Підійшов солдат до кіоска, щось запитав, розвернувся і пішов ні з чим. Я йду туди, питаю в продавця, що відбулося і від почутого у мене сльози на очах..

Коментарі Вимкнено до Підійшов солдат до кіоска, щось запитав, розвернувся і пішов ні з чим. Я йду туди, питаю в продавця, що відбулося і від почутого у мене сльози на очах..

Зупинка. Підсідає молодий чоловік в камуфляжі…

Хуст, вокзал, чекаємо хвилин 15. Він вийшов з автобуса, підходить до кіоска, щось питає, кіоскиня щось чемно відповідає, він ні з чим відходить…. Підходжу я, собі по каву, вирішила поцікавитися, що він питав. — Чи можна розрахуватися карткою….(виявляється, ні). Защемило…

Заходжу швиденько в автобус, тим часом хлопець влаштувався дрімати.« Ви питали про картковий розрахунок?

  • -Є.»Виходимо знову.
  • Я:—Що Ви хотіли?
    —Воду.
  • —Вибирайте,-кажу, виймаючи готівку,—а в мене «картка»)
    —Ні, я так не можу.
    —Ні, це добре. Я каву, Ви воду)
    —Мені незручно, ні.

  • —Тоді вода і великий круасан. Каву будете?
    —Дякую…ні(вибирає «Шаянську»)
    —Це МИ дякуємо. З дому чи додому?

  • —Дім далеко…, в військкомат і так,—додому.
    —Звідки Ви?
    —З Луганська.

Беру ще такий же круасан, в автобусі мовчки кладу на коліна сплячого, той бере, дякує…. Їдемо далі.

До Перемоги.

Related Articles