Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Скільки ще ти плануєш гарувати на хату в селі, в якій навіть не живеш? Не думаєш про себе, подумай хоч про дитину. – прохав мене чоловік. І я розумію, що він стовідсотково правий, але по іншому я можу вчинити.

– Скільки ще ти плануєш гарувати на хату в селі, в якій навіть не живеш? Не думаєш про себе, подумай хоч про дитину. – прохав мене чоловік. І я розумію, що він стовідсотково правий, але по іншому я можу вчинити.

Viktor
9 Вересня, 2025 Коментарі Вимкнено до – Скільки ще ти плануєш гарувати на хату в селі, в якій навіть не живеш? Не думаєш про себе, подумай хоч про дитину. – прохав мене чоловік. І я розумію, що він стовідсотково правий, але по іншому я можу вчинити.

– Доню, без твоєї допомоги я ніяк не обійдусь. Тобі зовсім плювати на маму? 

Чоловік, що стояв поруч і все чув, тільки похитав головою. Наче говорить, що не потрібно піддаватись на провокації мами. Знаєте, в будь-якому іншому випадку я б віддала все, що маю. Але зараз Максим абсолютно правий. 

– Ні, мамо! Цього разу доведеться впоратись без моєї допомоги.

По заробітках я вже понад сім років. Щойно закінчила університет, поїхала за кордон, щоб заробити нам з мамою на краще життя. Адже вона мене ростила сама і тепер настала моя черга віддячити. Пам’ятаю як у нас була одна зимова курточка на двох. І поки я була в школі, мама навіть в магазин не виходила. 

За сім років я де тільки не працювала. І в Чехії, і Польщі і навіть в Італії встигла побувати. Однак зупинитись вирішила в Німеччині. Подобаються мені тут люди і атмосфера в цілому. Тут я і познайомилась з чоловіком. Обоє працюємо в готелі, заробляємо непогано. В Німеччині ми і розписались. Так що тепер офіційно чоловік і дружина. 

До чого це я все. Раніше, до заміжжя, всі гроші надсилала мамі. Залишала собі символічну суму на дорогу і їжу,  а то все додому відправляла. На ці кошти мама відремонтувала будинок,  подвір’я їй облаштував найкращій ландшафтний дизайнер міста. 

– Мамо, якщо вже робиш ремонт, то не шкодуй грошей на матеріали. Зроби все на роки. 

Хоча ремонт і затягнувся на декілька років, але я рада, що мама змогла забезпечити себе комфортними умовами. То ж уявить як я здивувалась, коли мама подзвонила і сказала, що їй потрібні гроші на нові шпалери.

– Ой, доню. Сходила вчора до сусідки в гості. Вона тільки-но закінчила робити ремонт. То ж коли повернулась додому, то такий сором мене взяв. В мене всі шпалери в квіточку, а зараз в моді однотонні. То скинь мамі пару сотень євро на нові шпалери, ну і на меблі нові теж скинь, бо теж вже застарілі. 

Для мами мені нічого не шкода, і вже готова була бігти відправляти мамі гроші. Але Максим мене зупинив. 

– Скільки ще ти будеш гарувати на хату в селі? До скону? Ти при надії тож побережи себе трохи. А мама шпалери може і з пенсії купити. Тим паче, що вона буквально восени закінчила ремонт,  а зараз знову по колу починати все? 

Тепер я знаходжусь наче між двох вогнів. Мама плаче в трубку, що потрібні гроші на ремонт, а Максим говорить, щоб я нарешті почала думати і про себе. Тим паче, що ношу малюка під серцем. Я не хочу сваритись з чоловіком. Та і правий він, скільки можна все надсилати грошей на ремонт? 

Але все одно замислююсь, адже скоро Великдень, то може перекинути мамі хоч сто євро, буде замість подарунка?  

Навігація записів

Олена Зеленська заявила, що зустрінеться з Меланією Трамп у Нью-Йорку
Свекруха у мене дуже хитра жінка. Вона любить жити на широку ногу, але за чийсь рахунок

Related Articles

Дзвонив братові — той слухавку не бере. Тоді набрав матір. А свекруха лише зітхнула: «Так, синку, все правда. А що я могла зробити? Батько так вирішив. Виявляється, він тоді зовсім не жартував». Чоловік спершу лютував на батька. Минуло ще два тижні, він поїхав до батьків сам, бо Оксана навідріз відмовилася переступати їхній поріг.

Viktor
30 Березня, 202630 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Дзвонив братові — той слухавку не бере. Тоді набрав матір. А свекруха лише зітхнула: «Так, синку, все правда. А що я могла зробити? Батько так вирішив. Виявляється, він тоді зовсім не жартував». Чоловік спершу лютував на батька. Минуло ще два тижні, він поїхав до батьків сам, бо Оксана навідріз відмовилася переступати їхній поріг.

Ніна Андріївна не любила Юлію з першої зустрічі

Viktor
30 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ніна Андріївна не любила Юлію з першої зустрічі

Ой, приїхала матуся! Як ти себе почуваєш, після лікарні, Аллочко? — сказала незнайомка на порозі її квартири, коли Алла повернулася додому. — З поверненням вас, дорогенька. Проходьте швидше, не стійте на протязі. Алла заклякла, кліпаючи віями. Вона перевела погляд на чоловіка. Той стояв, переминаючись з ноги на ногу. — Дімо, а хто це? — ледь мовила дружина. — І де Олена Іванівна? Де твоя мама? Чому вона не сидить з нашою дитиною? Дмитро зітхнув, заносячи сумки в коридор. — Заходь, Аню, роздягайся. Мама, мама не змогла. — Що значить «не змогла»? Вона захворіла? Тиск? Серце? — Та ні, — Дмитро почухав потилицю, виглядаючи максимально незручно. — Вона приїхала, як і обіцяла. Пробула тут години три. Потім Михайлик почав вередувати — ну, знаєш, коліки ці кляті. Він розплакався, розчервонівся, а вона подзвонила мені на роботу, кричала, що в неї піднявся тиск, що діти зараз «не такі», як ми були. Мовляв, ми лежали тихенько, а цей — як вогник. Сказала, що не може за ним доглядати. Коротше, зібрала речі й поїхала до себе додому

Viktor
30 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ой, приїхала матуся! Як ти себе почуваєш, після лікарні, Аллочко? — сказала незнайомка на порозі її квартири, коли Алла повернулася додому. — З поверненням вас, дорогенька. Проходьте швидше, не стійте на протязі. Алла заклякла, кліпаючи віями. Вона перевела погляд на чоловіка. Той стояв, переминаючись з ноги на ногу. — Дімо, а хто це? — ледь мовила дружина. — І де Олена Іванівна? Де твоя мама? Чому вона не сидить з нашою дитиною? Дмитро зітхнув, заносячи сумки в коридор. — Заходь, Аню, роздягайся. Мама, мама не змогла. — Що значить «не змогла»? Вона захворіла? Тиск? Серце? — Та ні, — Дмитро почухав потилицю, виглядаючи максимально незручно. — Вона приїхала, як і обіцяла. Пробула тут години три. Потім Михайлик почав вередувати — ну, знаєш, коліки ці кляті. Він розплакався, розчервонівся, а вона подзвонила мені на роботу, кричала, що в неї піднявся тиск, що діти зараз «не такі», як ми були. Мовляв, ми лежали тихенько, а цей — як вогник. Сказала, що не може за ним доглядати. Коротше, зібрала речі й поїхала до себе додому

Цікаве за сьогодні

  • Дзвонив братові — той слухавку не бере. Тоді набрав матір. А свекруха лише зітхнула: «Так, синку, все правда. А що я могла зробити? Батько так вирішив. Виявляється, він тоді зовсім не жартував». Чоловік спершу лютував на батька. Минуло ще два тижні, він поїхав до батьків сам, бо Оксана навідріз відмовилася переступати їхній поріг.
  • Ніна Андріївна не любила Юлію з першої зустрічі
  • Ой, приїхала матуся! Як ти себе почуваєш, після лікарні, Аллочко? — сказала незнайомка на порозі її квартири, коли Алла повернулася додому. — З поверненням вас, дорогенька. Проходьте швидше, не стійте на протязі. Алла заклякла, кліпаючи віями. Вона перевела погляд на чоловіка. Той стояв, переминаючись з ноги на ногу. — Дімо, а хто це? — ледь мовила дружина. — І де Олена Іванівна? Де твоя мама? Чому вона не сидить з нашою дитиною? Дмитро зітхнув, заносячи сумки в коридор. — Заходь, Аню, роздягайся. Мама, мама не змогла. — Що значить «не змогла»? Вона захворіла? Тиск? Серце? — Та ні, — Дмитро почухав потилицю, виглядаючи максимально незручно. — Вона приїхала, як і обіцяла. Пробула тут години три. Потім Михайлик почав вередувати — ну, знаєш, коліки ці кляті. Він розплакався, розчервонівся, а вона подзвонила мені на роботу, кричала, що в неї піднявся тиск, що діти зараз «не такі», як ми були. Мовляв, ми лежали тихенько, а цей — як вогник. Сказала, що не може за ним доглядати. Коротше, зібрала речі й поїхала до себе додому
  • — Пожила тут гостею, і вистачить! Тепер у цьому домі будуть господарями рідні люди
  • На порозі тулився ексчоловік. Тільки вона його насилу впізнала. Паша постарів за рік, виглядав блідим, змарнілим, розгубленим. Від колишнього лиску і сліду не лишилося. Поруч стояли сумки. – Тобі чого? – Запитала Клава.
  • Та хоч розлучайся, Юро, але на той город я більше не ступлю ні ногою! — Марта вимкнула воду і різко розвернулася до чоловіка, даючи йому зрозуміти, що вона не жартує. Ці слова прозвучали якось неочікувано. Юрій, який уже почав складати в кутку коридору старі кросівки та робочий одяг, завмер. — Мартусь, ну що ти таке кажеш? Яке розлучення? Мама ж чекає. Вона вже й насіння перебрала, і сусідів попросила допомогти з оранкою на завтра. — Ось нехай сусіди й допомагають! — Марта відчула, як усередині все закипає. — Юро, ми одружені п’ять років. І всі ці п’ять років мої вихідні минають над грядками твого дитинства. — Але ж це традиція… Родинний затишок, спільна праця, — він спробував підійти ближче, але дружина виставила руку вперед, не підпускаючи його. — Традиція — це коли всім приємно. А коли я повертаюся додому в неділю ввечері з болем у спині таким, що не можу розігнутися, а в понеділок мені треба звіти здавати — це не затишок. Юрій зітхнув. Він знав цей тон. Раніше він завжди міг її вмовити, пообіцяти «відпочинок на природі» чи смачний шашлик увечері. Але цього разу щось змінилося. — Мамі важко самій, — тихо мовив він, опустивши очі. — Вона ж для нас старається. Каже: «Діточкам своє, домашнє буде, без хімії». — Юро, та «своє» нам обходиться дорожче, ніж на ринку купити
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes