Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Тeпер не cтало і його… Пoмер відомий укpаїнський фотограф, сім’я якого загuнула внаслідок pосійського обcтрілу Львова. Фото

Тeпер не cтало і його… Пoмер відомий укpаїнський фотограф, сім’я якого загuнула внаслідок pосійського обcтрілу Львова. Фото

Viktor
7 Грудня, 2024 Коментарі Вимкнено до Тeпер не cтало і його… Пoмер відомий укpаїнський фотограф, сім’я якого загuнула внаслідок pосійського обcтрілу Львова. Фото

У Львові помер відомий місцевий фотограф Михайло Французов.

Його донька Євгенія Базилевич і три онучки Ярина, Дарина та Емілія загинули внаслідок російського ракетного удару по місту у вересні 2024 року.

Про втрату повідомив професор Українського католицького університету (УКУ) Богдан Шумилович на своїй сторінці у Facebook у четвер, 5 грудня.

Французову було 68 років.

Сьогодні  6 грудня о 13:00, Орлика 6 – прощання з легендою львівської фотографії Михайлом Французовим”, – зазначено у повідомленні.

Михайло Французов був засновником групи фотографів-любителів “Вежа”.

Група організовувала виставки в СРСР і закордоном.

Помер відомий фотограф, сім'я якого загинула внаслідок російського обстрілу Львова. Фото
Помер відомий фотограф, сім'я якого загинула внаслідок російського обстрілу Львова. Фото

Проте члени “Вежі” не відповідали тодішнім нормам соцреалізму. У 1984 році їх розкритикували за “формалізм” та “аполітичність”, а Французова усунули від керівництва.

Помер відомий фотограф, сім'я якого загинула внаслідок російського обстрілу Львова. Фото

Він документував Львів 1980-1990 років, а на його портретних фото можна побачити усіх відомих людей міста того часу, вказано на сайті Центру міської історії.

Значна частина фото втрачені, оскільки сам автор не вважав їх мистецькими творами.

Помер відомий фотограф, сім'я якого загинула внаслідок російського обстрілу Львова. Фото
Помер відомий фотограф, сім'я якого загинула внаслідок російського обстрілу Львова. Фото

Після загибелі у вересні своєї доньки та онучок Французов опублікував на своїй сторінці у Facebook це фото:

Нагадаємо: Євгенія Базилевич та її доньки – 7-річна Емілія, 18-річна Дарина та 21-річна Ярина – загинули внаслідок російського ракетного удару по Львову 4 вересня 2024 року.

Живим лишився тільки чоловік – Ярослав Базилевич. Жінка з дітьми на момент прильоту були на сходовій клітці, а Ярослава врятувало те, що він пішов до квартири по воду.

Навігація записів

“Надзвuчайно важко пuсати цей поcт. Руки тремтять. Сльози душаmь”: вчopa пiд чaс вopoжoгo oбстpiлу кaбaми Зaпopiжжя зaгинулa учeниця 9-Б клaсу Сиpoвaткo Тeтянa тa її мaмa
Під час концерту у Львові раптово зупuнилося сeрцe відомого музиканта Лесика

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Щось сталося? Хтось захворів? — її перша реакція була тривожною. Вона вже відвикла від того, що він може робити щось приємне просто так. — Нічого не сталося, Ленусь. Просто захотів зробити тобі приємне. З добрим ранком. Вона побачила квіти й на мить застигла. Її обличчя почало змінюватися. Зникла ця вічна маска зосередженості на проблемах. Вона мало не розплакалася, притиснувши букет до себе. Того ж ранку він написав Катерині. Коротко і зрозуміло. Він пояснив, що помилився і що його місце — в сім’ї. Він не став виправдовуватися чи просити пробачення за те, що подарував надію. Він просто зачинив ці двері назавжди. На душі стало так легко, ніби він скинув важкий рюкзак, який ніс багато кілометрів. Він раптом зрозумів, скільки ресурсів — і моральних, і фінансових — він виносив з дому. Тепер ці кошти пішли на те, щоб його дружина знову відчула себе жінкою. Він відправив Олену до салону краси. Поки її там «чаклували», він замовив столик у їхньому улюбленому ресторані — тому самому, де він колись освідчувався. Він забронював готель на ніч, щоб вони могли побути тільки удвох, без дитячого плачу та розмов про побут
  • Йдучи від вагітної, він і не підозрював, що незабаром сам опиниться в ролі…
  • — Тобі доведеться оплатити рахунок, — зажадав наречений і сховав свою банківську картку в кишеню.
  • – І що ти вирішив? – Запитала я. Владик мовчав, і в цій мовчанці я почула відповідь. Він знову не наважився, злякався. Я встала, пішла до кімнати та дістала валізу. – Ти що робиш?
  • Її однокурсниці говорили, що простіше розлютити каміння, ніж вивести Лілю з рівноваги. І навіть у підлітковому віці вона була категорично незворушною. Саме за цю незворушність і спокій Вітя й взяв її за дружину. У нього був досвід стосунків із запальною та емоційною дівчиною.
  • Олено, зачекай. Які племінниці? Які шашлики? Чому ти не подзвонила? — Та коли мені було дзвонити? Ввечері пізно домовилися. Давай, не затримуй мене, машина внизу чекає. Вони поснідали, але обідати захочуть годині о першій. Бувай! — Ні. Олено, забирай дітей. У мене плани. Я збиралася поїхати до своїх батьків сьогодні. Я не нянька і не безкоштовний готель. Олена змінила вираз обличчя з нахабного на ображений за секунду. — Ти що, серйозно? До яких батьків? Вони ж живуть на іншому кінці міста, нікуди вони не дінуться. А у мене, може, доля вирішується! Тобі що, важко кілька годин посидіти? Ти все одно вдома сидиш, байдики б’єш, поки мій брат на роботі спину гне. — Я не «б’ю байдики», я працюю дистанційно, і сьогодні мій єдиний вихідний, коли я хотіла виспатися. Олено, я сказала — ні. Йди до мами, вона ж у вас «свята жінка», завжди виручає. — Мама на дачі, розсаду садить! — крикнула Олена. — Ти просто бездушна егоїстка! Павло мені казав, що ти складна, але щоб настільки… Відмовити дітям у притулку? Це ж гріх перед Великоднем! — Гріх — це використовувати людей і не мати жодної краплі поваги до їхнього життя, — спокійно відповіла я, хоча всередині все тремтіло. — Забирай дівчат і йди. Я зачиняю двері. Я зачинила двері прямо перед її носом. Крізь дерево я чула, як вона ще кілька хвилин кричала про те, що «Павло про це дізнається» і що я «недостойна носити їхнє прізвище»
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes