– Собаку вашу я продала! Простіше порося прогодувати, ніж такого слона, – заявила бабуся

“– Собаку вашу я продала! Простіше порося прогодувати, ніж такого слона, – заявила бабуся У Каті найщасливішим днем у житті став звичайний четвер. Мама поїхала за кормом для рибок – цих нудних золотих створінь, які тільки й уміли відкривати рота в акваріумі. – Мамо, ну чому не можна собачку? – всоте нила Катя. – В … Read more

– Мамо, ти ж сільська, у дитинстві у тебе тільки такий побут і був. Дідусь із бабусею все життя у селі прожили, й нічого. А влітку взагалі краса буде – город, ягоди, гриби у лісі збирати можна. Дочка говорила так, ніби пропонувала матері путівку на дорогий курорт, а не поселення в село без зручностей.

– Світлано, але ж там взимку холодно! Пічне опалення, дрова тягати треба! – Мамо, ти ж сільська, у дитинстві у тебе тільки такий побут і був. Дідусь із бабусею все життя у селі прожили, й нічого. А влітку взагалі краса буде – город, ягоди, гриби у лісі збирати можна Галина лише почала звикати до пенсійного … Read more

Олена їхала вечірньою електричкою додому в засмученому настрої і думала…

Олена їхала вечірньою електричкою додому в засмученому настрої і думала: “Чорт мене підштовхнув поїхати сьогодні на дачу, адже я не хотіла, але всупереч своїй інтуїції, зібралася і поїхала”. А інтуїція Олену ніколи не підводила, ще коли збиралася на дачу, інтуїція їй підказувала, що потрібно залишитися вдома. Не прислухалася… Не поїхала б, і нічого не побачила … Read more

Ти коли збираєшся з’їжджати, Мариночко?

– Ти коли збираєшся з’їжджати, Мариночко? Мама стояла в дверях кухні, спершись на одвірок. У її руках – чашка з чаєм, а в голосі – байдужість, змішана з чимось майже зневажливим. – У сенсі… з’їжджати? – Марина повільно відвернулася від ноутбука, який грів їй коліна. – Мамо, я ж тут живу. Я… працюю. – Працюєш? – перепитала … Read more

– Машо, ти впевнена, що тобі не потрібно, щоб ми подивилися угоду? – Запитувала мати. – У мене більше досвіду. – Мамо, я підписала її з юристом, – відповіла Маша, – там все чисто. Дякую, але допомоги вона тепер не потребувала. Студія відкрилася на початку осені. – Ми можемо дати стільки, скільки хотіли, плюс зверху. Але половина студії має бути наша. Як-не-як, ми ж сім’я.

– Вибач, але ми не дамо тобі грошей, – сказав батько в останній момент. – Що? Що ти сказав? Тату, тату… ти мене чуєш? Він уже скинув. Маша опустила телефон. Припливли. Вона стояла посеред гігантської зали. Високі стелі, широкі вікна, розпочатий ремонт, який, напевно, ніколи вже не буде закінчено. Тут невдовзі мала з’явитися її танцювальна … Read more

— Хто ви?! Юлія застигла в дверях власної квартири, не вірячи своїм очам.

— Хто ви?! Юлія застигла в дверях власної квартири, не вірячи своїм очам. Перед нею стояла незнайома жінка років тридцяти з невеликим хвостиком, а за її спиною маячили двоє дітей — хлопчик і дівчинка, які з цікавістю розглядали несподівану гостю. У передпокої валялися чужі капці, на вішалці висіли незнайомі куртки, а з кухні доносився запах … Read more

Мій єдиний син на фронті вже майже 3 роки. Додому приїздить рідко, востаннє бачилася з Ігорком аж у травні. Так за нього переживаю, щоранку та щовечора молюся! А ОТ НЕВІСТЦІ БАЙДУЖЕ. Їй би лиш гроші тратити. Нещодавно я таке про неї дізналася – тепер соромно сусідам та родичам в очі дивитися

Я дуже зраділа, коли почула, що мій Ігорко приїде на Різдво. Він ще 24 лютого поїхав служити на Схід, як почалося це вторгнення. Я спершу щиро сподівалася, що війна не буде так довго, ну два-три тижні триватиме, як говорив той Арестович. Однак, Ігор казав, що все дуже серйозно. Він спершу був у Харківській області, цього … Read more

– Василь – найпорядніша людина, яку я зустрічала, – говорила вона.

– Чого вона дзвонила? – Невдоволено запитав у дружини Микола Олександрович. – Зайти хотіла, – також похмуро відповіла Ольга Петрівна. – Якась важлива справа в неї. – Нема чого цій блудниці тут робити! – рішуче заявив Микола Олександрович. – Треба було одразу відмовити. Викинули й викинули… – Колю, не кип’ятись, – спробувала напоумити чоловіка Ольга … Read more

“– Господи, ти його хіба виховувала? Не гнівай Бога! – Вигукнула невістка. – Нагадаю тобі ще раз, не ти його виховувала! Дякуй діду та бабусі!

“– Господи, ти його хіба виховувала? Не гнівай Бога! – Вигукнула невістка. – Нагадаю тобі ще раз, не ти його виховувала! Дякую діду та бабусі! Мишко з дитинства виховувався у бабусі та дідуся. Мати Тетяна народила його у сімнадцять років, залишила батькам у селі та поїхала до міста. У селі жила старша сестра Тетяни – … Read more

– Совісті ти не маєш, почепити дитину моєму синові на шию і самій всістися? Як ти його так любиш, то дай йому з дівчиною зійтися. А то дивися, що надумала!

Ви, сусідко, не дивіться так – я не з тих, що одразу плачуться. Просто тут, у палаті, якось інакше думається. Коли лежиш і дивишся в стелю, то спогади самі лізуть, хочеш ти того чи ні. А говорити ні з ким. Доньки далеко, дзвонять рідко, все бігом. А син… про сина й говорити важко. Колись у … Read more