20 років тому, у 2005-му, на той час новообраний український президент Віктор Ющенко поцікавився у російського правителя володимира путіна його пріоритетними цілями та завданнями щодо України
Про це третій президент сказав у розмові з продюсером документальних фільмів, співавтором шкільних підручників з історії Акімом Галімовим.
“Одна із розмов, а у нас такі зустрічі часті були, одна із розмов – я йому так подаю А4 і кажу: “Владімір владімірович, напишіть які 10-12 позицій в Україні у цьому році ви б хотіли поставити на порядок дня, обговорити і подивитися з точки зору перспектив їх реалізації”.
А в мене залишився такий же самий аркуш A4. І я сам напишу зі зворотнього боку, що я хочу”, – пригадав Ющенко.
Пункт №1 зі списку путіна
Першим у переліку завдань путіна на українському напрямку, які він, за словами Ющенка, передав йому під час їхньої особистої бесіди, була підготовка до спільної участі у святкуванні 300-річчя Полтавської битви у 2009 році.
“Починаючи зі 300-річчя Полтавської битви. Бо це перший день квазіімперії російської. Це перший день календаря їхнього”, – зазначив експрезидент України.
У відповідь Ющенко запропонував керівникові рф аналогічним чином вшанувати жертв Батуринської трагедії, коли Петро I наказав вирізати та спалити гетьманську столицю Батурин.
“Я кажу: Владімір владімірович, ось для того щоб тема полтавська поставлена була в порядок дня, нам треба поставити тему батуринську. Перша думка, яку він після цього сказав: “А что такоє Батурін?”, – продовжив третій президент України.
“Я йому пояснював – це “дєла давно мінуших днєй”, мене не було, вас не було. Ви хочете святкувати “300-лєтіє”, бо з цього формально перший раз росія прозвучала. Мені ж з’являтися на полі Полтавської битви буде дуже дивно”, – поділився своїми спогадами Ющенко.
Як наслідок, він категорично відмовився святкувати “їхню перемогу і нашу поразку”.
Як Ющенко намагався пояснити путіну для чого українцям знати свою історію й шанувати власних Героїв
“У нього постійно виникало запитання – чому я так багато уваги приділяю питанню національної політики”, – додав президент України у 2005-2010 роках.
Розтлумачити це путіну тогочасний глава держави намагався, “відповідаючи на запитання, чому Україні так потрібні національні герої” й чому важливо “щоб пам’ять воскресла, щоб вони (герої – ред.) були на вулицях, на площах, у фільмах”.
Першою такою історичною постаттю, що, як пригадує Ющенко, стала предметом їхнього спільного обговорення з путіним став гетьман Іван Мазепа.
“Для мене, кажу, національний герой – це та людина, яка присвятила себе боротьбі за незалежність, суверенітет України і за волю нації. Ось, будь ласка, підставляйте сюди будь-яке прізвище – якщо воно відповідає цим двом параметрам, поділяєте ви цю точку зору чи ні, чи ці люди в Україні живуть, чи деінде – мене це менше цікавить. Якщо ці люди прислужилися таким чином Україні, це мої національні герої”, – навів подробиці їхньої бесіди Ющенко.
Зокрема, керівник України намагався пояснити путіну, що є дві ознаки успішної країни – “вирішене національне питання, де вони кучні, цільні” і “демократія та свобода”, себто наявність демократичних прав та свобод.
Тобто успішна країна повинна мати національну самосвідомість та національних героїв, наполягав Ющенко у спілкуванні з путіним.
“Це я у випадку про Бандеру йому пояснював”, – уточнив експрезидент.
При цьому Ющенка не обходило те, чи є певні постаті, пам’ять про які відроджувалася за його президентства, зручними або не зручними для рф.
“Ні, я не про росію думаю, я думаю про Україну. А ви, будь ласка, реагуйте на це, що це наше національне питання і ми його вирішуємо лише для того щоб дати відповідь на нашу цільність, на наш внутрішній національний діалог”, – казав він російському правителю.
Як реагував путін
“Ніколи не казав “Ні”, що дивно. Навіть дивно аж до сьогоднішнього дня.
Думаю, що у нього дуже багато аморальності, що дозволяє потім підключати безпринципність”, – зазначив Ющенко.
