– Я повторюю, це дитяче ліжко, для вас приготований диван. У шафі дві вільні полиці і порожні плечики – розвісьте і розкладіть свої речі. – Катя говорила рівним і чітким тоном, боячись проявити хоча б одну емоцію у відповідь на явні провокації свекрухи. Адже варто було їй хоч якось відреагувати, і їх скандал за пару секунд перетвориться на ланцюгову некеровану реакцію.

Терпіти присутність родички чоловіка вона більше не могла і не хотіла. І так за час перебування в гостях «мами» у неї око почало сіпатuся. Чоловік вирішив заступитися, але миттєво прикусив язика, ледь Катя перевела на нього лютий погляд. Якби Катя знала, що ось так все закінчиться, вона знайшла б пару вагомих аргументів ще тоді, коли … Read more

— До нас постійно, мало не через день, приїжджає ночувати твоя мама, наче в неї власного даху над головою немає! І ти мені зараз отак спокійно кажеш, що здихався доброї трикімнатної квартири заради залізної іграшки? Яку ти навіть поставити тут не маєш де — у нас же під під’їздом і курці ніде клюнути!

— У якому сенсі — продав квартиру? — ледь чутно перепитала Олена, наче боялася, що власні вуха її підло зраджують. — Сергію, я не недочула? — Це мій спадок, що хочу, те й роблю! — відрізав чоловік, не відриваючи закоханого погляду від фотографії автівки в телефоні. — Ти тільки глянь, яка лялечка! Усі сусіди лікті … Read more

Тепер він часто гуляв по торговому центру один, витрачаючи час до вечора. Жінки, як і раніше, ковзали по ньому поглядами, але у нього чомусь не виходило виглядати впевненим у собі, а жарти виходили плоскими і несмішними. Виходить, поруч з нею, для неї намагався виглядати крутим і спритним.

— Вибач, Саня, мені час додому. Я весь вечір провів з тобою. Дружина буде сваритися. — Володимир плеснув долонями по столику. — А ти куди? Олександр знизав плечима. — Моя тобі порада, йди додому і помирися з Галиною. Вона симпатична жінка, розумна, дивись, як би хтось її не прибрав до рук, поки ти тиняєшся невідомо … Read more

– Аліна! – голос свекрухи зривався на вереск. – Ти де? Ти доїхала? Ти вже на дачі? – Ні, я ж написала – автобус зламався, я повернулася. Стою біля дверей, зараз зайду і… – Не заходь! Аліна завмерла з ключем у замку. – Що?!

– Аліна! – голос свекрухи зривався на вереск. – Ти де? Ти доїхала? Ти вже на дачі? – Ні, я ж написала – автобус зламався, я повернулася. Стою біля  дверей, зараз зайду і… – Не заходь! Аліна завмерла з ключем у замку. – Що?! – Не заходь додому! Чуєш мене? Не відчиняй  двері! Розвертайся і їдь до … Read more

Налила йому гарячого курячого супу з добрими шматками м’яса. — Сідай, їж уже! Той сів, тільки ложка задзеленчала. — Ти за той місяць скільки «закрив»? — почала розмову Ліда. — Тисяч сорок п’ять буде

Чоловік зайшов, як завжди, втомлений, ще й з важким пакунком, де, певно, лежала брудна спецівка. Очі блищали, а на джинсах — зелені плями від трави. — Святкували? — з підколкою запитала дружина. — Лідо, так п’ятниця ж сьогодні… — Роздягайся прямо в коридорі, і мерщій у ванну. — Та я в душі на роботі мився, … Read more

З того часу Андрійко та бабуся стали найкращими друзями. А ось прийняти невістку Петрівна ніяк не могла. І розумом розуміла, що чудова дружина дісталася синові, але щось усерединї, не давало спокою. Вона все чекала слушної нагоди, щоб невістку на місце поставити, в чомусь викрити.

Вітя, одумайся! Вона ж розлучена! Та ще й старша за тебе! – мама витирала сльози краєчком хустинки. -Мамо, ну не склалося у Олени… З ким не буває? Ти знаєш, яка вона чудова! Я впевнений, коли ти з нею познайомишся ближче, ти зміниш свою думку про Олену. -А цей її…синочок… Все село про нього говорить. Що … Read more

Щойно переступивши поріг, Тамара з порога починала кричати на бабусю. Бабуся була її рідною матір’ю, яка після появи онуків оселилася в них, щоб допомагати. Дітей було двоє: старший Сашко і Таня — на п’ять років молодша за брата. — Ти чому так занехаяла квартиру? Скрізь безлад, пилюка, бруд! — зазвичай із цих звинувачень починався кожен її приїзд.

Тетяна якраз закінчувала прийом і вже збиралася додому, коли задзвонив телефон. На екрані висвітлилося — «Мама». — Мені треба перевіритися, останнім часом серце коле. Запиши мене на прийом. Отак, без жодного «добридень» чи «як справи». Одразу тоном, що не терпить заперечень. Це була не прохання, а наказ — цілком у її дусі. — Добре. Приходь … Read more

А через пів року, коли животик у Тетяни став добре помітний, Микола став її ніби навіть цуратися. Не цілував, як раніше, і часто їздив до матері допомагати, та ще й із ночівлею, залишаючи дружину одну. – Та чого тобі трястись у цьому автобусі зі мною? А мати твоя днями приїжджала, он яблука тобі привезла. Тож ти з нею вже побачилася! Тепер уже згодом у село разом поїдемо, вдома краще сиди, – ніби відмовлявся від неї Микола.

– Виходь за мене? Я поки що з матір’ю живу, але мене на роботу в райцентр кличуть, обіцяли дати житло. Ну як? – Микола прибрав сніжинки з шапочки й куртки Тетяни, пригорнув до себе, і шепотів їй гаряче: – Не можу чекати, ти така… Тягне мене до тебе, давай швидше одружимося, га? І цілував, цілував … Read more

– Просто позбавляюся від зайвого у своєму житті…

– Чому я повинен тебе утримувати? – А ти мене утримуєш? – А хто купував тобі тиждень тому ліки? Хто купував продукти за твоїм списком? Капці тобі довелося шукати, бо в старих тобі в лікарні не лежиться. У лікарні треба лежати, а не капцями виблискувати! Добре, що халат не довелося шукати по всьому місту. Алла … Read more

– Василь, а де Зоряна? Де діти? – Ольга вийшла з автобуса, який довіз її прямо до воріт, і не могла зрозуміти, чому дочка її не зустрічає і на порозі стоїть лише зять. – Давайте сумки, зараз все розповім, – сухо кинув Василь. Поки Ольга оглядалася, дивлячись, що змінилося довкола, Василь підхопив її сумки і одразу попрямував до старого будинку. – Василю, ти що робиш? Чому до старого будинку? – Ольга не встигла домовити, як зять перебив її: – На час вашої відпустки житимете у старому будинку. Ольга, яка пропрацювала в Італії цілих 18 років заради того, щоб у її дочки та її сім’ї було краще життя, раптом зрозуміла, що всі її зусилля виявилися марними. Зять так просто зачинив перед нею двері нового будинку, побудованого на її тяжко зароблені євро. – Макарони можете собі залишити, а гроші одразу віддайте. Справа є: до зими гараж треба добудувати, – скомандував Василь.

– Василь, а де Зоряна? Де діти? – Ольга вийшла з автобуса, який довіз її прямо до воріт будинку, і не могла зрозуміти, чому дочка її не зустрічає. Біля хвіртки стояв тільки зять. – Давайте сумки, зараз все поясню, – сухо відповів Василь. Поки Ольга оглядалася, оцінюючи, що змінилося за її відсутність, Василь підхопив її … Read more