“– Що за нечепури тут побували? Дзвони своїй рідні, хай приїжджають наводити порядок, – обурювалася Ліля. – Я не прибиратиму за ними. З мене достатньо того, що я постійно перу постільну білизну після твоїх друзів. Вони ж занадилися ночувати на нашій дачі.

– Слухай, тут мама дзвонила, – сказав Лілі чоловік за вечерею. – Вони із родичами збираються на вихідні їхати на шашлики.

– Рада за неї – відповіла дружина. – Нехай їдуть, а ми тут до чого? – свекруху Ліля відверто не любила.

– Та вони ж хочуть на нашу дачу поїхати, – пояснив Сашко. – Своєї у них немає, а мені в суботу в автосервіс треба. – Чоловік говорив це як само собою зрозуміле. – Я сказав, що ми не можемо поїхати на дачу у вихідні, от мама й попросила ключі.

Лілі нічого не залишалося, як погодитись, про що вона потім пошкодувала. Коли наступними вихідними вони з чоловіком поїхали на дачу, вона застигла від побаченого. Дача виглядала як після набігу.

Ягоди зібрані, підлога в будинку брудна, на плиті самотньо стояла каструля з старечим супом. З вікна в кухні було знято фіранку. Що тут було, відмовлялася розуміти Ліля. Батькам чоловіка було вже шістдесят років.

Вона все висловила чоловікові.

– Що за нечепури тут побували? Дзвони своїй рідні, хай приїжджають наводити порядок, – обурювалася Ліля. – Я не прибиратиму за ними. З мене достатньо того, що я постійно перу постільну білизну після твоїх друзів. Вони ж занадилися ночувати на нашій дачі.

– Подумаєш, перепрацювалася. Завантаж у пральну машину, вийми, та розвісь.

– А давай наступного разу ти все це робитимеш! Ти що, задоволений, у якому вигляді наша дача та ділянка?

Але чоловік нікуди не зателефонував. Ліля не розмовляла з ним, а потім вони помирилися. У шлюбі вони були всього 2 роки, одружилися за коханням, хоча тепер Ліля іноді думала, що вона поспішила. Дітей у них ще не було.

Все йшло як завжди, робота, будинок, будинок, робота. У вихідні ходили гуляти чи їздили із друзями на природу. Все змінилося, коли мати Лілі раптом вийшла заміж і поїхала до чоловіка в інше місто. Їхня сімейна дача дісталася Лілі.

Після цього вся рідня чоловіка раптово її полюбила. Тепер постійно хтось із них просився в гості до них на дачу. Всі знають, що шашлики смачніші на свіжому повітрі!

Родичі почали з’являтися як із повітря. Двоюрідні, троюрідні брати та сестри, дядьки, тітки і навіть бабуся чоловіка, всі вони потягнулися на природу, річку та шашлики. Та ще й друзі Сашка.

Усі приїжджали з ночівлею. Чоловік звично готував мангал. Лілі це все стало набридати, але стосунки з родичами та друзями чоловіка псувати не хотілося. Але треба було щось робити.

Тепер наближення вихідних вона чекала вже з хвилюванням. Коли Ліля та Сашко одружилися, його мати була вже у віці. Вона народила сина досить пізно. Була ще дочка, сестра Сашка, старша за нього на 10 років. Свекруха була родом із села, і чомусь вважала, що все довкола спільне.

Свекруха та сестра чоловіка Марія брали на дачі все – креми, шампуні, мочалки та навіть кімнатні капці Лілі. І тут знову зателефонувала свекруха і попросила Сашка дати їм ключі від дачі. На цей раз Марія вирішила відвезти туди свою начальницю. Планувався відпочинок та шашлики.

І як завжди, Лілю не спитали, як вона до цього поставиться.

– Дамо ключі мамі, – сказав чоловік. Звичайно, він пам’ятав реакцію Лілі на минулий візит його родичів на дачу, але не хотів говорити про це.

Ліля зрозуміла, що треба діяти, причому чоловік у цій справі опинився на іншому боці. Перебравши в голові різні варіанти, вона зателефонувала мамі і поскаржилася.

– Передзвоню, – коротко відповіла та.

Хвилин за двадцять вона зателефонувала і сказала, що на дачу приїде її сестра з чоловіком і проведуть там якийсь час. – Ти ні про що не турбуйся. Тітка Олена тобі допоможе.

Ліля ахнула. Тітку Олену вона завжди побоювалася, в дитинстві її відвозили кілька разів до тітки на відпочинок влітку, і ці спогади залишилися з нею на все життя. Так, Олена Борисівна вміла виховувати.

Тітка зателефонувала ввечері.

– Що ж ти, племіннице, як не наша. Стільки мовчиш, давно мені подзвонила б. А як поводитися, – поцікавилася вона. – Злегка налякати чи радикально? – І тітка Олена радісно засміялася в передчутті.

Ліля здригнулася. – А ти їм казала, що дача записана на тебе? – уточнила тітка.

– Не пам’ятаю, але вони всі впевнені, що моя дача.

– Не хвилюйся, дитинко, все зробимо у кращому вигляді.

У неділю чоловікові зателефонувала обурена свекруха. – Ви дачу продали? – вигукувала вона. – А де гроші? А чому нам нічого не сказали?

Виявляється, у суботу на дачу прибули Марія з начальницею та свекруха з чоловіком. Ось тільки на ділянці мальовнича група із 5 осіб вже смажила шашлики.

– Ви хто? – ахнула Галина Павлівна.

– А ви, власне, хто, – владним голосом поцікавилася представницька дама і пішла до них назустріч. – Я господиня дачі, вас я не знаю, ви як сюди увійшли, ключі, де взяли?

У групі свекрухи виникло збентеження. Сестра чоловіка спробувала щось пояснити про родинні стосунки та видані їм ключі. Жінка, яка господиня, невдоволено дивилася на неї і Марія відразу заплуталася. Галина Павлівна про всяк випадок мовчала.

У результаті ключі у неї забрали, ввічливо попросили піти і не повертатися. В іншому випадку пообіцяли розібратися, звідки у них чужі ключі.

Ліля на відстані чула, як свекруха вигукує у слухавку. Чоловік нічого не розумів, але навіть не міг і слова вставити.

– Дай слухавку дружині. – Сашко передав телефон Лілі. – Дача не твоя! – якось урочисто промовила свекруха.

– А ви хіба питали? – Ліля намагалася говорити спокійно. – Чи ви вирішили, що все навколо ваше і наше теж ваше.

– А ти розумієш, що Марія запросила на дачу свою начальницю, ти знаєш, які тепер можуть бути наслідки? У них плануються скорочення і вона хотіла її задобрити. Якщо її звільнять, це буде на твоїй совісті, – обурювалася Галина Павлівна.

– А я тут причому? Тітка Олена господиня, приїхала до себе відпочити, ви навіть мене не спитали. Свою купіть і відпочивайте там, – наважилася Ліля. – Ви ж якось жили без цієї дачі і тепер проживете.

– Після цього, я туди більше не поїду, і мої родичі теж, – стрепенувся чоловік.

Вони вперше посварилися. Сашко образився. Марію звільнили. – Я тобі ніколи не вибачу цього, – заявив він. – Моя сім’я до тебе з любов’ю, турботою, а ти нас обманула.

Ліля була впевнена, що Марію звільнили з іншої причини. Вона раптом зрозуміла, що їй всіх їх зовсім не шкода. І не вона це перша початки. Їхні стосунки з чоловіком зайшли в глухий кут.

– Мама, здається, я розлучаюся з Сашком.

– Сама вирішуй, ти вже велика. А жити де будеш? Свою квартиру я здала. Їдь до Олени.

– Дякую звичайно. – здивувалася Ліля. – Я, мабуть, винайму квартиру.

Ліля подала на розлучення. Вона винайняла квартиру і з’їхала від чоловіка. На дачу вона більше не їздить.

Щоб не пропустити нові цікаві вам публікації, підписуйтесь на сторінку!Залишайте свої думки та емоції у коментарях, підтримайте вподобайками.