– Та гаразд, куртку іншу куплю. Це просто річ. Гроші… Ну нічого, прорвемося. А ось кіт… Ой, що ж робити! Він же мені рідний! – і впавши на стілець, постраждалий знову заридав. Запанувала тиша. Води дали попити. І що вже там, гарячими слідами, завдяки камерам, знайшли-таки любительку чужого майна.

Коментарі Вимкнено до – Та гаразд, куртку іншу куплю. Це просто річ. Гроші… Ну нічого, прорвемося. А ось кіт… Ой, що ж робити! Він же мені рідний! – і впавши на стілець, постраждалий знову заридав. Запанувала тиша. Води дали попити. І що вже там, гарячими слідами, завдяки камерам, знайшли-таки любительку чужого майна.

– Вона мене приспала, пішла у моїй куртці, взяла 100 тисяч і кота. Кота навіщо? Його найбільше шкода! – казав, ридаючи чоловік у відділенні поліції.

Вигляд у нього був нещасний. Обличчя набрякле. Стійкий запах недавньої гулянки. Усі фото на телефоні показував. Заяву писав, а руки тремтіли. Мовляв, від горя.

– Хлопці, знайдіть її, га? Поверніть мені Миколу Миколайовича! – розмазуючи сльози по обличчю, благав потерпілий.

– Микола Миколайович – це хто? – Запитав молодий лейтенант.

– Та як хто? Кіт мій. Микола Миколайович! Вусатий. Якого злодійка взяла! – сплеснув руками чоловік.

– А він сам у вас не міг піти? – висловили припущення.

– Та ніколи в житті! По-перше, у мене кватирки були зачинені й балкон. По-друге, він вулиці боїться. Навіть на шлейці гуляти не хоче! Вона взяла точно. Пройдисвітка. Ось все як у тумані, але те, що кіт їй мій сподобався, це пам’ятаю. Прямо слова її звучать, що він наче з реклами. Смугастий, вгодований. Мені ж його Коля подарував, друг. Ми з ним в армії разом служили. Не бачилися 15 років! А потім раптом знайшли один одного через Інтернет. І все! Я до нього з’їздив, потім він до мене! І привіз мені кошеня. А у Колі по батькові Миколайович. Ну, я й кота так охрестив! З дружиною розлучилися, він тепер моя родина. Знайдете, га? – він знову почав заглядати з надією в обличчя правоохоронців.

– У вас ще куртка зникла. І гроші. До речі, чому вони не на карті були? А під килимом? – було питання.

– Та мама напередодні зателефонувала, попросила гроші. Ось я і зняв. Хотіла вона зайти, але занедужала. Їй саме готівка була потрібна. А тут я в цей клуб поперся, де й познайомився з цією… Негідницею. Ой, мужики. Не знайомтеся у таких місцях. А гроші під килимом я іноді зберігаю. Мене так мама навчила. Та видно, пройдисвітка та теж. І скоріш за все вона сипнула мені щось. Мене так просто не звалити, я стійкий до міцного. Шановні! Поверніть кота, га? – знову почав чоловік.

– Вам що, куртку та грошей не шкода? Ви їх якось меншою мірою згадуєте, – посміхнувся лейтенант.

– Та гаразд, куртку іншу куплю. Це просто річ. Гроші… Ну нічого, прорвемося. А ось кіт… Ой, що ж робити! Він же мені рідний! – і впавши на стілець, постраждалий знову заридав.

Запанувала тиша. Води дали попити.

І що вже там, гарячими слідами, завдяки камерам, знайшли-таки любительку чужого майна.

Куртку вона своєму сусідові встигла продати. З усіх грошей – 30 тисяч витратити.

А ось кіт Микола Миколайович, зляканий, сидів у кутку кухні злодійки. Його пані справді вирішила собі залишити, сподобався.

– Миколо Миколайовичу! Дякую, хлопці! Дай Вам Бог здоров’я! Знайшли-таки! – притискаючи до себе пухнастого, шепотів любитель гостей поліціянтам, коли ті йому кота принесли.

Так, з незнайомцями обережніше. А то ось так відразу можна багато чого позбутися!

Щоб не пропустити нові цікаві вам публікації, підписуйтесь на сторінку! Залишайте свої думки та емоції у коментарях, підтримайте вподобайками.

Related Articles

– Мамо, мені не на розваги потрібно і не на щось зайве. У нас холодильник зіпсувався. Компресор перестав працювати, майстер сказав, що лагодити дорожче, ніж новий купувати. Продукти на балконі лежать, а надворі плюс п’ятнадцять. М’ясо вже псується, молоко до ранку скисне. Нам просто ніде зберігати їжу

Коментарі Вимкнено до – Мамо, мені не на розваги потрібно і не на щось зайве. У нас холодильник зіпсувався. Компресор перестав працювати, майстер сказав, що лагодити дорожче, ніж новий купувати. Продукти на балконі лежать, а надворі плюс п’ятнадцять. М’ясо вже псується, молоко до ранку скисне. Нам просто ніде зберігати їжу

– Син хвилюється, – процідив Віктор. – Каже, що ти стала не схожа на себе. – Правда? – вона розмішала цукор, дзвенячи ложечкою. – А на кого я повинна бути схожа, Вітя? – На нормальну дружину! Матір! А не на… на… – він знову задихнувся від обурення. – На живу людину? – вона підняла очі. – Це ти хотів сказати? – Ось згадай моє слово, – процідив він крізь зуби, – добром це не закінчиться.

Коментарі Вимкнено до – Син хвилюється, – процідив Віктор. – Каже, що ти стала не схожа на себе. – Правда? – вона розмішала цукор, дзвенячи ложечкою. – А на кого я повинна бути схожа, Вітя? – На нормальну дружину! Матір! А не на… на… – він знову задихнувся від обурення. – На живу людину? – вона підняла очі. – Це ти хотів сказати? – Ось згадай моє слово, – процідив він крізь зуби, – добром це не закінчиться.

– Любий, я тут на ніч не залишусь! Мені гидко! – Ви можете мене засуджувати, мовляв, свекруху образила. Але повірте – те, що я в неї вдома побачила – неможливо забути. Я тоді й запропонувала чоловікові вихід, і ми домовились. Та коли про все дізналась Ельвіра Дмитрівна – такий скандал зчинила.

Коментарі Вимкнено до – Любий, я тут на ніч не залишусь! Мені гидко! – Ви можете мене засуджувати, мовляв, свекруху образила. Але повірте – те, що я в неї вдома побачила – неможливо забути. Я тоді й запропонувала чоловікові вихід, і ми домовились. Та коли про все дізналась Ельвіра Дмитрівна – такий скандал зчинила.