до Швеції на Різдво. І я погодилась. Та довелось своїм подзвонити і сказати, що в Україну я не приїду. 

Тож ми поїхали і я не знаю, як це сталось, та син мені раптом подзвонив і сказав:

 – То ти до Німеччини не заради мене поїхала, а чоловіка вирішила шукати?

 – Ти про що?

 – Я все знаю, я фото бачив в інтернеті, ти в Швеції з якимось чоловіком обіймаєшся. Як ти могла? Проміняти нас на нього?

 – Сину, я нікого не міняла. Просто так сталося. Я цього зовсім не планувала, зрозумій!

 – То кидай все і їдь додому до батька! Бо інакше я тебе знати не хочу.

Як гірко я плакала після цих слів сина. Вперше за багато років я відчула, що таке жіноче щастя, як це, коли тебе цінують і люблять. А тут таке. Мені дуже страшно втратити сина. Та як йому пояснити, що не все так, як він бачить? Невже заради Ігоря, мені доведеться відмовитись від щастя?