Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Сумна звістка: на фронті загинув військовий з Київщини Роман Ковзало — рідні поділилися світлинами

Сумна звістка: на фронті загинув військовий з Київщини Роман Ковзало — рідні поділилися світлинами

Viktor
22 Серпня, 202522 Серпня, 2025 Коментарі Вимкнено до Сумна звістка: на фронті загинув військовий з Київщини Роман Ковзало — рідні поділилися світлинами

На Сумщині внаслідок атаки ворожого дрона загинув військовий з Ірпеня Київської області Роман Ковзало.

Серце мужнього українського воїна зупинилось 17 серпня.

Вічна пам’ять і слава Герою! Про це у своєму Telegram-каналі повідомив мер Ірпеня Олександр Маркушин.

Сумна звістка

“Загинув мешканець Ірпеня – Роман Ковзало, від удару ворожого FPV-дрона на Сумщині. Роман мужньо виконував свій військовий обов’язок на посаді оператора десантно-штурмового відділення”, – написав Маркушин.

Захиснику України було 46 років. Роман народився у селі Борова на Харківщині, а з 2016 року проживав в Ірпені. Його знали як щирого й працелюбного чоловіка. Вдома на свого захисника чекала мама.

Сумна звістка: на фронті загинув військовий з Київщини Роман Ковзало. Фото

Воїна поховають на Алеї пам’яті Захисників України в Ірпені в п’ятницю, 22 серпня.

“Усім рідним, близьким і побратимам Романа – щирі співчуття від усієї Ірпінської громади”, – додав Маркушин.

Герої війни в Україні

На фронті під час виконання бойового завдання загинув військовий з Ірпеня Київської області Федір Радько. Життя захисника України обірвалось 14 серпня.

Навігація записів

2I серпня– трагічнuй дeнь для Зaxoдy. Haшoгo Pycлaнa нe cтaлo
Почaлося! Моpcький дpoн ГУР у бyхті Новоpосійська наpобив гaласу! Вopог в шoці

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Я, наприклад, на будинок претендую. У мене дітей четверо, нам у нашій хатинці тісно, – сказала Світлана. -Ну, а мені тоді все господарство. Корову з теличкою, поросят і гусей з качками. Ніхто не проти, я сподіваюся, – ствердно підсумувала Ганна. -Я проти, – пролунав тоненький голосок
  • І от та «нагорода».. Новосілля, перша власна квартира.. Я тоді щиро хотіла, щоб у них було красиво й по-родинному тепло. хай у них буде сервіз не просто як посуд, а як символ. Як благословення на щасливе життя.
  • Мої свекри давно поїхали на заробітки. Коли я тільки почала зустрічатися із Сашком, вони вже облаштувалися в Португалії
  • Телефон задзвонив пізно ввечері… На екрані висвітилася Сваха. Я аж здивувалася: вона мені нечасто телефонує… А тут дзвінок— Алло…?І тут вона так бадьоро видала фразу, яка перекреслила всі наші стосунки…що я нестрималась…Ніколи б не подумала, що сваха здатна на таке..
  • — Толя з дружиною багато чого досягли, — почав батько, сідаючи в крісло. — Працюють обоє, двоє дітей. А ти… Так, ти молодець, що не сидиш склавши руки. Але час вже до життя серйозно ставитися. – Тату, я живу тут. Я не ледарка! Я заробляю, нехай і вдома, нехай і в піжамі! Але я плачу за їжу, за комуналку, я не сиджу у вас на шиї! – Ти не зрозуміла, – перебив він. – Це не про гроші. Це про потребу.
  • Олег дістав із її сумки гаманець, навіть не глянувши у її бік. Витягнув картку, простягнув продавчині. Та упаковувала браслет із синіми камінцями в оксамитову коробочку, і Тамара Степанівна вже повертала зап’ястя, милуючись, як ляжуть на шкіру ці холодні блискучі камені.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes