Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Пішли до супермаркету за подарунком на день народження… і так не повернулися

Пішли до супермаркету за подарунком на день народження… і так не повернулися

Viktor
13 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Пішли до супермаркету за подарунком на день народження… і так не повернулися

Дві сусідки 16-річна Владислава та 11-річна Лєра вранці вирушили до “Екомаркету”, який був зовсім поруч із їхньою багатоповерхівкою у Костянтинівці Донецької області. Дівчата збиралися на день народження до подружки та обирали подарунок. Назад вони вже не повернулися, бо російська ракета вдарила по мирному місту об 11:05, коли в магазині було багато народу.

Російський удар забрав одразу 14 життів українців. Ще 43 людей було поранено. Серед загиблих троє дітей 9, 11 та 16 років.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZ.UA.

Загинула сирота

Того дня 16-річна Владислава Антошкіна разом із подружкою 11-річною Валерією Хоменко вирушили до “Екомаркету” за подарунком. Магазин розташовувався прямо поряд з їхнім будинком. Бабуся Владислави згадує, що дівчаток запросили на день народження, і вони вирішили купити святкові свічки на торт.

Дівчата обійшли прилавки, вибрали свічки. А потім згадали, що треба ще купити солодку воду, й повернулися до магазину. У цей час російська ракета якраз ударила по супермаркету.

Пішли до супермаркету за подарунком на день народження: що відомо про загиблих від російського ракетного удару у Костянтинівці

“Вибух був жахливий, усе навколо і небо стало чорними, вибило шибки, погнулися рами, нас усіх оглушило. Я злякалася, мене всю трясло. Я таки вискочила на вулицю, підійшла до рогу будинку. Там уже було багато рятувальників, поліції, нас не пускали підійти ближче. Вийшла й мама Лєри, ми разом стояли там, чекали, дуже сподівалися, що наші діти живі, просто поранені. Але минуло багато часу, а про них нічого не було відомо. Потім з’ясувалося, що вони згоріли у тому пеклі”, – з гіркотою розповідає бабуся Владислави Лідія.

Жінка сама виховує чотирьох онучок. У 2013 році її син, батько трьох дівчаток (старша була від попереднього шлюбу), загинув на виробництві, а мати дітей покинула.

Пішли до супермаркету за подарунком на день народження: що відомо про загиблих від російського ракетного удару у Костянтинівці

“Я їхній опікун. Мені тоді дісталися чотири дівчинки, наймолодшій було 8 місяців, старшій 8 років. Владиславі було лише 6 років, з того часу я їх і виховувала. Наразі Владислави не стало”, – переживає бабуся.

У листопаді Владиславі мало виповнитися 17 років. Вона закінчила школу та збиралася вступати до училища на штукатура-маляра. Дівчинка росла доброю, спокійною, ні з ким ніколи не конфліктувала, її всі діти на подвір’ї любили.

А 11-річна Валерія була єдиною дитиною у сім’ї. Батьки переїхали до Костянтинівки нещодавно з Торецька.

Пішли до супермаркету за подарунком на день народження: що відомо про загиблих від російського ракетного удару у Костянтинівці

Працював у магазині, торгував автозапчастинами

Ще один загиблий – 22-річний Микита Волобуєв. Хлопець працював в “Екомаркеті” у магазині автозапчастин.

“Напередодні ми спілкувалися з ним. Усе було гаразд у нього. Ми щодня розмовляли з ним, будували якісь плани на майбутнє. У житті він був життєрадісним, захоплювався всім потроху. Дуже добрий, завжди допомагав. З рідних у нього залишилися мама, вітчим, дядько, двоюрідні брат і сестра”, – розповів Олександр, двоюрідний брат Микити.

Пішли до супермаркету за подарунком на день народження: що відомо про загиблих від російського ракетного удару у Костянтинівці

Він згадує, що про російський ракетний удар дізнався з інтернету, побачив, що приліт був якраз по “Екомаркету”. На жаль, Микита на той час був на роботі й загинув.

Також серед загиблих виявився 36-річний поліцейський, інспектор сектору кадрового забезпечення Максим Кислюк, на той час він перебував у наряді. У поліції Максим працював 15 років.

Пішли до супермаркету за подарунком на день народження: що відомо про загиблих від російського ракетного удару у Костянтинівці

У нього залишилися батьки, дружина та діти.

Пішли до супермаркету за подарунком на день народження: що відомо про загиблих від російського ракетного удару у Костянтинівці

Навігація записів

Спосіб приготування макаронів про який мало хто знає. Збережіть цю смакоту!
Війсь0вий не витримав: “Уявіть, якби після концерту «Океану Ельзи» в Києві замість поліції та ТЦК прийшли ворожі війська, чи кричали б ви тоді г@ньба?..”

Related Articles

Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

— Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Viktor
24 Січня, 202624 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Цікаве за сьогодні

  • – Ти одна, Марин.Ні дітей..ні сімї.. може, підеш звідси нарешті… – сказала мені мама. Толя з Олею з дітьми приїдуть ..Діти, Марин. Їм тісно в їхній однокімнатці, ти ж знаєш. – І куди мені подітися?
  • Мамо, ну що ти передала? Це минулорічна колекція! — кричала Світлана в телефон. — І взагалі, чому ти Оксані на ремонт дала більше, ніж мені? Ти нас завжди ділила! Марія плакала в Греції , миючи підлоги в готелях, але продовжувала давати гроші, сподіваючись купити хоч краплю дочірньої любові. Її доньки не працювали ні дня — вони чекали на перекази, сварилися між собою за спадок, який ще не отримали, і постійно дорікали матері, що вона «мало дає». Ганна спочатку не хотіла відпускати свою Катю за кордон. — Куди ти, дитино? Ти ж тільки університет закінчила, — плакала мати. — Мамо, подивися на нашу хату. Тато хворіє, ліки дорогі. Я поїду на рік-два, підніму вас на ноги, і повернуся. Але «рік-два» розтягнулися на сім. Катя працювала в Мілані бадантою — доглядала за капризною синьйорою. Було важко, було самотньо. Але щомісяця вона надсилала гроші з однією лише приміткою: «На мамин комфорт». Катя була зовсім іншою, ніж її двоюрідні сестри. Вона ніколи не просила нічого для себе. Навпаки, коли Ганна намагалася відкласти їй «на квартиру», Катя сердилася: — Мамо, спочатку зроби капітальний ремонт у селі! Постав нові вікна, щоб не дуло. Проведи воду в хату, щоб ти з відрами не бігала. Моя квартира почекає, я ще молода, зароблю. А ваші роки йдуть.
  • Вимітайся звідси, і щоб духу твого тут не було через годину! — ці слова мого чоловіка Романа прозвучали не як грім серед ясного неба, а як фінальний акорд старої, фальшивої пісні, яку я слухала сім років. Я стояла посеред нашої затишної вітальні й дивилася, як він методично вигрібає мої речі з полиць. Поруч, у моєму улюбленому кріслі, сиділа свекруха, Тамара Петрівна. — Ромчику, ну навіщо ти так галасуєш? Оксанка ж дівчинка розумна. Вона сама розуміє, що сім років ми її терпіли суто з доброти душевної. З однією валізою прийшла — з однією і піде. Справедливість, знаєш, вона така. Я дивилася на них і не вірила своїм вухам. Сім років я намагалася бути ідеальною невісткою. Пекла її улюблені пироги, возила по лікарях, вислуховувала нескінченні скарги на сусідок і високий тиск. Я думала, що ми — сім’я. Виявилося, я була просто зручним персоналом, який не потребував зарплати
  • “..Як маму потрібно було з Польщі привести, всім селом скидалися, а тепер вона жирує, по ресторанах ходить…”. Я ж знаю, хто це написав, через деякий час повідомлення було видалене, хоча я зробила скрін. Ця людина усміхається мені в обличчя і бажає мені і сестрі всього найкращого, але я просто дякую і йду в іншу сторону.
  • – Ти що заради рідних онуків не можеш поїхати на заробітки? – Син мене фактично з хати виганяє, каже, що я винна йому, а я не знаю, як бути
  • Місяць очікування тягнувся, як густа, липка патока, отруюючи повітря в квартирі. Ігор перестав нормально спати. Він сидів ночами в інтернеті, читаючи форуми обдурених чоловіків і вивчаючи статті про спадковість домінантних ознак. Він став експертом у галузі генетики, принаймні у власній уяві. 
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes