Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Плаче Україна за тобою сину! вечором заruнув мужній боєць 3СУ який би вся з вор0rамu до останнього по диху…який про йшов пекл0 тут….Був сильніший за наших залізних коней, які в строю лиш завдяки тобі.Де б ми не були. Знали: «Майор» вивезе, навіть коли техніка не вивозить.18 пекельних місяців боїв.Тепер ти вестимеш зірочкою з неба.

Плаче Україна за тобою сину! вечором заruнув мужній боєць 3СУ який би вся з вор0rамu до останнього по диху…який про йшов пекл0 тут….Був сильніший за наших залізних коней, які в строю лиш завдяки тобі.Де б ми не були. Знали: «Майор» вивезе, навіть коли техніка не вивозить.18 пекельних місяців боїв.Тепер ти вестимеш зірочкою з неба.

Viktor
17 Вересня, 2024 Коментарі Вимкнено до Плаче Україна за тобою сину! вечором заruнув мужній боєць 3СУ який би вся з вор0rамu до останнього по диху…який про йшов пекл0 тут….Був сильніший за наших залізних коней, які в строю лиш завдяки тобі.Де б ми не були. Знали: «Майор» вивезе, навіть коли техніка не вивозить.18 пекельних місяців боїв.Тепер ти вестимеш зірочкою з неба.

Yuriy Syrotyuk

2 год  ·

Ігор Іванюк «Майор»

Майстер-сержант, головний сержант, командир відділення 5-тої окремої штурмової Київської бригади, свободівець.

Ігоре, ти вивозив нас, друже, з пекла.

Тепер несешся крилатими кіньми на Небо.

Тримай його, друже!

Як тримав Київ у перші дні війни.

Бився і відбивав Київщину.

Йшов на штурм Лукʼянівки і відбивав контратаку.

Давав фори молодим на «Деревʼяшці».

Першим з бригади їхав на Донбас.

Був сильніший за наших залізних коней, які в строю лиш завдяки тобі.

Пройшов околиці Лисичанська. Сіверськ. Торецьк. Залізне. Шуми. Нью-Йорк. Майорськ. Соледар. Бахмут. Іванівське.

18 пекельних місяців боїв за Донбас.

Де б ми не були. Знали: «Майор» вивезе, навіть коли техніка не вивозить.

Загинув як Герой.

Тепер ти вестимеш зірочкою з неба.

І я точно знаю, ти мене бачиш…

До зустрічі, друже!

Навігація записів

Внаслідок пoвторного роcійського удaру загинули рятувальник та поліцейський які пpимчали на дoпомогу…
Щойно у Львівському коледжі пролунав вибув.. П0відомляють про багато п0страждалих. Швидка в екстренному порядку вивозить студентів до лікарень… (ВІДЕО)

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Дзвін розбитої тарілки змусив Софію здригнутися. Вийшовши із задуми, вона побачила уламки фаянсу, що розлетілися по кухонному лінолеуму.
  • Я навіть не знала, що чоловік оформив заповіт на Марину. Він явно не припускав, що донька зможе «вигнати» мене з дому…
  • Я навіть не знала, що чоловік оформив заповіт на Марину. Він явно не припускав, що донька зможе «вингати» мене з дому…
  • Надя вже змирилася зі своїм життям, але зустріч однокласників її повністю змінила. Прийшов на зустріч її однокласник Павло. Вони сиділи за однією партою і між ними завжди були дружні стосунки. Павло тоді був непоказним. А тепер це був хлопець, який нещодавно повернувся з служби. Вони згадували шкільні роки, багато сміялися та раділи як діти. А потім Павло почав заходити в гості, потоваришував із її сином і зробив їй пропозицію.
  • — Катруся, а чому на десерт лише один тортик? Це замало для всіх!
  • Мамо, посунься, бо хлопці зараз шафу виноситимуть, — сказав мені син, навіть не дивлячись у вічі. Я стояла в коридорі власної квартири, де прожила сорок років, і не вірила власним вухам. У дверях стояли двоє міцних чоловіків, які вже придивлялися до моїх меблів, а за ними маячила невістка Галина. Вона тримала в руках телефон і щось швидко там занотовувала, оглядаючи стелю та стіни. Жодного «добрий день», жодного погляду в мій бік. — Тарасе, що це означає? — мій голос тремтів, і я намагалася вхопитися за одвірок, щоб не втратити рівновагу. Син нарешті глянув на мене, але в його погляді не було ні жалю, ні любові. Лише якесь дивне роздратування. — Ми ж обговорювали це минулого тижня, — відмахнувся він, кивнувши вантажникам, щоб ті заходили. — Мені треба десь відкрити офіс. Ти сама казала, що тобі важко прибирати таку велику квартиру. Три кімнати на одну пенсіонерку — це занадто. От ми й вирішили: ти переїдеш у будиночок за містом, там спокійно, повітря чисте, город є. А тут ми зробимо ремонт під робочий простір. Я мовчала, намагаючись згадати хоч слово з того «обговорення». Ми нічого такого не вирішували. Була лише коротка розмова за чаєм про те, що в нього справи в бізнесі йдуть не дуже добре. Я тоді ще запропонувала йому трохи грошей зі своїх заощаджень, щоб підтримати, бо серце краялося за рідну дитину. А він прийшов забирати все
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes