Спершу все було чудово. Як тільки невістку виписали з пологового, була тиша та спокій. Усе йшло у звичному режимі, доки та не почала бідкатися, як важко їй поєднувати побут та догляд за дитиною. Жалілася, що страшенно втомлюється і нічого не встигає. Відтоді мій син одними напівфабрикатами й харчується. Навіть розігріти готове невістка Петрові не може. Для мене це дивно і незрозуміло. Я сама мама двох дітей і якось встигала все, а Оля не може нічого. Не розумію я цю ніжну молодь.

Онука в мене здорова, спокійна, тож вона точно не може забирати стільки часу. Тому я впевнена, що це просто Оля моя вирішила прикриватися материнством і халтурити. Ще те ледащо, як виявилося. Вони навіть минулоріч техніку в домі оновили. Має тепер посудомийку, електричну піч, мікрохвильовку, різні блендери і таке інше. З цим готувати значно простіше. Ми колись усе власноруч робити, а тепер, чого тільки не хочеш. Тож справа зовсім не в труднощах і не в догляді за дитиною. Але я все одно не розумію, як можна залишити чоловіка голодним?

Моєму синові 30 років. І ось уже кілька місяців він не просто чийсь законний чоловік, а й батько. Вдома він просидів тиждень. Узяв відпустку. А потім повернувся до роботи. Тож Олі довелося викручуватися самотужки. Але вона мати – це нормально. Її батьки також працюють. Вони допомагають молодятам рідко. А сама я живу далеко, тож також не маю змоги їх постійно провідувати. 

Петро так і каже:  дитинка спокійна, стороння допомога не потрібна. Оля й сама може з усім впоратися. Та й маля ще мале. Його достатньо погодувати і заколихати. А решта – час для побутових клопотів та власного відпочинку. Ну ще погуляти та викупати треба. Але це легко! У сина багато клопотів. Він би й радий підсобити Олі, але часу не залишається. Гроші хто в дім приносити буде?

А Оля повірила в дива і розслабилася.

Після роботи Петро повертається додому втомленим та голодним. Але на столі його не чекає смачна вечеря. Немає її в каструлях на плиті. Іде із запитаннями до дружини. А та руками розводить. Мовляв, не встигла.А я не розумію, як це так можна? У мене чоловік завжди був ситий. 

Тож і ця молода матуся мала б впоратися. Натомість заявляє, що дитина сильно капризує, тож ні обіду, ні вечері приготувати вона не може. Так і ходив мій Петро до порожнього столу.  Але особливо через це не переймався. Вихід із ситуації знайшов. Він вирішив замовляти собі доставку їжі, адже напівфабрикати йому вже набридли. І, здавалося б, проблем ніяких. Але Олю дратує те, що Петро замовляє їжу тільки для себе.

А справа у грошах. Вони зараз орендують житло і збирають на іпотеку. А декретні кошти відкладають, бо це для дитини. Тож економити і справді потрібно. Ось тільки Оля цього не розуміє. Геть сором втратила невістка.

Якщо ще й почнуть замовляти їжу щодня на двох, то ніяких грошей їм не вистачить. 

Пригадую, як син розповідав, що Оля спостерігала за тим, як він топче ресторанні страви. Аж розчервонілася з люті. А все тому, що він не поділився з нею. Ясна річ! Де ж він стільки грошей набере? Сам Петро не для того народжений, щоб біля плити стояти. Для таких справ у нього є жінка. А іншого виходу й немає.

Він би з радістю відмовився від купованої їжі, але приготувати домашню просто нікому. Невістка в шоці, бо не може зрозуміти, як це коханий її обділяє. Але я його цілком підтримую. Може, хоч це навчить зажене її на кухню і змусить приготувати бодай щось. А поведінку Олі вважаю неповагою до чоловіка.Я б собі такого ніколи не дозволила. 

А ви погоджуєтеся зі свекрухою? 

Чи все ж на боці невістки?

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!