Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Родичі чоловіка рyйнують наш шлюб, а найголовніше, що Артeм їм активно в тому допомагає

Родичі чоловіка рyйнують наш шлюб, а найголовніше, що Артeм їм активно в тому допомагає

Viktor
3 Вересня, 20253 Вересня, 2025 Коментарі Вимкнено до Родичі чоловіка рyйнують наш шлюб, а найголовніше, що Артeм їм активно в тому допомагає

Родичі чоловіка руйнують наш шлюб, а найголовніше, що Артем їм активно в тому допомагає.

З Артемом ми одружені уже 3 роки. Живемо в моїй однокімнатній квартирі, яку подарували батьки, коли я ще навчалась в університеті.

Звісно, в одній кімнаті з дітьми жити не будеш, тому з Артемом домовились поступово купити спільне житло. Проте, вже у нас є негаразди й непорозуміння.

Справа в тому, що Артем абсолютно нічого не хоче робити вдома або робить на тяп-ляп. При тому, якщо Артема попросять допомогти його мама чи бабуся, то він біжить аж бігом і робить все так, як треба. У нас через це виникають сварки. Артем мені так і заявляє:

– Це не моя квартира і нічого тут робити не буду. Хай твій тато приходить і ремонтує все, що хочеш.

Мені так прикро, але вирішила не сваритись. Та й тата, якщо чесно, вже соромно просити, бо він і так все мені робить. Чи розетку поремонтувати, чи дверцята на кухні покосились, чи кран протікає – це все робить тато, бо Артем не хоче.

– Твій чоловік взагалі хоч щось вміє робити? Чи він для інтер’єру?

А нещодавно і взагалі сталась ситуація. Виявляється, Артем своїм родичам говорить, що він “на мою квартиру працює, не покладаючи рук і не шкодуючи грошей”. Про це дізналася після дзвінка його бабусі.

Марія Степанівна телефонувала до мене не часто, а це подзвонила і відразу каже:

– Ти б Артемчика пошкодувала, бо він так скоро з ніг впаде. Мало того, що на роботі втомлюється, то ще й ти вдома йому відпочинку не даєш своїми ремонтами.

– Ви про що?

– Я все знаю, онук розказав. Каже, що ти затіяла якусь перестановку і ремонт. І тепер, замість відпочити ввечері, він змушений те все робити. Хоч би смачне що йому приготувала за старання, але теж ні. Онучок часто до мене приходить поїсти, бо ти не годуєш нормально.

– Ви про що взагалі? В мене постійно наготовлено, тож Артем не голодує. А стосовно ремонту, то все мій тато робить, бо Артемчик не хоче. Каже, що то не його квартира.

– Правильно. Як він не господар, то чому повинен вкладатись у це житло? Як ви посваритесь і ти його виставиш, що тоді? Він же нічого не отримає за те, що робив в квартирі. Ти б його прописала або ще краще квартиру на Артема оформила.

Від цих слів мені млосно стало.

– Це Артем так хоче?

– Так. І я йому раджу те саме. Господарем і власником житла має бути чоловік.

Я швидко закінчила цю розмову. Тепер зрозуміло, чого Артем добивається. Йому потрібна квартира. Але, що він із нею буде робити, якщо руки з одного місця ростуть, аж смішно.

Дайте пораду, як провчити такого лінивого і нахабного чоловіка? Що б ви зробили?

Навігація записів

Китaй розробив нову бaлістичну рaкету DF-61 з дальністю пoльоту близько 15 тисяч км
Лише на nохороні тата, мама зізналась, чому так довго не приїжджала і що в своїй Італії робила

Related Articles

Мої вітання! — мовила зовиця, оглядаючи новий та сучасний будинок брата з невісткою з помітною заздрістю. — Ми тут подумали, раз ви так швидко відбудувалися, то мабуть у вас і місця багато. У нас у квартирі зараз труби міняють, жити неможливо. Ми поживемо у вас пару тижнів. Дітям все одно треба десь гуляти. Де наша кімната? Наталка, невістка, яка в цей момент поливала квіти, повільно вимкнула воду і підійшла до хвіртки. — Тетяно, вибач, але ми не приймаємо гостей. — Що? — очі Тетяни полізли на лоб. — Ти що, рідну сестру чоловіка на поріг не пустиш? — Саме так. Минулого року ти назвала нас егоїстами і сказала, що ми більше не родичі. Я не бачу причин, чому я маю пускати у свій дім людину, яка так до нас ставиться. У нас свої плани на літо, і в них не входить обслуговування твоєї родини. — Андрію! — закричала Тетяна у бік будинку. — Ти це чуєш? Твоя жінка зовсім здуріла

Viktor
2 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Мої вітання! — мовила зовиця, оглядаючи новий та сучасний будинок брата з невісткою з помітною заздрістю. — Ми тут подумали, раз ви так швидко відбудувалися, то мабуть у вас і місця багато. У нас у квартирі зараз труби міняють, жити неможливо. Ми поживемо у вас пару тижнів. Дітям все одно треба десь гуляти. Де наша кімната? Наталка, невістка, яка в цей момент поливала квіти, повільно вимкнула воду і підійшла до хвіртки. — Тетяно, вибач, але ми не приймаємо гостей. — Що? — очі Тетяни полізли на лоб. — Ти що, рідну сестру чоловіка на поріг не пустиш? — Саме так. Минулого року ти назвала нас егоїстами і сказала, що ми більше не родичі. Я не бачу причин, чому я маю пускати у свій дім людину, яка так до нас ставиться. У нас свої плани на літо, і в них не входить обслуговування твоєї родини. — Андрію! — закричала Тетяна у бік будинку. — Ти це чуєш? Твоя жінка зовсім здуріла

Ти знущаєшся? Мені немає в чому йти! Сергій почервонів. Було видно, як у нього всередині закипає обурення. — Одягни ті, що є. Або випери сам. Там лише дві кнопки, ти ж казав. — Це твій обов’язок — стежити за речами! — Був мій обов’язок, — виправила я його, ставлячи чашку в мийку. — Поки ти не пояснив мені, що це взагалі не праця. От я і вирішила змінити вид дозвілля. Все, любий, я побігла. Автобус не чекатиме. Я символічно цьомнула ошелешеного чоловіка в щоку і вийшла з квартири. Увечері я вирішила не поспішати додому. Зайшла в кафе з подругою, ми довго теревенили про всяке жіноче. Додому я прийшла близько дев’ятої. В квартирі стояв специфічний запах підгорілої їжі та… безладу. На кухні виросла гора посуду. У мийці, на столі, навіть на підвіконні стояли брудні тарілки, сковорідка з присохлим жиром, чашки з-під чаю. Син, Микита, сидів у своїй кімнаті в навушниках. Сергій лежав на дивані в тій самій футболці, в якій був учора

Viktor
2 Квітня, 20262 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ти знущаєшся? Мені немає в чому йти! Сергій почервонів. Було видно, як у нього всередині закипає обурення. — Одягни ті, що є. Або випери сам. Там лише дві кнопки, ти ж казав. — Це твій обов’язок — стежити за речами! — Був мій обов’язок, — виправила я його, ставлячи чашку в мийку. — Поки ти не пояснив мені, що це взагалі не праця. От я і вирішила змінити вид дозвілля. Все, любий, я побігла. Автобус не чекатиме. Я символічно цьомнула ошелешеного чоловіка в щоку і вийшла з квартири. Увечері я вирішила не поспішати додому. Зайшла в кафе з подругою, ми довго теревенили про всяке жіноче. Додому я прийшла близько дев’ятої. В квартирі стояв специфічний запах підгорілої їжі та… безладу. На кухні виросла гора посуду. У мийці, на столі, навіть на підвіконні стояли брудні тарілки, сковорідка з присохлим жиром, чашки з-під чаю. Син, Микита, сидів у своїй кімнаті в навушниках. Сергій лежав на дивані в тій самій футболці, в якій був учора

Мій новий «залицяльник» щотижня просить гроші «для мами».. І тут у мене заркалися сумніви — чи не потрапила я на «гачечок»..Я ще не знала з ким зв’язалася.

Viktor
2 Квітня, 20262 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Мій новий «залицяльник» щотижня просить гроші «для мами».. І тут у мене заркалися сумніви — чи не потрапила я на «гачечок»..Я ще не знала з ким зв’язалася.

Цікаве за сьогодні

  • Мої вітання! — мовила зовиця, оглядаючи новий та сучасний будинок брата з невісткою з помітною заздрістю. — Ми тут подумали, раз ви так швидко відбудувалися, то мабуть у вас і місця багато. У нас у квартирі зараз труби міняють, жити неможливо. Ми поживемо у вас пару тижнів. Дітям все одно треба десь гуляти. Де наша кімната? Наталка, невістка, яка в цей момент поливала квіти, повільно вимкнула воду і підійшла до хвіртки. — Тетяно, вибач, але ми не приймаємо гостей. — Що? — очі Тетяни полізли на лоб. — Ти що, рідну сестру чоловіка на поріг не пустиш? — Саме так. Минулого року ти назвала нас егоїстами і сказала, що ми більше не родичі. Я не бачу причин, чому я маю пускати у свій дім людину, яка так до нас ставиться. У нас свої плани на літо, і в них не входить обслуговування твоєї родини. — Андрію! — закричала Тетяна у бік будинку. — Ти це чуєш? Твоя жінка зовсім здуріла
  • Ти знущаєшся? Мені немає в чому йти! Сергій почервонів. Було видно, як у нього всередині закипає обурення. — Одягни ті, що є. Або випери сам. Там лише дві кнопки, ти ж казав. — Це твій обов’язок — стежити за речами! — Був мій обов’язок, — виправила я його, ставлячи чашку в мийку. — Поки ти не пояснив мені, що це взагалі не праця. От я і вирішила змінити вид дозвілля. Все, любий, я побігла. Автобус не чекатиме. Я символічно цьомнула ошелешеного чоловіка в щоку і вийшла з квартири. Увечері я вирішила не поспішати додому. Зайшла в кафе з подругою, ми довго теревенили про всяке жіноче. Додому я прийшла близько дев’ятої. В квартирі стояв специфічний запах підгорілої їжі та… безладу. На кухні виросла гора посуду. У мийці, на столі, навіть на підвіконні стояли брудні тарілки, сковорідка з присохлим жиром, чашки з-під чаю. Син, Микита, сидів у своїй кімнаті в навушниках. Сергій лежав на дивані в тій самій футболці, в якій був учора
  • Мій новий «залицяльник» щотижня просить гроші «для мами».. І тут у мене заркалися сумніви — чи не потрапила я на «гачечок»..Я ще не знала з ким зв’язалася.
  • Лаялися вони майже щоночі. Виявилося, що любити одне одного дуже легко, коли в холодильнику делікатеси, а в планах – відпустка у Туреччині. Але коли треба ділити одну сосиску на двох, ніжність якось одразу випаровується. Життя почало налагоджуватися так само раптово, як і звалилося. Саші запропонували місце в логістиці, а Лариса, зневірившись знайти роботу «на дядька», відкрила невелику агенцію з організації корпоративних свят.
  • – Розлучений, з трьома дітьми? Про що ти думаєш? Він же кличе тебе заміж тільки для того, щоб отримати безкоштовну прислугу! Ти будеш готувати для них усіх, прати, прибирати… Навіщо тобі це
  • – Ой, дівчино, даремно ти його вітаєш, не одружиться. А як і одружиться, то намучишся з ним. Як літо настане, понаїдуть міські красуні, що робитимеш? Згориш від ревнощів. Не такого тобі треба хлопця, – вимовляла їй тітка Марія. Та хіба ж закохана молодість слухає мудру старість?
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes