Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Ракeтнuй удap рф по Пoлтавщині: cтали вiдомі жaxлuві нacлідкu

Ракeтнuй удap рф по Пoлтавщині: cтали вiдомі жaxлuві нacлідкu

Viktor
11 Лютого, 202511 Лютого, 2025 Коментарі Вимкнено до Ракeтнuй удap рф по Пoлтавщині: cтали вiдомі жaxлuві нacлідкu

Унаслідок ракетного удару рф по Полтавській області без газопостачання залишилися дев’ять населених пунктів Миргородського району.

Про це повідомила Полтавська ОВА у Telegram.

Там зазначили, що влучань в обʼєкти цивільної інфраструктури не зафіксовано.

Зранку у вівторок, 11 лютого, майже по всій території України оголосили повітряну тривогу через комбіновану ракетну та дронову атаку армії рф. Уночі росія також проводила комбіновані удари по Україні, застосувавши Калібри та балістичні ракети.

Водночас за попередніми даними, влучань в об’єкти цивільної інфраструктури не зафіксовано.

null
Повідомлення Полтавської ОВА. Фото: скриншот

Фахівці працюють над усуненням наслідків атаки, проте відновлення газопостачання може зайняти певний час.

Нагадаємо, на Полтавщині вночі, 11 лютого, лунали вибухи — росія атакувала регіон ракетами.

Також Укренерго повідомило про введення екстрених відключень електроенергії внаслідок російської атаки.

Джерело

Навігація записів

Кличкo змоделював закінчення бойовuх дій через місяць, через два. Відео
На Чeрнігівщині пoліція затримала озброєних чоловіків за нaпад на автoбус ЗCУ

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Вона уважно оглянула мене, зробила ковток кави й граціозно поправила шовковий комір на своїй шиї, немов цей жест був її природним правом. — Ви, напевно, Наталія Миколаївна? — м’яким оксамитовим голосом, трохи хрипкуватим, промовила вона. — Максим казав, що ви іноді приходите прибирати. Я — Жанна. У цей момент у моїй голові зіткнулися два потоки думок: «що, в біса, тут відбувається» і «вона що, назвала мене прибиральницею?»
  • Що це, доню? — прошепотіла бабуся. — Полуниця? Зараз? На Великдень? Її очі округлилися від подиву…
  • Стефцю, — сказав якось Василь, коли ми сиділи так, — може, вже не будемо мучити одне одного цим «кум-кума»? Ми ж знаємо одне одного все життя. Хіба погано нам разом? Я подивилася на нього. Його очі світилися теплотою і надією. Я знала, що він має на увазі. Я теж відчувала, що між нами з’являється щось більше, ніж просто дружба. — Не погано, Василю. Зовсім не погано, — тихо відповіла я. — Мені з тобою спокійно. Але ти знаєш, що скажуть діти… І люди в селі… — Скажуть, — кивнув він. — Пліткуватимуть. Але вони далеко. А ми тут. І старість у нас теж тут. І кому, як не нам, знати, яка вона — самотня. Нам не треба питати дозволу ні в кого. Ми маємо право на щастя. Навіть тепер. Навіть на схилі літ. Його слова прозвучали так переконливо, що я не могла не погодитися. Ми вирішили спробувати. Просто бути разом. Не оформляти ніяких паперів, не робити гучних заяв. Просто жити поруч і підтримувати одне одного. Новина про наше «зближення» пішла по селі, як вітер по стерні. Я бачила, як сусіди шепочуться за моєю спиною, як вони дивляться на нас з Василем, коли ми йдемо разом вулицею. Хтось засуджував, хтось просто дивувався. Але мені було байдуже. Мені було добре з Василем. І не минуло й тижня, як пролунав дзвінок від Наталки. Я побачила її ім’я на екрані телефону, і моє серце стиснулося. Я знала, що цей розмова буде важкою
  • Я виростила немовля, яке знайшла покинутим у під’їзді. Через сімнадцять років повернулася його біологічна мати — заможна мільйонерка. У суді він заговорив, і ніхто не міг повірити в те, що почув.
  • — Яка частка? Квартира моя. — А твій чоловік де живе? Тут. Значить, має право на частку. І я теж маю право відвідувати сина. Розмова закінчилася нічим. Свекруха пішла пізно ввечері, грюкнувши дверима. Ольга сиділа на кухні, дивлячись у вікно. Коли чоловік повернувся, Ольга розповіла про розмову. Сподівалася, що він підтримає її, скаже матері, щоб та рідше з’являлася. — Допомогти? — Ольга не стрималася. — Вона тут живе, а не допомагає!
  • Ірина більше не готувала запас, але щовечора зустрічала сина та невістку свіжою вечерею, намагаючись усім догодити. Ромці вона готувала сніданок, синові з невісткою намагалася збирати з собою обід, а ввечері вважала своїм обов’язком смачно їх нагодувати. Євген все поїдав з великим апетитом, невістка носом крутила і не висловлювала прямо, поки Ірина не просила, чому вона так погано їсть.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes