Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Розкpито найбільшу тaємницю cала. Чому пpо це мaйже ніxто не знав?

Розкpито найбільшу тaємницю cала. Чому пpо це мaйже ніxто не знав?

Viktor
23 Вересня, 2024 Коментарі Вимкнено до Розкpито найбільшу тaємницю cала. Чому пpо це мaйже ніxто не знав?

Чому більше 2.500 років роблять і їдять сало?

Етимологія

Слово сало походить від праслов’янського sadlo, пов’язане з saditi «садити, сідати» («те, що сідає на м’ясо»), пов’язується також з пракельт. saldi- ((ірл.) saill «солонина», saillim «солю»)

Саме ці речовини визначають корисні властивості сала, а це: вітаміни А, Е, D, F, мікроелементи (селен), жирні кислоти (насичені та ненасичені).

Для дезінфекції натирають часником, а засолювання та витримка відбуваються при строго певній температурі та вологості.

Кислоти, що містяться в салі, роблять цей продукт справді унікальним.

Так, саме унікальним.

До його складу входить арахідонова кислота, яка відноситься до незамінних жирних кислот.

Зустрічається арахідонова кислота тільки в салі та ніде більше.

Цінна вона дуже широким спектром дій: входить до складу клітинних мембран, сприяє правильному скороченню серцевого м’яза, регулює артеріальний тиск, має профілактичні властивості проти раку, впливає на роботу нирок і покращує склад крові, виводячи з неї зайві холестеринові бляшки, також бере участь у утворенні багатьох гормонів.

Хіба можуть чимось подібним конкурувати із салом «легкі» та рафіновані олії?

Крім унікальної арахідонової кислоти, сало містить ще й цінні незамінні жирні кислоти: пальмітинову, олеїнову, лінолеву, ліноленову, стеаринову. Їх концентрація посилює біологічну активність сала у п’ять разів у порівнянні з вершковим маслом.

Сало містить добре засвоювану форму селена, яка є необхідним мікроелементом для серцево-судинної системи, відмінним антиокислювачем та захисником нуклеїнових кислот від пошкоджень.

Холестерину в салі набагато менше, ніж у вершковому маслі, і йде на створення імунних клітин, що захищають організм від вірусів.

Сало м’яке та однорідне за структурою.

На смак воно дуже ніжне і трохи солодкувате, злегка пряне, із запахом спецій та ароматних трав.

Їдять його зазвичай у чистому вигляді, нарізаному на тонкі скибочки. Іноді його використовують як добавку до складу складних страв.

Слід нагадати: за результатами спеціальних досліджень виявлено, що в 100 грамах свинини міститься 60 міліграмів холестерину, яловичини — 67, телятини — 87, м’яса птиці — 113, маргарину — 186, вершкового масла — 244, білків курячого яйця — 1560, риб’ячого жиру — 5700.

Тоді, як у свинячому салі є тільки сліди холестерину.

Водночас воно містить у собі всі незамінні аміно- і жирні кислоти.

Свіже сало зберігає всі свої біологічно цінні якості, не пошкоджені й не знищені грубою переробкою.

Сучасною медициною встановлено, що сало сприяє виведенню з організму радіонуклідів і тому рекомендується з профілактичною метою, особливо в екологічно несприятливих зонах, щоденно його споживати жінкам по 45—50, а чоловікам — по 65—70 грамів.

Їжте правильне сало, особливо зараз у часи великих стресів.

А якщо поруч стоїть келих гарного напою, то взагалі, просто пісня.

Хорошим і добрим людям – хорошого і смачного сала, а решті – решти!

Реально, балуйте себе іноді такими смаколиками, як хороше сало, за вас це робити ніхто не буде, і нехай весь світ зачекає.

Худнути будете завтра

Будьмо!

Немає опису світлини.
На зображенні може бути: їжа
Немає опису світлини.

@Bogdan Grytsevych

Навігація записів

“Знoву звільняють Будaнова? Те що я пoчув, було “неoчікувано”. Хто за цим стоїть”
Щойно! ТЦК зупинили маршрутку зайшли і далі стається те, чого ніхто не очікував, ні водій ні самі пасажири ані навіть самі ТЦК

Related Articles

– Галино Петрівно, це не подарунки! Подарунки роблять добровільно. А ваш син узяв мої речі без дозволу і віддав вам! Мене ніхто не питав. Це називається інакше. – І як це називається? – Крадіжка!

Viktor
27 Березня, 202627 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Галино Петрівно, це не подарунки! Подарунки роблять добровільно. А ваш син узяв мої речі без дозволу і віддав вам! Мене ніхто не питав. Це називається інакше. – І як це називається? – Крадіжка!

Коли оголосили її станцію, вона підвелася, перекинула сумку через плече. Кіт одразу ж зіскочив із сидіння. Вона подумала, що він залишиться у вагоні й поїде далі. Але він вийшов слідом. Вона попрямувала до виходу. Через кілька кроків знову озирнулася — він йшов за нею. Не поспішав, не намагався наблизитися, не жалібно плентався слідом — просто рухався в тому ж напрямку, тримаючи дистанцію, ніби їхні шляхи збіглися випадково.

Viktor
27 Березня, 202627 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Коли оголосили її станцію, вона підвелася, перекинула сумку через плече. Кіт одразу ж зіскочив із сидіння. Вона подумала, що він залишиться у вагоні й поїде далі. Але він вийшов слідом. Вона попрямувала до виходу. Через кілька кроків знову озирнулася — він йшов за нею. Не поспішав, не намагався наблизитися, не жалібно плентався слідом — просто рухався в тому ж напрямку, тримаючи дистанцію, ніби їхні шляхи збіглися випадково.

Я тут подумала. Я не можу повернутися в ту стару квартиру. Там стіни тиснуть. Там пахне старістю і твоїм Сергієм. — Мамо, про що ти? Скоро переїдемо сюди всі разом, або… ми сюди, а ти там будеш господаркою, — Тетяна намагалася усміхнутися. — Ні. Я житиму тут. Одна. Тетяна завмерла з викруткою в руках. — Як — одна? А ми? А діти? Ми ж садочок уже тут знайшли поруч… Ми ж ремонт під себе робили! Ти ж казала — «це для вас»! Ганна Степанівна повільно повернулася. Її очі були сухими й холодними, як італійський мармур. — Я казала багато чого. Але гроші — мої. Документи — на мені. Я десять років не доїдала, не досипала, міняла памперси чужим старим, щоб мати право на гідну старість. А ви? Ви молоді. У вас є Сергій. Хай він тобі заробляє на квартири. А я хочу тиші. Я хочу пити каву на цій кухні й не чути, як чоловік хропе за стіною. — Мамо… я ці мішки зі сміттям на собі тягала… — Тетяна відчула, як голос дрижить. — Я тут кожну плитку вимила своїми сльозами! Я ж не наймала майстрів, щоб тобі гроші зекономити

Viktor
27 Березня, 202627 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я тут подумала. Я не можу повернутися в ту стару квартиру. Там стіни тиснуть. Там пахне старістю і твоїм Сергієм. — Мамо, про що ти? Скоро переїдемо сюди всі разом, або… ми сюди, а ти там будеш господаркою, — Тетяна намагалася усміхнутися. — Ні. Я житиму тут. Одна. Тетяна завмерла з викруткою в руках. — Як — одна? А ми? А діти? Ми ж садочок уже тут знайшли поруч… Ми ж ремонт під себе робили! Ти ж казала — «це для вас»! Ганна Степанівна повільно повернулася. Її очі були сухими й холодними, як італійський мармур. — Я казала багато чого. Але гроші — мої. Документи — на мені. Я десять років не доїдала, не досипала, міняла памперси чужим старим, щоб мати право на гідну старість. А ви? Ви молоді. У вас є Сергій. Хай він тобі заробляє на квартири. А я хочу тиші. Я хочу пити каву на цій кухні й не чути, як чоловік хропе за стіною. — Мамо… я ці мішки зі сміттям на собі тягала… — Тетяна відчула, як голос дрижить. — Я тут кожну плитку вимила своїми сльозами! Я ж не наймала майстрів, щоб тобі гроші зекономити

Цікаве за сьогодні

  • – Галино Петрівно, це не подарунки! Подарунки роблять добровільно. А ваш син узяв мої речі без дозволу і віддав вам! Мене ніхто не питав. Це називається інакше. – І як це називається? – Крадіжка!
  • Коли оголосили її станцію, вона підвелася, перекинула сумку через плече. Кіт одразу ж зіскочив із сидіння. Вона подумала, що він залишиться у вагоні й поїде далі. Але він вийшов слідом. Вона попрямувала до виходу. Через кілька кроків знову озирнулася — він йшов за нею. Не поспішав, не намагався наблизитися, не жалібно плентався слідом — просто рухався в тому ж напрямку, тримаючи дистанцію, ніби їхні шляхи збіглися випадково.
  • Я тут подумала. Я не можу повернутися в ту стару квартиру. Там стіни тиснуть. Там пахне старістю і твоїм Сергієм. — Мамо, про що ти? Скоро переїдемо сюди всі разом, або… ми сюди, а ти там будеш господаркою, — Тетяна намагалася усміхнутися. — Ні. Я житиму тут. Одна. Тетяна завмерла з викруткою в руках. — Як — одна? А ми? А діти? Ми ж садочок уже тут знайшли поруч… Ми ж ремонт під себе робили! Ти ж казала — «це для вас»! Ганна Степанівна повільно повернулася. Її очі були сухими й холодними, як італійський мармур. — Я казала багато чого. Але гроші — мої. Документи — на мені. Я десять років не доїдала, не досипала, міняла памперси чужим старим, щоб мати право на гідну старість. А ви? Ви молоді. У вас є Сергій. Хай він тобі заробляє на квартири. А я хочу тиші. Я хочу пити каву на цій кухні й не чути, як чоловік хропе за стіною. — Мамо… я ці мішки зі сміттям на собі тягала… — Тетяна відчула, як голос дрижить. — Я тут кожну плитку вимила своїми сльозами! Я ж не наймала майстрів, щоб тобі гроші зекономити
  • Це що таке? Ти коли встигла викинути гроші?— коротко запитав чоловік. Софія відчула, як серце збилося з ритму. Вона намагалася надати голосу невимушеності: — Ой, Тарасе, ти вже встав? Це я на ювілей твого дядька підготувалася. Хотіла виглядати достойно поруч із тобою. Тарас поставив каву на комод і повільно підійшов ближче. Він розглядав сукню на дружині так, ніби це був дефект на стіні. — Скільки, Софіє? Я питаю: скільки ти викинула гривень на цей шматок тканини? — Тарасе, там була величезна знижка. Лише півтори тисячі. — Півтори тисячі? — він іронічно підняв брову. — Тобто купу банок консервів для нашої комори? Чи могла заправити машину? Ми збираємо на сонячні панелі, Софіє. Кожна гривня має працювати, а не висіти в шафі. — Але я сама їх заробила! — вигукнула вона. — Я працювала ночами над тим логотипом для пекарні. — «Сама заробила»? А чиїм інтернетом ти користувалася? У чиїй квартирі ти сиділа в теплі? Чию каву ти зараз пила б, якби я не дбав про бюджет? У родині немає «своїх» грошей. Є спільні гроші. І ти мене щойно зрадила заради смарагдової ганчірки
  • — Мамо, з днем народження. Ось, це від нас. Простягнув «білий конверт» — звичайний, без підпису, без листівки, без жодних слів. Просто «білий конверт» … Я ходила повз нього майже дві години, ніби він притягував погляд. Нарешті сіла, взяла його до рук, відкрила.Ніколи б не подумала, що діти здатні на таке . І тут до ранку рішення визріло саме собою…
  • Завтра я зустріну свій день народження сама. Вперше за п’ять років — справді сама. І тут я раптом зрозуміла одну важливу «річ»…І ця «річ» назавжди змінила моє життя..
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes