Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • “Народuла – бігoм на роботу”. Міносвіти запропонувало несподіване рішeння для ринку прaці

“Народuла – бігoм на роботу”. Міносвіти запропонувало несподіване рішeння для ринку прaці

Viktor
2 Квітня, 2025 Коментарі Вимкнено до “Народuла – бігoм на роботу”. Міносвіти запропонувало несподіване рішeння для ринку прaці

Заступниця Лісового вважає, що неможливість отримати послугу дошкільної освіти заважає жінкам виходити на роботу

В умовах, коли на українському ринку через повномасштабну війну загострилася демографічна криза та бракує людей, потрібно забезпечити батьків якісною дошкільною освітою. Зокрема переформатовувати дошкільні заклади для дітей молодшого віку (від трьох місяців), щоб жінки мали змогу раніше долучитися до роботи. Про це заявила заступниця міністра освіти та науки України з питань дошкільної освіти Анастасія Коновалова в інтерв’ю «Освіторія Медіа», повідомляє «Главком».

Коновалова підкреслила: якщо раніше дошкільна освіта України фокусувалася на дітях 3–6 років, то зараз, щоб не закривати садочки, МОН пропонуватиме місця і для дітей молодшого віку.

«Відкриття ясел надважливе в умовах, коли на українському ринку праці бракує людей, а криза демографії тісно переплетена з економічною. Чи не основний бар’єр виходу жінки на роботу в таких умовах – неможливість отримати послугу дошкільної освіти. Дослідження показують, що стовідсоткове забезпечення дітей послугами дошкільної освіти від одного року – це потенційно +750 тис. жінок на ринку праці», – каже вона.

Також фахівчиня зазначає, що для швидкого переформатування в дошкільний заклад освіти мають бути залучені інвестиції, бо необхідне переобладнання і навчання вчителів: «Багато працівників уже зовсім не пам’ятають, як працювати з маленькими дітьми».

Експертка пояснює, що питання доступу батьків до якісної дошкільної освіти залежить, в першу чергу, від умов, які Міносвіти надасть вихователям: «Доступу може не бути або через відсутність місць, або через відсутність надавачів послуг дошкільної освіти. Молодь не приходить у дошкілля через вкрай низькі зарплати. Середній вік вихователя – 54 роки, але дуже часто це й старші люди».

Омолоджувати колективи педагогів-дошкільників Міносвіти планує завдяки новій системі оплати праці. Нова політика передбачатиме співфінансування держави дошкільного сектору освіти, бо наразі ця послуга є обов’язком громади та не фінансується на державному рівні.

«Тим часом продовжуємо працювати над гнучкістю мережі, над переробленням внутрішніх статутів і розпорядку. І використовуватимемо прямі важелі впливу на зарплату: нові штатні нормативи, до прикладу. Там, де у викладачів були мінімальні зарплати, ця зміна позитивно вплине на ситуацію. А там, де громада вже доплачувала вихователям, вона може з урахуванням нових змін зменшити доплату (наприклад, не +100%, а +80%)», – додає держслужбовиця.

Фахівчиня заявляє, що наразі триває спостереження за оптимізацією витрат ресурсів у сфері дошкільної освіти. Міністерство має дуже хороші приклади перенесення певних процесів на зовнішні компанії: охорони, прання, кейтеринг (харчування), догляду за територією, прибирання: «Звісно, у маленькому сільському садочку ви не організуєте кейтеринг – цю статтю не оптимізуєш. Але є великі садочки та громади, які це роблять ефективно. І це чудова інвестиція.» І додає, що функцію харчування, до прикладу, не обов’язково має виконуватися сторонньою компанією, це може бути одна кухня для декількох закладів.

Анастасія Коновалова визнає, що одна умовна сучасна пральня потягне за собою і звільнення певної кількості людей під час війни: «Це дуже болюче рішення, я їх розумію. Але з іншого боку – наступним ти втратиш і працівника, який займається пранням, і педагога. А за ним – і дитину, яку не вдасться в заклад без вихователя залучити. Зрештою, втрачається сама послуга, а сектор занепадає».

Навігація записів

У НАТО прuдумалu, як боротuся з російськuмu КАБамu, – Dеfenсe Exprеss
Хто із сyддів в Україні зaробляє по 400 тиcяч на міcяць

Related Articles

Мамо, посунься, бо хлопці зараз шафу виноситимуть, — сказав мені син, навіть не дивлячись у вічі. Я стояла в коридорі власної квартири, де прожила сорок років, і не вірила власним вухам. У дверях стояли двоє міцних чоловіків, які вже придивлялися до моїх меблів, а за ними маячила невістка Галина. Вона тримала в руках телефон і щось швидко там занотовувала, оглядаючи стелю та стіни. Жодного «добрий день», жодного погляду в мій бік. — Тарасе, що це означає? — мій голос тремтів, і я намагалася вхопитися за одвірок, щоб не втратити рівновагу. Син нарешті глянув на мене, але в його погляді не було ні жалю, ні любові. Лише якесь дивне роздратування. — Ми ж обговорювали це минулого тижня, — відмахнувся він, кивнувши вантажникам, щоб ті заходили. — Мені треба десь відкрити офіс. Ти сама казала, що тобі важко прибирати таку велику квартиру. Три кімнати на одну пенсіонерку — це занадто. От ми й вирішили: ти переїдеш у будиночок за містом, там спокійно, повітря чисте, город є. А тут ми зробимо ремонт під робочий простір. Я мовчала, намагаючись згадати хоч слово з того «обговорення». Ми нічого такого не вирішували. Була лише коротка розмова за чаєм про те, що в нього справи в бізнесі йдуть не дуже добре. Я тоді ще запропонувала йому трохи грошей зі своїх заощаджень, щоб підтримати, бо серце краялося за рідну дитину. А він прийшов забирати все

Viktor
9 Квітня, 20269 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Мамо, посунься, бо хлопці зараз шафу виноситимуть, — сказав мені син, навіть не дивлячись у вічі. Я стояла в коридорі власної квартири, де прожила сорок років, і не вірила власним вухам. У дверях стояли двоє міцних чоловіків, які вже придивлялися до моїх меблів, а за ними маячила невістка Галина. Вона тримала в руках телефон і щось швидко там занотовувала, оглядаючи стелю та стіни. Жодного «добрий день», жодного погляду в мій бік. — Тарасе, що це означає? — мій голос тремтів, і я намагалася вхопитися за одвірок, щоб не втратити рівновагу. Син нарешті глянув на мене, але в його погляді не було ні жалю, ні любові. Лише якесь дивне роздратування. — Ми ж обговорювали це минулого тижня, — відмахнувся він, кивнувши вантажникам, щоб ті заходили. — Мені треба десь відкрити офіс. Ти сама казала, що тобі важко прибирати таку велику квартиру. Три кімнати на одну пенсіонерку — це занадто. От ми й вирішили: ти переїдеш у будиночок за містом, там спокійно, повітря чисте, город є. А тут ми зробимо ремонт під робочий простір. Я мовчала, намагаючись згадати хоч слово з того «обговорення». Ми нічого такого не вирішували. Була лише коротка розмова за чаєм про те, що в нього справи в бізнесі йдуть не дуже добре. Я тоді ще запропонувала йому трохи грошей зі своїх заощаджень, щоб підтримати, бо серце краялося за рідну дитину. А він прийшов забирати все

Софіє! Невдячна ти така! — закричала мати в телефон. — Ти куди зникла? Де гроші? Гроші де, я питаю?! — Добрий день, мамо. Я ж сказала: грошей більше не буде. Раз десяти тисяч вам було замало — я більше не дам ні копійки. — Нема на неї ради! — репетувала Ірина Олегівна. — Сашко, Борисе, йдіть сюди! Більше цукерок не буде — сестриця ваша жадібна відмовилася давати кошти! Чоловіче, ти був правий — вона невдячна дитина! Гроші переказуй, нам їсти нічого! — Ні, — твердо відрізала Софія. Мати миттєво змінила тон на плаксивий: — Сонечко, ну невже тобі малих, братів своїх, не шкода? Вони фруктів тижнями не бачать. Ну хоча б по п’ять тисяч надсилай, ми вже якось проживемо. Соню? Ти чуєш? Софія просто скинула виклик і заблокувала номер матері назавжди

Viktor
9 Квітня, 20269 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє! Невдячна ти така! — закричала мати в телефон. — Ти куди зникла? Де гроші? Гроші де, я питаю?! — Добрий день, мамо. Я ж сказала: грошей більше не буде. Раз десяти тисяч вам було замало — я більше не дам ні копійки. — Нема на неї ради! — репетувала Ірина Олегівна. — Сашко, Борисе, йдіть сюди! Більше цукерок не буде — сестриця ваша жадібна відмовилася давати кошти! Чоловіче, ти був правий — вона невдячна дитина! Гроші переказуй, нам їсти нічого! — Ні, — твердо відрізала Софія. Мати миттєво змінила тон на плаксивий: — Сонечко, ну невже тобі малих, братів своїх, не шкода? Вони фруктів тижнями не бачать. Ну хоча б по п’ять тисяч надсилай, ми вже якось проживемо. Соню? Ти чуєш? Софія просто скинула виклик і заблокувала номер матері назавжди

— І уяви собі, заходжу я, а вона у вечірній сукні! Вдома! Зустрічає гостей свого чоловіка! — Лаврентій захоплено розмахнувся руками. — Накритий стіл, свічки, музика… І все це у звичайний вівторок!

Viktor
9 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до — І уяви собі, заходжу я, а вона у вечірній сукні! Вдома! Зустрічає гостей свого чоловіка! — Лаврентій захоплено розмахнувся руками. — Накритий стіл, свічки, музика… І все це у звичайний вівторок!

Цікаве за сьогодні

  • Мамо, посунься, бо хлопці зараз шафу виноситимуть, — сказав мені син, навіть не дивлячись у вічі. Я стояла в коридорі власної квартири, де прожила сорок років, і не вірила власним вухам. У дверях стояли двоє міцних чоловіків, які вже придивлялися до моїх меблів, а за ними маячила невістка Галина. Вона тримала в руках телефон і щось швидко там занотовувала, оглядаючи стелю та стіни. Жодного «добрий день», жодного погляду в мій бік. — Тарасе, що це означає? — мій голос тремтів, і я намагалася вхопитися за одвірок, щоб не втратити рівновагу. Син нарешті глянув на мене, але в його погляді не було ні жалю, ні любові. Лише якесь дивне роздратування. — Ми ж обговорювали це минулого тижня, — відмахнувся він, кивнувши вантажникам, щоб ті заходили. — Мені треба десь відкрити офіс. Ти сама казала, що тобі важко прибирати таку велику квартиру. Три кімнати на одну пенсіонерку — це занадто. От ми й вирішили: ти переїдеш у будиночок за містом, там спокійно, повітря чисте, город є. А тут ми зробимо ремонт під робочий простір. Я мовчала, намагаючись згадати хоч слово з того «обговорення». Ми нічого такого не вирішували. Була лише коротка розмова за чаєм про те, що в нього справи в бізнесі йдуть не дуже добре. Я тоді ще запропонувала йому трохи грошей зі своїх заощаджень, щоб підтримати, бо серце краялося за рідну дитину. А він прийшов забирати все
  • Софіє! Невдячна ти така! — закричала мати в телефон. — Ти куди зникла? Де гроші? Гроші де, я питаю?! — Добрий день, мамо. Я ж сказала: грошей більше не буде. Раз десяти тисяч вам було замало — я більше не дам ні копійки. — Нема на неї ради! — репетувала Ірина Олегівна. — Сашко, Борисе, йдіть сюди! Більше цукерок не буде — сестриця ваша жадібна відмовилася давати кошти! Чоловіче, ти був правий — вона невдячна дитина! Гроші переказуй, нам їсти нічого! — Ні, — твердо відрізала Софія. Мати миттєво змінила тон на плаксивий: — Сонечко, ну невже тобі малих, братів своїх, не шкода? Вони фруктів тижнями не бачать. Ну хоча б по п’ять тисяч надсилай, ми вже якось проживемо. Соню? Ти чуєш? Софія просто скинула виклик і заблокувала номер матері назавжди
  • — І уяви собі, заходжу я, а вона у вечірній сукні! Вдома! Зустрічає гостей свого чоловіка! — Лаврентій захоплено розмахнувся руками. — Накритий стіл, свічки, музика… І все це у звичайний вівторок!
  • Я, наприклад, на будинок претендую. У мене дітей четверо, нам у нашій хатинці тісно, – сказала Світлана. -Ну, а мені тоді все господарство. Корову з теличкою, поросят і гусей з качками. Ніхто не проти, я сподіваюся, – ствердно підсумувала Ганна. -Я проти, – пролунав тоненький голосок
  • І от та «нагорода».. Новосілля, перша власна квартира.. Я тоді щиро хотіла, щоб у них було красиво й по-родинному тепло. хай у них буде сервіз не просто як посуд, а як символ. Як благословення на щасливе життя.
  • Мої свекри давно поїхали на заробітки. Коли я тільки почала зустрічатися із Сашком, вони вже облаштувалися в Португалії
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes