— Такого я ще не бачила, щоб жінка, котра стільки років пропрацювала за кордоном, тепер хотіла продати своє золото! Тамаро, адже ти тільки недавно повернулася додому, — вигукнула Ольга, не приховуючи обурення.

— Пробач, я просто спочатку до тебе, як до рідної сестри, прийшла, — виправдовувалася Тамара. – Я знаю, що тобі завжди подобалися мої прикраси. Але якщо тобі вони не потрібні, то піду в ломбард.

Вона нервово почала збирати свої ювелірні вироби зі столу, уникаючи погляду сестри. Ольга спостерігала за нею, вражена тим, як людина, яка 22 роки тяжко працювала за кордоном, тепер опинилась у такому тяжкому становищі.

— Так, сестро, годі скиглити, збирай своє золото і витри сльози, — твердо заявила Ольга. — У мене є краща ідея, — з хитрою усмішкою додала вона.

Незважаючи на родинні узи, Тамара та Ольга були зовсім різними. Тамара рано овдовіла і одна виховувала двох дітей – сина та дочку. А коли вони виросли, вона, не замислюючись, поїхала на заробітки, щоб забезпечити їм гідне майбутнє.

Всі роки, що вона працювала в Греції, вона відкладала кожну копійку, заощаджувала на собі, аби забезпечити дітей. І результат був: за її тяжку працю син і дочка отримали не просто дах над головою, а два просторі будинки, збудовані на зароблені нею гроші.

Тамара пишалася собою — адже не кожна жінка навіть із чоловіком могла б зробити те, що їй удалося одній. Вона щиро вірила, що робить правильно, і що після повернення додому діти приймуть її з радістю.

Але коли вона нарешті вирішила залишити роботу за кордоном і повернулася, то зіткнулася із суворою реальністю: їй не знайшлося місця ні доньки, ні сина.

Спочатку вона вирушила до дочки, але та незадоволеним тоном заявила:

Мамо, а чому ти в мене живеш? Іди до брата, у нього дім більший.
Але й у сина її не чекали:

– Мамо, це несерйозно. Ти хочеш жити у рідної дочки, а чи не в мене? Адже у нас з дружиною своя родина.

Розчарування та образа здавили Тамарі груди. Вона ухвалила нелегке рішення — повернутися до старої батьківської хати у селі, де ніхто не жив уже понад 20 років. Але хата вимагала серйозного ремонту, а грошей у неї не було.

Ось тоді вона й вирішила продати свої старі ювелірні прикраси, що дісталися їй ще з часів радянської молодості, щоб на ці гроші впорядкувати будинок.

— Так, сестричка, залишайся поки що в мене, — несподівано запропонувала Ольга. — А в неділю я запрошу твоїх дітей.

Тамара розгублено подивилася на сестру, не розуміючи її задуму. Але сперечатися не стала.

Про сина та дочку Тамару Ольга нічого не сказала. Вони охоче прийняли запрошення тітки, не чекаючи, що за столом їх зустріне мати.

Коли всі зібралися, Ольга не стала ходити навкруги. Вона одразу оголосила:

— Отож, діти. Ваша мати повернулася з-за кордону, але вдома у неї немає, хоча обидві її дитини живуть у будинках, які вона для них збудувала.

Син і дочка завмерли, дивлячись.

— До речі, все майно, як і раніше, записано на Тамару. Так що у вас є два варіанти: або ви разом скидаєтеся і робите в будинку матері хороший ремонт, або вона залишає собі один з ваших будинків, і вам доведеться жити в одному.

Тамара приголомшено подивилася на сестру. А її діти відразу зрозуміли, що тітка не жартує. Вони знали характер Ольги та усвідомлювали, що якщо вона щось вирішила, то так і буде.

Не гаючи часу, син і дочка домовилися, найняли робітників і за літо упорядкували будинок. Провели воду, облаштували усі зручності. Тепер Тамарі не треба було виходити на вулицю навіть у холодну пору року.

Але Ольга на цьому не зупинилася.

— А тепер, племінники, уважно слухайте. – Вона дивилася на них суворо. — Мама вас 22 роки тримала, вивчила, дала вам житло. Тепер ваша черга піклується про неї. Допомагатимете матері по черзі, без варіантів.

Діти, похмуро кивнувши, погодилися.

А Тамара насилу стримувала сльози. Вона не знала, як віддячити сестрі за таку підтримку.

— Ольго, візьми цю золоту підвіску-підковку. Я знаю, що вона тобі завжди подобалася, — якось запропонувала вона.

Ольга посміхнулася.

— Ну, ти й чудова, Тамарко. Це коли ми були молодими, тоді хотілося золотом обвішатися. А у нашому віці справжнє золото — це турбота та підтримка близьких. Мені важливо, щоб у тебе все було добре. Решта — неважливо.

Тамара стиснула сестру у міцних обіймах. Адже якби не вона, не відомо, чим закінчилася б ця історія.

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!