Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • КУХНЯ
  • Неймовірно смачний і гарний у розрізі галицький пляцок “Вишиванка”

Неймовірно смачний і гарний у розрізі галицький пляцок “Вишиванка”

Viktor
14 Квітня, 2025 Коментарі Вимкнено до Неймовірно смачний і гарний у розрізі галицький пляцок “Вишиванка”

Відколи його маю, то печу цей пляцок на всі свята.У моїй сім’ї його люблять усі.
Неймовірно смачний і гарний у розрізі!
Можливо не зовсім літній варіант  випічки.
Але то так смачно….
Хто ще не випікав цю смакоту- обов’язково спробуйте!

Форма 23×28

Тісто:

Тісто

  • 500 гр  борошна
  • 250 гр маргарину
  • 1 пак розпушувача (18 гр)
  • 120 мл сметани
  • 3 жовтки
  • 200 гр цукру
  • 20 гр какао

Макова начинка:

  • 250 гр маку
  • 3 білки
  • 100 гр цукру

Сирна начинка:

  • 1 кг домашнього сиру
  • 200 гр цукру
  • 3 яйця
  • 50 гр крохмалю

Крем:

  • 300 гр масла
  • 250 гр вареного згущеного молока
  • 10 гр розчинної кави
  • 10 мл горілки

Готуємо пісочне тісто:

Борошно посікти з маргарином до крихти, додати розпушувач, жовтки, цукор та сметану.
Замісити густе тісто, ділимо його на дві рівні частини, до однієї додати какао, помісити щоб об’єдналось.
Біле і темне тісто , ділимо ще на дві рівні частини.
Темне ставимо у морозилку, а біле у холодильник, на одну годину(обидва)

Готуємо сирну начинку:

Сир збити блендером, додати жовтки збиті з цукром, крохмаль та перемішати.Збити білки на піну і додати до маси, все вимішати.

Готуємо макову начинку:

Мак запарити та перемолоти в блендері.
Білки що залишилися від тіста(3 шт)
Збити з цукром до стійкої піни, додати до маку, перемішати.

Одну частину світлого тіста розтачати, викласти у форму, зробити невеличкий бортик, викласти 1/2 макової начинки, зверху рівномірно викладаємо 1/2 сирної начинки, обережно розрівнюємо ложкою, щоб начинки не перемішалися.
Зверху на грубій терці натерти 1 частину темного тіста з морозилки.

Випікаємо у розігрітій духовці при 180° 30-40 хв.

Залишаємо у формі до повного вистигання!

Так само печемо другий сирно-маковий корж.

Готуємо крем:

М’яке масло збити зі щгущеним молоком, додати каву розчинену у горілці, збити.

Збираємо пляцок:

Змащуємо темну частину коржа кремом, накриваємо другим коржем, темним тістом до середини.
Залишити пляцок у холодильнику на 12 годин, щоб настоявся!
Верх полити шоколадом.
Дякую за увагу
Смачного

Навігація записів

Салат «Загадка» – ідеальний до святкового столу
Найсмачніший салат на святковий стіл. Без майонезу

Related Articles

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

– Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Viktor
17 Березня, 202617 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Viktor
25 Грудня, 202525 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Цікаве за сьогодні

  • – У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.
  • Мої батьки зовсім не вимагали від мене такої щедрості, я сама хотіла зробити їм приємне.І, звичайно ж, я не забувала про себе. Своєї квартири у мене ще не було, зате була машина. Я звикла ні в чому собі не відмовляти, тому до якогось моменту я навіть не знала, що мені ще потрібно було для комфортного життя.
  • Мама телефонувала, — глухо мовив чоловік. — Каже, щоб завтра всі були в неї. Має якусь «надважливу справу». — Знову гроші потрібні? — Анжела піднялася, розминаючи затерплу спину. — Я ж уже записала її до обласної лікарні на вівторок. І ліки всі купила. — Не знаю, Анжел. Голос у неї був дивний. Такий, урочистий, чи що. За останні вісім місяців життя їхньої родини перетворилося на суцільний марафон по лікарнях. Не стало свекра і її одного сина Дениса і свекруха дуже здала. Відтоді Анжела повністю взяла на себе координацію лікування свекрухи: пошук ліків, найкращих реабілітологів та оплату рахунків. — Андрій з Іриною будуть? — запитала вона. — Так. І Марія з малим теж прийде. Ти знову про щось своє думаєш, про гроші? — Павло підійшов і обійняв дружину. — Рахую, Пашо. Ми за цей місяць виклали майже тридцять тисяч лише на процедури для мами. Ти зафіксував загальну суму? — Навіщо? — здивувався він. — Ми ж для мами стараємося. Гроші є, бізнес працює. — Просто цікаво, чи хтось інший хоч копійку вклав
  • Після маминої смерті я повернулася в лікарню забрати її речі. А коли з кишені халата випав складений учетверо клаптик паперу, я зрозуміла: мама встигла підготувати для мене щось…
  • Іван… — голос колишньої свекрухи затремтів. — Іван мене не навідує. Вже три роки, як не приїжджав. Тільки на Новий рік дзвонить, і то — на дві хвилини. У нього своя сім’я… четверо дітей. Дружина… вона… — старенька гірко посміхнулася. — Вона не така терпляча, як ти була, Катю. Вона з першого дня сказала: «Або я, або ваша мама». І він вибрав її. Переїхали в іншу область. Я там нікому не потрібна. Я мовчала. Я згадала, як вона колись казала: «Мій син мене ніколи не кине». Життя — дивна штука. Воно завжди повертає борги, але іноді у дуже жорстокій формі. — Я думала… що як краще зроблю… — Ганна Степанівна почала плакати. Це були тихі, сухі сльози старої людини, якій більше нема чого втрачати. — Думала, знайду йому багату, з характером, щоб у житті пробилася. А вийшло… як вийшло. Сама лишилася в тих трьох кімнатах. Пусто там, Катю. Тільки стіни холодні. Вона витерла очі хусткою. — Мені лікування треба… на коліно… — продовжила вона, ледь чутно. — Зовсім ходити не можу. А грошей нема. Пенсія — сльози. На ліки ледь вистачає. Сусіди хліб приносять, і на тому дякую… Іван каже, що в нього кредити, діти, школа… нема в нього для мене грошей. Я зупинила машину біля її під’їзду. Того самого під’їзду, з якого я колись вибігла з валізами
  • Чоловік не довіряв банкам, і вважав за краще вкладати гроші в реальне золото. Ну, на золоті зливки грошей не було, а на прикраси – цілком. Все, що дарувалося їй чи доньці, складалося у сейф. До певного часу прикраси Варю не цікавили. Лежать і лежать. Наче подарунок, але якийсь номінальний, але їй вони не потрібні. Невдовзі все змінюється.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes