А вона зміряла його зневажливим поглядом і кинула: «А хто вам сказав, що я не люблю дощ?». У її темних очах було щось таке магнетичне, що Дмитро просто потонув. У машину вона так і не сіла. Вони йшли пішки під зливою до її будинку, а біля під’їзду вона просто спитала: «Ти йдеш?».

by

— Ти вже вибач мені, Наталко. Не люблю я тебе більше. От просто як відрізало, нічого не можу із собою вдіяти! — Дмитро гарячково, наче злодюжка, запихав у дорожню сумку свої речі, вперто ховаючи очі від дружини. Він і без того спиною відчував, що Наталя стоїть зараз біля вікна, відвернувшись до затягнутого хмарами неба. Стоїть, … Read more

«З випискою, люба! А дачу я подарував сестрі, їй потрібніше»: Як чоловік «обнулив» наше життя, поки я була у пологовому будинку…

by

Нашу дачу в «Сосновому борі» ми не просто зводили — ми її вистраждали. П’ять років я не бачила моря, п’ять років ми не купували нового одягу. Кожне дерево, кожен кущ смородини я вибирала сама. Я пам’ятаю, як вагітна, на п’ятому місяці сама фарбувала веранду в ніжно-бежевий колір, тому що «майстри зроблять не так». — Свєтку, … Read more

Світлана вирішила перебрати свій гардероб. Раптом, у двері подзвонили. Вона відчинила, на порозі стояла баба Зіна, сусідка. – Нам треба серйозно поговорити, – сказала баба Зіна і заплакала. – Пам’ятаєш, до мене молода дівчина приїжджала? Марійка? – Пам’ятаю, тільки давно її не видно, – сказала Світлана. – Так, вагітна вона була. А тепер найголовніше, хлопчика вона від твого чоловіка народила

by

Світлана вирішила перебрати свій гардероб. Раптом, у двері подзвонили. Вона відчинила, на порозі стояла баба Зіна, сусідка. – Нам треба серйозно поговорити, – сказала баба Зіна і заплакала. – Пам’ятаєш, до мене молода дівчина приїжджала? Марійка? – Пам’ятаю, тільки давно її не видно, – сказала Світлана. – Так, вагітна вона була. А тепер найголовніше, хлопчика … Read more

Іване, синку, — обережно почала Надія, присідаючи на край дивана. — Мені треба з тобою порадитися. Пам’ятаєш, я розповідала про Віталія? Ну, мого однокласника. Іван навіть не підняв голови від паперів. — Мамо, знову ти про нього? Ну зустрівся старий знайомий, поговорили і годі. Що там радитися? — Він запропонував мені… жити разом. Він хоче, щоб ми стали сім’єю. В кімнаті раптом стало дуже тихо. Марта перестала гойдати дитину. Іван повільно відклав документи і подивився на матір так, ніби вона щойно сказала, що збирається полетіти в космос. — Мамо, ти що таке кажеш? — голос сина став жорстким. — Тобі п’ятдесят років! Якого ще чоловіка? Ти здуріла на старість? Ти подумала, що люди скажуть? — Люди завжди щось кажуть, Іване… — тихо мовила вона. — Але я теж хочу мати когось поруч

by

Надія їхала повільно, уважно тримаючи кермо своєї невеличкої машини. Весняна дорога тягнулася між полями, де вже зеленіла молода трава, а в повітрі стояв той особливий запах землі, що прокидається після зими. Це був запах можливостей, запах чогось нового, хоча в її п’ятдесят років здавалося, що все нове вже давно залишилося позаду. Вона поверталася з обласного … Read more

Але Катя вже була за хвірткою. У повітрі їдко потягнуло димом. Хвіртка до батькового двору була замкнена зсередини — мачусі, мабуть, набридли докори сусідів, що діти бігають вулицею. Катя перемахнула через паркан, не думаючи про наслідки. Двері в хату були зачинені. — Є хто?! — крикнула вона, і в ту ж мить з-за вікна почувся суцільний дитячий плач.

by

— Катре, ти мені ще довго жили витягуватимеш?! Чого сапа в кутку нудьгує, а на городі лобода вже в пояс?! Мамин різкий окрик, здавалося, аж шибку у вікні сколихнув. Катруся важко зітхнула і мовчки закрила зошит. Знову доведеться дописувати рівняння вночі, при світлі старенької настільної лампи. Мама ж бо щиро вірила, що всі ті шкільні … Read more

Коли я почала непогано заробляти, все стало набагато простіше. Для мами, звісно. З’явився ще один безвідмовний гаманець. Ключик до нього був простенький: «Ми ж сім’я». Ці три слова заміняли совість, розписки і здоровий глузд. І я щоразу покірно віддавала зароблене, бо інакше автоматично ставала «невдячною егоїсткою».

by

Коли я почала непогано заробляти, все стало набагато простіше. Для мами, звісно. З’явився ще один безвідмовний гаманець. Ключик до нього був простенький: «Ми ж сім’я». Ці три слова заміняли совість, розписки і здоровий глузд. І я щоразу покірно віддавала зароблене, бо інакше автоматично ставала «невдячною егоїсткою». — Дарусю, ми ж родина. У нас усе має … Read more

Ліля забігла в гості до свого нареченого Івана, порадитися, якого фотографа краще обрати на весілля. Дівчина натиснула на дзвінок, за хвилину двері відкрилися, порозі з’явився Іван. – А ти чого тут? – здивувався чоловік. – Я ж тобі написала, що приїду, – пояснила Ліля. – Ні. Я нічого від тебе не отримував, – округлив очі Іван. – Як не отримував? Повідомлення прочитано, навіть смайлик у відповідь надіслав. Можна увійти? – запитала Ліля. – Я зараз вийду. Зачекай мене, – сказав Іван. Але раптом Ліля помітила знайому куртку на вішалці в коридорі у Івана і застигла від несподіваної здогадки

by

Ліля забігла в гості до свого нареченого Івана, порадитися, якого фотографа краще обрати на весілля. Дівчина натиснула на дзвінок, за хвилину двері відкрилися, порозі з’явився Іван. – А ти чого тут? – здивувався чоловік. – Я ж тобі написала, що приїду, – пояснила Ліля. – Ні. Я нічого від тебе не отримував, – округлив очі … Read more

Яна повернулася додому після чергової поїздки. Швидко розклала речі і пішла в душ. Раптом пролунав дзвінок у двері, а потім і стукіт. Стукали настирливо. – Не дають спокійно помитися, – промовила вона, виходячи в коридор. Яна заглянула у вічко. На порозі стояв молодий чоловік. – Хто там? – запитала вона. – Таню, відкривай швидше. Я пішов від дружини. Вона все дізналася, – раптом вигукнув незнайомець. – Таню тут немає, – відповіла Яна, відчинивши двері. – Як немає? А де вона? Це квартира Тані! – вигукнув він. – Шановний, ви щось плутаєте! – здивовано сказала Таня, дивлячись на гостя і нічого не розуміючи.

by

Яна повернулася додому після чергової поїздки. Швидко розклала речі і пішла в душ. Раптом пролунав дзвінок у двері, а потім і стукіт. Стукали настирливо. – Не дають спокійно помитися, – промовила вона, виходячи в коридор. Яна заглянула у вічко. На порозі стояв молодий чоловік. – Хто там? – запитала вона. – Таню, відкривай швидше. Я … Read more

Марина вже йшла спати, як раптом хтось постукав у двері. Вона накинула халатик і пішла відкривати. Чоловік Марини Степан пішов слідом. На порозі стояв сусідський хлопець Микола. – Дядьку Степане, зайдіть до нас, – сказав Микола. – Мама щось сказати вам хоче. Степан одягнувся й пішов до матері Миколи. – І що Марії від мене треба? – бурмотів він дорогою. Степан зайшов до сусідки, взяв стілець і сів біля її ліжка. – Недовго мені лишилося, Степане, – сказала Марія. – Не стане мене скоро… Я маю розповісти тобі таємницю… Степан здивовано дивився на Марію нічого не розуміючи

by

Марина вже йшла спати, як раптом хтось постукав у двері. Вона накинула халатик і пішла відкривати. Чоловік Марини Степан пішов слідом. На порозі стояв сусідський хлопець Микола. – Дядьку Степане, зайдіть до нас, – сказав Микола. – Мама щось сказати вам хоче. Степан одягнувся й пішов до матері Миколи. – І що Марії від мене … Read more

В Сашка не стало сестри Ганни. Вже наступного дня він поїхав у село, де вона жила. Хату Ганни Сашко знайшов швидко. Він глянув на будинок і дуже здивувався. Це була напіврозвалена хатинка. Як у ній могли жити люди залишалося величезною загадкою…

by

В Сашка не стало сестри Ганни. Вже наступного дня він поїхав у село, де вона жила. Хату Ганни Сашко знайшов швидко. Він глянув на будинок і дуже здивувався. Це була напіврозвалена хатинка. Як у ній могли жити люди залишалося величезною загадкою… Поминки Ганни пройшли швидко. На цвинтарі окрім нього та сусідки нікого не було. Запрошувати … Read more