Я виховувала 2 доньок сама. Чоловік нас покинув давним-давно та й аліментів ні копійки не давав. Але думала, що бодай Ольга та Марія виростуть гарними жінками. Однак, старшій 27, молодшій 25 і вони досі сидять в мене на шиї. Я сама плачу і за комуналку, і за продукти, і за ремонт. І я, здається, вигадала план, як провчити доньок. Але боюся, що після такого вони мене точно…

Я завжди дотримувалася тієї думки, що якщо дитина поводиться погано, то в цьому винні лише батьки. Вірила, що саме в вихованні вся причина, адже дорослі з дитинства закладають в малюків основні норми та правила поведінки. Я дуже любила своїх  доньок, намагалася дати їм все найкраще, але при цьому привчала до дисципліни, акуратності. Хотіла, щоб вони … Read more

Коли Зіні було 6, моєї дружини не стало. Після цього я жодного дня не прожив для себе. На по хоронах дружини я пообіцяв їй, що до кінця днів своїх буду піклуватися про нашу доньку і любити її за нас двох. Моя Зіна росла розумницею. Вона вчилася на одні п’ятірки, допомагала мені по дому, готувала прямо як мама: смачно — пальчики оближеш. Час минав, Зінка вступила до університету своїми силами. Там її успішність помітно впала, але це було неважливо, адже дочка паралельно працювала і, як і раніше, допомагала мені по господарству. Пізніше Зінуля познайомилася з Михайлом, а незабаром і мене з ним познайомила. Він здався мені хорошим хлопцем, і я дуже зрадів, коли діти сказали, що вирішили жити зі мною після весілля.

Коли Зіні було 6, моєї дружини не стало. Після цього я жодного дня не прожив для себе. На по хоронах дружини я пообіцяв їй, що до кінця днів своїх буду піклуватися про нашу доньку і любити її за нас двох. Моя Зіна росла розумницею. Вона вчилася на одні п’ятірки, допомагала мені по дому, готувала прямо … Read more

Ти хоч на мить задумалася, що ти наробила?! — Богдан з кинув ключі від машини на поличку. Вікторія стояла біля вікна. На ній була смарагдова сукня, яку чоловік обрав для неї до святкування Нового року. — Облиш, Богдане, — сказала дружина, ледь тримаючи рівновагу. — Усі просто відпочивали. Було весело. — Весело?! — Богдан сказав голосніше. — Ти влаштувала справжнє шоу. Танцювала на столі! Перед генеральним деректором! Перед людьми, якими я керую! — І що з того? Це ж новорічний корпоратив, а не прийом у посольстві. — Інші дружини трималися гідно, розмовляли про літературу чи подорожі! А ти вилізла на стіл, танцювала і співала «Червону руту» на всю залу! Марчук усе зняв на відео! Завтра весь холдинг буде пересилати це один одному в Телеграмі! Вікторія повільно розвернулася. У її очах не було й тіні каяття. Лише холодний виклик, який Богдан раніше ніколи не помічав за своєю «тихою» дружиною. — Можливо, нехай подивляться? Може, їм корисно побачити щось живе, окрім твоїх звітів та графіків. Богдан став думати чи йому завтра на роботу іти

— Ти хоч на мить задумалася, що ти наробила?! — Богдан з кинув ключі від машини на дубову консоль у передпокої. Зв’язка з гуркотом відскочила й залетіла під тумбу для взуття. Вікторія стояла біля вікна, дивлячись на нічний Київ, що мерехтів вогнями за склом. На ній була та сама смарагдова сукня, яку чоловік обрав для … Read more

– Тому що моєму синові – можна все! А тобі – ні! Ти тут не головний, зрозумів? – Голос був рівним, буденним, без тіні сумніву. – Живеш у моєму будинку – живи за моїми правилами!

“– Тому що моєму синові – можна все! А тобі – ні! Ти тут не головний, зрозумів? – Голос був рівним, буденним, без тіні сумніву. – Живеш у моєму будинку – живи за моїми правилами! – Ти ж розумієш, Катю, для мене не існує чужих дітей. Даня стане моїм сином, таким самим, як і наш … Read more

— Ой, Оленко, вибач, заради бога, що такий безлад тут! Я вже й сама не своя, все з Вітенькою вожуся-вожуся, а до будинку руки зовсім не доходять… Ти вже не ображайся… Ну що робити, довелося прибирати квартиру. Посуд перемила, підлоги протерла, пил витерла, вечерю приготувала. Віктор поїв, помітно повеселішав. — Оленко, як же смачно! — ледь не зі сльозами на очах каже. — Я вже й зовсім забув, що таке нормальна домашня їжа…

— Та ні, у мене немає чоловіка! Я розлучена! — сказала я, відповідаючи на пізній дзвінок. — Ваш чоловік, — як ні в чому не бувало спокійно і холодно повідомив у слухавку незнайомий чоловічий голос, — потрапив під автомобіль і зараз перебуває в реанімації. — Колишній чоловік, — машинально повторюю я. — У його контактах … Read more

– Не завжди? Катя! Він навіть про продукти не може подумати. Про бардак я взагалі мовчу. Та він у голодний рік тебе залишить без шматка хліба. Катя зітхнула. – Ну… він же не зраджує. І руки не простягає. – Та до чого тут це? – Марина спалахнула. – Приниження буває не лише фізичним. Він плює на твої почуття. Хіба це не боляче?

– Рома, а де продукти? – Катя зупинилася біля столу, не вірячи своїм очам. – Чому ти їх не купив? – Я купив те, що вважав за потрібне. У чому проблема? – невдоволений, навіть трохи роздратований тон чоловіка вибив її з колії. Катя глянула на пакунок. Усередині один йогурт, пачка чипсів, енергетик і батончик з … Read more

Діти сіли за святковий стіл, пообідали. Ніхто з них не згадав, який сьогодні день. Завантажили в багажники продукти і вирушили в місто. Зоя довго дивилася їм услід. Та не відривала від дороги погляду до тих пір, поки автомобілі не зникли з поля зору. – Діти! Я ж на воді економила в цій спекотній Іспанії! Всі гроші віддавала вам !, – але крику матері вже ніхто не чув …

Зоя Макарівна виховала чотирьох дітей: двоє синів, яких називала соколами, і дві дочки-принцеси. Крутилася мати, як білка в колесі. Про себе не думала — тільки про дітей. Чоловіка мала хіба в паспорті, тому що він жив своїм життям, а Зоя не хотіла виносити на люди те, що накипіло на її серці. Тішила себе надією, що … Read more

Що ти тут робиш? – Віра, прийшла з роботи, застала у своїй квартирі колишнього чоловіка. Він сидів і тихо пив чай ​​на кухні. – Чай будеш? Він ще гарячий, – спокійно промовив Віктор. – Я питання задала. Що ти тут робиш? – повторила Віра. – Чай п’ю, – знову ж таки спокійно повторив Віктор. – Навіщо ти прийшов? І де ти взяв ключ. Ти казав, що загубив їх, – здивувалася жінка. – Ну, загубив, а потім знайшов. Я до тебе. Можна я повернусь, – сказав чоловік. – Погуляв собі, і повернусь? – не зрозуміла Віра. – Вибач. Я зрозумів, що з тобою краще. Ну пробач, – тихо сказав Віктор. – Не треба. Чаю попив? До побачення, – відповіла жінка. – Навіщо так одразу. Мені нема куди йти. Адже квартира тобі залишилася при розлученні, – спробував пояснити чоловік. – У тебе батьки є, а за квартиру я тобі все виплатила. Тепер вона моя, – сказала Віра. Їхнє розлучення було не з легких. Квартира була в іпотеці, яка добігала вже кінця. Спільно нажите майно чоловік хотів забрати все собі. Його коханка народила дитину, а тут дітей не було. Йому квартира потрібніша. То був його другий загул. Більше Віра терпіти не збиралася. Розлучення. Захотів квартиру – справедливо ділитимемо. Більшість грошей було дано батьками Віри. На суді, зрозумівши, що йому мало що світить, він погодився на компенсацію.

– Що ти тут робиш? – Віра, прийшла з роботи, застала у своїй квартирі колишнього чоловіка. Він сидів і тихо пив чай ​​на кухні. – Чай будеш? Він ще гарячий, – спокійно промовив Віктор. – Я питання задала. Що ти тут робиш? – повторила Віра. – Чай п’ю, – знову ж таки спокійно повторив Віктор. … Read more

Минув рік. Одного разу в квартирі Наталії пролунав телефонний дзвінок. Наталя, взявши трубку, почула голос Дмитра: – Наташа, мені пропонують продовжити контракт ще на два роки. Перш ніж прийняти рішення, я Дімка разом зі своїми батьками переїхав з села в місто. Від заводу їм надали тимчасове житло – кімнату в заводському гуртожитку. Димке було 7 років. По сусідству, в кімнаті навпроти, проживала разом з батьками 13-річна дівчинка Наташа. Іноді, відлучаючись у справах, Димкина матуся просила дівчинку доглянути за її сином. Наташка із задоволенням виконувала обов’язки няньки. Особливо їй подобалося читати хлопчикові дитячі книжки, яких у Дімки була ціла купа. Димка з великою увагою слухав ці казкові історії. І кожен раз в ролі героїнь казок він представляв Наташу …

Димка разом зі своїми батьками переїхав з села в місто. Від заводу їм надали тимчасове житло — кімнату в заводському гуртожитку. Димке було 7 років. По сусідству, в кімнаті навпроти, проживала разом з батьками 13-річна дівчинка Наташа.Іноді, відлучаючись у справах, Димкина матуся просила дівчинку доглянути за її сином. Наташка із задоволенням виконувала обов’язки няньки. Особливо … Read more

— Та якась декорація, мабуть, — відмахнулася свекруха. — Наталка ж любить накупити всякого непотребу, щоб пил збирав. Пішли краще на кухню, подивимося, що там до чаю приховано. Жінки почимчикували на кухню. Наталка хотіла вимкнути, але «перчинка» цікавості перемогла. — Уявляєш, Віро, — донісся голос свекрухи з коридору, — вони на ці три дні в Буковелі двісті тисяч спустили! Андрійко мені по секрету шепнув. У готель найдорожчий поперлися, де «все включено». Бо пані Наталка на менше не згодна.

Місяць тому Наталка з Андрієм встановили у квартирі камеру відеоспостереження. Маленька така «пімпочка», схована між томами класики на полиці, що бачила все: від вхідних дверей до кухонного столу. Андрій наполіг — мовляв, після того, як у сусідньому під’їзді крадії винесли все, включно з закатками, треба перестрахуватися. Наталка тільки оком повела: «Яка там крадіжка, у нас … Read more