Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Непопpавна втpата… На фpонті заruнув Чeмпіон Укpаїни Вiталій Римаpук… Йoму бyло лише 26 pоків…

Непопpавна втpата… На фpонті заruнув Чeмпіон Укpаїни Вiталій Римаpук… Йoму бyло лише 26 pоків…

Viktor
21 Червня, 202521 Червня, 2025 Коментарі Вимкнено до Непопpавна втpата… На фpонті заruнув Чeмпіон Укpаїни Вiталій Римаpук… Йoму бyло лише 26 pоків…

Інна Сеньковська

#Чемпіон_України з метання диска Віталій Римарук, загинув, захищаючи Україну.

Йому було лише 26 років…

…. Ще пару днів назад згадувала за Віталія, хотіла написати, запитати, чи потрібна якась допомога, але чекала поки повернуть з ремонту мій розбитий телефон…

Зайшла в наш спортивний чат, а тут звістка, яка просто не вкладається в голові…

Загинув…17 червня…

Це був неймовірно красивий хлопець. Виважений, інтелігентний, розумний, цікавий. Один з найкращих тренерів у FitMe.

…Я довгий час тренувалась у нього, потім і Лева віддала на тренування. Він знайшов до нього дуже гарний підхід, показав зразок справжнього чоловіка, заохотив до здорового способу життя, став прикладом справжнього витривалого спортсмена. Лев мав на кого рівнятись.

Ще минулого літа, на кожному тренуванні ми говорили про війну… Він пішов добровольцем… Довго готувався, проходив різні вишколи. В січні, на зимові свята бачились, передала йому форму, термо, рукавички, різні потрібні дрібнички для виконання завдань. Обійнялись. Попрощались.

Списувались…

Більше не будемо…

Це невимовний біль, який не передати словами…гинуть найкращі…
…

На Покровському напрямку загинув титулований український легкоатлет, боєць загону спецпризначення “Омега” Нацгвардії Віталій Римарук.

Римарук Віталій Ігорович, 13 вересня 1998 року народження, уродженець селища Делятин, який проживав у селі Нова Камʼянка (вул. Мощана).

Його життя обірвалося 17 червня 2025 року в районі н.п. Мирне, Покровського району, Донецької області під час виконання бойового завдання.

Віталій був офіцером 1-ї бойової групи 4-ї групи спеціального призначення (парашутно-десантної) 4-го окремого загону спеціального призначення «Омега» (з контрдиверсійної боротьби) Центру спеціального призначення «Омега» Національної гвардії України.

Народився й виріс у селищі Делятин Івано-Франківської області, Надвірнянського району, закінчив Делятинську ЗОШ І-ІІІ ст № 1. Був активним учнем, спортсменом, добрим другом і просто щирою, чуйною людиною. Вищу освіту здобув у Львівському університеті фізичної культури та спорту.

В нього залишилася любляча сім’я – маленька донечка та дружина.

Усі, хто тренувався у Віталія та знав його, можуть допомогти матеріально його сім’ї, надіславши кошти на банку:

21 червня відбудеться прощання з Віталієм об 11:00 в Гарнізонному Храмі.

О 12:00 відбудеться обряд поховання на Марсовому Полі.

Приходьте провести в останню путь Героя України, висловити йому шану!

Світла памʼять тобі, Віталію! Доземний уклін !

Можливо, це чорно-біле зображення 1 людини
Можливо, це чорно-біле зображення 1 особа та борода
На зображенні може бути: 1 особа
На зображенні може бути: 1 особа та текст «УНИАН НА ΦΡΟΗΤΙ ЗАГИНУВ ЧЕМПОН УКРАΪНИ 3 ЛЕΓΚОΪ АТЛЕТИКИ ВИТАЛΙЙ РИМАРУК»
На зображенні може бути: 1 особа

Навігація записів

Теpміново! Воpог маcово вдaрив по Кpеменчуку: на міcто летіли дpони, “Калiбри”, “Іскaндери” та “Кинджали”
Рaдбез ООН пpовів екcтpене заciдання щодо жоpcтоких удapів росії по Укpаїні: голoвні зaяви. Деталі…

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • – У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.
  • Мої батьки зовсім не вимагали від мене такої щедрості, я сама хотіла зробити їм приємне.І, звичайно ж, я не забувала про себе. Своєї квартири у мене ще не було, зате була машина. Я звикла ні в чому собі не відмовляти, тому до якогось моменту я навіть не знала, що мені ще потрібно було для комфортного життя.
  • Мама телефонувала, — глухо мовив чоловік. — Каже, щоб завтра всі були в неї. Має якусь «надважливу справу». — Знову гроші потрібні? — Анжела піднялася, розминаючи затерплу спину. — Я ж уже записала її до обласної лікарні на вівторок. І ліки всі купила. — Не знаю, Анжел. Голос у неї був дивний. Такий, урочистий, чи що. За останні вісім місяців життя їхньої родини перетворилося на суцільний марафон по лікарнях. Не стало свекра і її одного сина Дениса і свекруха дуже здала. Відтоді Анжела повністю взяла на себе координацію лікування свекрухи: пошук ліків, найкращих реабілітологів та оплату рахунків. — Андрій з Іриною будуть? — запитала вона. — Так. І Марія з малим теж прийде. Ти знову про щось своє думаєш, про гроші? — Павло підійшов і обійняв дружину. — Рахую, Пашо. Ми за цей місяць виклали майже тридцять тисяч лише на процедури для мами. Ти зафіксував загальну суму? — Навіщо? — здивувався він. — Ми ж для мами стараємося. Гроші є, бізнес працює. — Просто цікаво, чи хтось інший хоч копійку вклав
  • Після маминої смерті я повернулася в лікарню забрати її речі. А коли з кишені халата випав складений учетверо клаптик паперу, я зрозуміла: мама встигла підготувати для мене щось…
  • Іван… — голос колишньої свекрухи затремтів. — Іван мене не навідує. Вже три роки, як не приїжджав. Тільки на Новий рік дзвонить, і то — на дві хвилини. У нього своя сім’я… четверо дітей. Дружина… вона… — старенька гірко посміхнулася. — Вона не така терпляча, як ти була, Катю. Вона з першого дня сказала: «Або я, або ваша мама». І він вибрав її. Переїхали в іншу область. Я там нікому не потрібна. Я мовчала. Я згадала, як вона колись казала: «Мій син мене ніколи не кине». Життя — дивна штука. Воно завжди повертає борги, але іноді у дуже жорстокій формі. — Я думала… що як краще зроблю… — Ганна Степанівна почала плакати. Це були тихі, сухі сльози старої людини, якій більше нема чого втрачати. — Думала, знайду йому багату, з характером, щоб у житті пробилася. А вийшло… як вийшло. Сама лишилася в тих трьох кімнатах. Пусто там, Катю. Тільки стіни холодні. Вона витерла очі хусткою. — Мені лікування треба… на коліно… — продовжила вона, ледь чутно. — Зовсім ходити не можу. А грошей нема. Пенсія — сльози. На ліки ледь вистачає. Сусіди хліб приносять, і на тому дякую… Іван каже, що в нього кредити, діти, школа… нема в нього для мене грошей. Я зупинила машину біля її під’їзду. Того самого під’їзду, з якого я колись вибігла з валізами
  • Чоловік не довіряв банкам, і вважав за краще вкладати гроші в реальне золото. Ну, на золоті зливки грошей не було, а на прикраси – цілком. Все, що дарувалося їй чи доньці, складалося у сейф. До певного часу прикраси Варю не цікавили. Лежать і лежать. Наче подарунок, але якийсь номінальний, але їй вони не потрібні. Невдовзі все змінюється.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes