Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Не треба нічого міняти в TЦК”: військовий пояснив, де Україні брати бійців

“Не треба нічого міняти в TЦК”: військовий пояснив, де Україні брати бійців

Viktor
17 Квітня, 202517 Квітня, 2025 Коментарі Вимкнено до “Не треба нічого міняти в TЦК”: військовий пояснив, де Україні брати бійців

Ігор Луценко вважає, що змін потребує не ТЦК, а суміжні сфери.

У роботі територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки не потрібно нічого змінювати, натомість зміни необхідні у суміжних сферах, вважає політик, громадський активіст, а тепер військовослужбовець та аеророзвідник Ігор Луценко. Про це він сказав в інтерв’ю Главкому.

“Мусить бути така державна політика, яка забезпечить більший притік людей до ТЦК, аби давати нам більше бійців. А самі ТЦК нічого не зроблять, хоч би що ви там не міняли. По-перше, нам потрібно зробити пряник, по-друге – батіг. У нас відсутнє і те, і інше”, – пояснив він.  www.unian.ua

Він нагадав, що в Росії виплати військовим, котрі йдуть до так званої СВО, становлять від 20 тис. до 40 тис. доларів.

“От людина протягом року ці гроші отримує на додачу до більшої зарплати, ніж у наших солдат. Будемо прямо казати, Росія має більше коштів для того, щоб платити своїм солдатам”, – сказав Луценко.

На його думку, якщо зберегти той рівень виплат, який у нас є, “якщо звільнити з армії величезну кількість алкоголіків, наркоманів, фізично непридатних”, то в Україні “точно з’явиться ресурс, аби найняти людей, котрі набагато кращі й набагато адекватніші щодо війни”.

“Ми донедавна як держава взагалі фактично підтримували заборону на участь у наших бойових діях іноземців. Я це так називаю – заборона. Тому що яким чином іноземцям в Україну потрапити? Йому що, хтось квиток купить? А дзуськи! Це не передбачено законом. Немає в держави Україна коштів, щоби привезти за наш кошт до нас іноземця”, – підкреслив військовий.

Він висловив сподівання, що це скоро зміниться, “бо пішли позитивні процеси”. Також він вважає, що через відсутність візової підтримки людям з Африки, з Латинської Америки нема як потрапити до України, “якщо Європа їх не пустить”.

“А Європа дуже часто не пускає, бо бачить для себе ризики. Африканців, латиноамериканців не пускають… Є такі випадки, людей просто розвертали назад. Таких випадків достатньо багато, щоби це стало проблемою”, – сказав Луценко.

За його словами, зараз потрібна робота МЗС, аби забезпечити таким добровольцям “коридор”, також Міністерство фінансів повинно “під цих людей виділити кошти”.

“Як Росія робить? Росія приганяє літак у Латинську Америку, набирає людей і до себе везе. Чи ми так само могли б у Краків привезти людей і під нашим наглядом їх завести в Україну, аби ЄС не хвилювався з цього приводу? Цілком. Таким чином ми з-за кордону на місяць не десятками людей набиратимемо, як зараз, а тисячами. За три-чотири місяці набиратимемо по декілька тисяч за місяць. При нинішньому нашому грошовому забезпеченні є величезна кількість охочих іноземців тут повоювати”, – впевнений аеророзвідник.

Навігація записів

Роcійcькi БпЛA атакувалu Днiпро: загuнули трoє людей, 30 nоранені
Вuбухu в Шуї: під ударом опuнuлась брuгада, прuчeтна до атакu на Сумu..

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Мамо, посунься, бо хлопці зараз шафу виноситимуть, — сказав мені син, навіть не дивлячись у вічі. Я стояла в коридорі власної квартири, де прожила сорок років, і не вірила власним вухам. У дверях стояли двоє міцних чоловіків, які вже придивлялися до моїх меблів, а за ними маячила невістка Галина. Вона тримала в руках телефон і щось швидко там занотовувала, оглядаючи стелю та стіни. Жодного «добрий день», жодного погляду в мій бік. — Тарасе, що це означає? — мій голос тремтів, і я намагалася вхопитися за одвірок, щоб не втратити рівновагу. Син нарешті глянув на мене, але в його погляді не було ні жалю, ні любові. Лише якесь дивне роздратування. — Ми ж обговорювали це минулого тижня, — відмахнувся він, кивнувши вантажникам, щоб ті заходили. — Мені треба десь відкрити офіс. Ти сама казала, що тобі важко прибирати таку велику квартиру. Три кімнати на одну пенсіонерку — це занадто. От ми й вирішили: ти переїдеш у будиночок за містом, там спокійно, повітря чисте, город є. А тут ми зробимо ремонт під робочий простір. Я мовчала, намагаючись згадати хоч слово з того «обговорення». Ми нічого такого не вирішували. Була лише коротка розмова за чаєм про те, що в нього справи в бізнесі йдуть не дуже добре. Я тоді ще запропонувала йому трохи грошей зі своїх заощаджень, щоб підтримати, бо серце краялося за рідну дитину. А він прийшов забирати все
  • Софіє! Невдячна ти така! — закричала мати в телефон. — Ти куди зникла? Де гроші? Гроші де, я питаю?! — Добрий день, мамо. Я ж сказала: грошей більше не буде. Раз десяти тисяч вам було замало — я більше не дам ні копійки. — Нема на неї ради! — репетувала Ірина Олегівна. — Сашко, Борисе, йдіть сюди! Більше цукерок не буде — сестриця ваша жадібна відмовилася давати кошти! Чоловіче, ти був правий — вона невдячна дитина! Гроші переказуй, нам їсти нічого! — Ні, — твердо відрізала Софія. Мати миттєво змінила тон на плаксивий: — Сонечко, ну невже тобі малих, братів своїх, не шкода? Вони фруктів тижнями не бачать. Ну хоча б по п’ять тисяч надсилай, ми вже якось проживемо. Соню? Ти чуєш? Софія просто скинула виклик і заблокувала номер матері назавжди
  • — І уяви собі, заходжу я, а вона у вечірній сукні! Вдома! Зустрічає гостей свого чоловіка! — Лаврентій захоплено розмахнувся руками. — Накритий стіл, свічки, музика… І все це у звичайний вівторок!
  • Я, наприклад, на будинок претендую. У мене дітей четверо, нам у нашій хатинці тісно, – сказала Світлана. -Ну, а мені тоді все господарство. Корову з теличкою, поросят і гусей з качками. Ніхто не проти, я сподіваюся, – ствердно підсумувала Ганна. -Я проти, – пролунав тоненький голосок
  • І от та «нагорода».. Новосілля, перша власна квартира.. Я тоді щиро хотіла, щоб у них було красиво й по-родинному тепло. хай у них буде сервіз не просто як посуд, а як символ. Як благословення на щасливе життя.
  • Мої свекри давно поїхали на заробітки. Коли я тільки почала зустрічатися із Сашком, вони вже облаштувалися в Португалії
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes