Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Скiльки чолoвіків пpизовного віку в Укpаїні пеpебувають у рoзшуку TЦК – цифpа вpaжає

Скiльки чолoвіків пpизовного віку в Укpаїні пеpебувають у рoзшуку TЦК – цифpа вpaжає

Viktor
14 Жовтня, 202514 Жовтня, 2025 Коментарі Вимкнено до Скiльки чолoвіків пpизовного віку в Укpаїні пеpебувають у рoзшуку TЦК – цифpа вpaжає

В Україні виявили колосальну кількість чоловіків, що ухиляються від обліку.

В Україні близько півтора мільйона чоловіків призовного віку перебувають у розшуку через те, що не оновили свої дані у територіальних центрах комплектування.

Про це заявила народна депутатка, голова Тимчасової слідчої комісії з питань захисту прав інвесторів Галина Янченко в коментарі Ранок.LIVE.

Вона зазначила, що цифра виявилася несподівано великою.

«Ви здивуєтеся, це просто, знову ж таки, це космос.

Півтора мільйона чоловіків призовного віку не оновили дані. Тобто це означає, що? Відповідно, в розшуку».

За словами депутатки, якщо таких чоловіків зупиняють представники ТЦК, то вони фактично одразу потрапляють у систему військового обліку. «Це означає, що якщо їх десь зупинить ТЦК, то все — привіт Десна, навчальні центри».

Водночас Янченко звернула увагу, що навіть ті, хто хотів би працювати на оборонних підприємствах, не мали змоги це зробити, адже для офіційного працевлаштування потрібно було оновити дані та пройти ВЛК.

«І от на ВЛК їх чекала якраз наша прекрасна ТЦК. Тобто фактично було таке замкнене коло. У оборонних підприємств критично не вистачає людей, з одного боку. А з іншого — півтора мільйона чоловіків, які в більшості ніде не працюють, просто сидять вдома, ховаються», — пояснила вона.

За її словами, щоб розірвати це «замкнене коло», Верховна Рада минулого тижня ухвалила законопроєкт, співавторами якого є Галина Янченко, Давид Арахамія та Олександр Завітнєвич. Документ покликаний створити «місток» між оборонними підприємствами, які шукають кадри, і тими чоловіками, що не оновили облікові дані.

«Цей законопроєкт дає можливість оборонним підприємствам, якщо вони зацікавлені в якомусь працівнику, навіть якщо у нього є проблеми з оновленими даними, забронювати його, заморозити тимчасово на 45 днів. За цей час він має пройти ВЛК, резерви, все-все-все, і потім уже може бути офіційно заброньований на підприємстві», — розповіла Янченко.

Таким чином, зазначила депутатка, українська оборонка отримує потенційний людський ресурс у півтора мільйона осіб, а ці люди — другий шанс.

«Ми даємо цим півтора мільйона людей можливість повернутися до активного економічного життя, знайти роботу, робити внесок в українську обороноздатність, працювати, заробляти хороші гроші й сплачувати податки», — наголосила вона.

За словами Янченко, зарплати в оборонній галузі нині конкурентні. «Це дуже залежить від посади, але з того, що я знаю, базова посада — це збирач, просто механічно закручувати ФПВ-шки — це 20–30 тисяч гривень. Це просто старт, середня зарплата по країні.

А якщо ми говоримо про вузьких спеціалістів, інженерів, тих, хто працює в R&D, то це може бути кілька тисяч доларів», — сказала вона.

Депутатка підсумувала, що ухвалений закон дозволить і підсилити оборонний сектор кадрами, і повернути до економічного життя значну частину населення, яка досі перебувала поза легальним ринком праці.

Джерело

Навігація записів

Трамп і Зеленський готуються до переговорів: головний акцент уже визначено
Київ встaновить 500 мoбільних укриттiв

Related Articles

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Цікаве за сьогодні

  • “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?
  • – Прийдеш ти у його дім і будеш там на пташиних правах. Та свекруха тобі життя не дасть
  • Той день дівчина пам’ятала до найдрібніших подробиць. Вранці вона раптом згадала, що у неї затримка! Як вона могла забути і не звернути на це уваги?! Катя купила в аптеці тест, прийшла в гуртожиток, випила склянку води і стала чекати. Так і є, дві смужки.
  • – Олю…– Я тут із хлопцями порахував… Загалом, ти «сидиш у мене на шиї»…Вода з крана шуміла, але я почула кожне слово.Повільно повернулася.– Цікаво. – І що ти пропонуєш? –І тут він видає фразу…Після якої я вийшла з під’їзду. Викликала таксі. За кілька хвилин я їхала ..
  • – Дай 200 євро дітям на гуртки! – Мені набридло онуків утримувати. Я для дітей лиш гаманець, ніхто не цінує
  • Оксано! Відчиняй негайно! — свекруха стукала в двері. — Вам що там, позакладало?! Де мій син? Що ви знову не поділили? Оксана підійшла до дверей. Вона спокійно промовила крізь замкову щілину: — Він стоїть поруч із вами, Ніно Петрівно. Дивіться під ноги — там його баули. — Які баули?! Ти що, з глузду з’їхала, невістко?! Ти сина з хати виставила? Серед білого дня? — Виставила. Бо терпець увірвався. Тепер він ваш, Ніно Петрівно. Повертаю в цілості. — Та як ти смієш?! Це квартира мого сина! Ми корову продали, свиней здали, щоб вам на той внесок двадцять років тому назбирати! Ми в полі спини гнули, щоб дитина в місті людиною була! — Була, — погодилася Оксана. — Двадцять років тому ви дали сто тисяч. Я їх вам повернула за два роки, з усіма відсотками, пам’ятаєте? Ви ще тоді на ті гроші нову огорожу ставили й трактор купували. З того часу ми вам нічого не винні. А ви звикли командувати. Приїжджали без дзвінка, перевіряли мої каструлі, робили зауваження. А Степан підтакував: «Мати завжди правду каже!». Ну от тепер нехай мати йому й каже, що робити. А я хочу тиші
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes