Петро виріс у багатодітній сім’ї. Батько, аматор погуляти, міняв роботи одну за одною, а мати старалася, як могла по господарству та на підробітках, щоб прогодувати трьох дітей. Петро був старшим із дітей, завжди допомагав матері. Доглядав молодших сестричок. Вони виросли і теж допомагали по господарству. Батько рано nішов із жи ття, мама часто плаkала. Петро з друзями часто йшов у кінець села. Там був старенький будинок, де давно ніхто не живе. Хлопці сідали на дошки та клацали насіння, розповідаючи один одному різні історії з життя. Петро ніколи не kупував насіння, мама не давала йому rрошей, вона заоща джувала на всьому.
Але подружка Оленка потай підсипала йому в долоні насіння, і вони разом насолоджувалися нехитрим проведенням часу. Оленка теж часто сідала поруч і пригощала. Спочатку хлопцеві було незручно перед дівчатами. Потім він почав ходити до Олени на ділянку і полоти грядки, доки її батьки були на роботі. Вони розмовляли, сміялися, після допомоги вона виносила до саду солодкий чай та вазу з цукерками. Петро скромно відмовлявся, але дівчинка не відпускала його, доки не почастує солодощами з чаєм Цукерки в будинку Петра були рідкістю, хіба що на свята, тому він був вдячний дівчинці за її добродушність. Уроки давалися хлопцеві важко, але він дуже старався. Натомість у спорті був найкращим, тому після школи вступив до спортивного училища.
Оленка вступила до медичного . А Олена вийшла заміж, батьки її рано nішли з жит тя. Минуло кілька років, Петро дізнався, що у Олени доля склалася нелегка. Чоловік її гуляє та п’є, а rрошей у сім’ї немає. Він не знаходив собі місця. Вирішив допомагати своїй дитячій подружці. Привозив із міста продукти. М’ясо, насіння, крупи. Попросив маму передати це все. Оленка плаkала і дякувала Петру. А згодом дівчина подала на розл учення і сподівалася, що все буде добре. Петро найчастіше приїжджав у село, привозив синові Олени різні подарунки. Все село шепотілося про те, що вони закохані одне в одного. Якось Петро взяв великий букет квітів і попрямував до своєї дитячої рятівниці.
