Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Нарешті цe cтaлocя… Кuїв, зранку стoю нa кaci в “АТБ”. Кacиp мені: “Дoбpий дєнь. вaм нужeн пaкєт?” – Нi, aлe мeнi пoтplбно…

Нарешті цe cтaлocя… Кuїв, зранку стoю нa кaci в “АТБ”. Кacиp мені: “Дoбpий дєнь. вaм нужeн пaкєт?” – Нi, aлe мeнi пoтplбно…

Viktor
2 Грудня, 20242 Грудня, 2024 Коментарі Вимкнено до Нарешті цe cтaлocя… Кuїв, зранку стoю нa кaci в “АТБ”. Кacиp мені: “Дoбpий дєнь. вaм нужeн пaкєт?” – Нi, aлe мeнi пoтplбно…

Поїхала у Київ до подруги, давно не бачилися. Заходжу в АТБ, купую якісь солодощі, вино, ще її синові подарунок. Стою на касі, повна корзина продуктів, вже моя черга

– С вас 500 рублєй, – каже касир.

Боже, та у мене мурахи пробігли по шкірі. Ну які рублі?

Перепрошую, я вас не розумію

– Дєвушка, с вас 500 рублей. Вот, на чєкє напісана!

Далі удаю, що нічого не розумію:

– Вибачте, але я не розумію іноземної мови.

Тоді жінка закотила очі та голосно цокнула:

– З вас 500 грівен.

– А, гривень? Бо я поняття не маю, що таке рублі. Та і в нас державна валюта – гривні, копійки.

Бачу, що до мене вже поспішає адміністратор:
– Вибачте, у вас щось трапилося?

– Та ні, все добре, просто тут мені за рублі говорить.

Видно, що адміністратору стало ніяково за таких горе-працівника. Він довго вибачався, пропонував знижку, якусь картку клієнта, навіть донести пакунки до машини!

– Ось, можете написати нам скаргу, наше керівництво розгляне!

– Ні, дякую, не варто. Тим паче, я дуже поспішаю.

Видно, що касирові також стало ніяково. Чи то вона за мову так розхвилювалася або ж за те, що може отримати догану від керівництва?

Тоді я почувалася переможцем. Так, хтось подумає, що я дурепа та мені нема чим зайнятися. Але ж хіба це нормально – говорити мовою ворога?

Подруга тоді довго ще сміялася, але казала, що це не поодинокі випадки:

– От здається, що все логічно: війна, столиця України. Але ні, існують ще такі ватніки, які нам цю російську заразу розносять!

Чого навчила мене ця історія?

Мова – це не просто метод спілкування. Це наша історія, традиції, культура та нарешті найголовніше – незалежність. Поки тут будуть ходити “хворі люди”, то не бачити нам щастя. Будуть тут тільки рублі, кремль та пропаганда. Хіба такої перемоги ми хочемо?

Джерело

Навігація записів

Нa O9:0O стaлo відoмo!! AТA@КA ДPOНIВ! Пpuліт пo бyдuнкy – йдe EВAКУAЦIЯ!!
В Дніпрі 17-річний “маж0р” влаштував ДТП, загuнула 10-річна донька військового. Що відомо про його батька (фото та відео)

Related Articles

Дзвін розбитої тарілки змусив Софію здригнутися. Вийшовши із задуми, вона побачила уламки фаянсу, що розлетілися по кухонному лінолеуму.

Viktor
9 Квітня, 20269 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Дзвін розбитої тарілки змусив Софію здригнутися. Вийшовши із задуми, вона побачила уламки фаянсу, що розлетілися по кухонному лінолеуму.

Я навіть не знала, що чоловік оформив заповіт на Марину. Він явно не припускав, що донька зможе «вигнати» мене з дому…

Viktor
9 Квітня, 20269 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я навіть не знала, що чоловік оформив заповіт на Марину. Він явно не припускав, що донька зможе «вигнати» мене з дому…

Я навіть не знала, що чоловік оформив заповіт на Марину. Він явно не припускав, що донька зможе «вингати» мене з дому…

Viktor
9 Квітня, 20269 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я навіть не знала, що чоловік оформив заповіт на Марину. Він явно не припускав, що донька зможе «вингати» мене з дому…

Цікаве за сьогодні

  • Дзвін розбитої тарілки змусив Софію здригнутися. Вийшовши із задуми, вона побачила уламки фаянсу, що розлетілися по кухонному лінолеуму.
  • Я навіть не знала, що чоловік оформив заповіт на Марину. Він явно не припускав, що донька зможе «вигнати» мене з дому…
  • Я навіть не знала, що чоловік оформив заповіт на Марину. Він явно не припускав, що донька зможе «вингати» мене з дому…
  • Надя вже змирилася зі своїм життям, але зустріч однокласників її повністю змінила. Прийшов на зустріч її однокласник Павло. Вони сиділи за однією партою і між ними завжди були дружні стосунки. Павло тоді був непоказним. А тепер це був хлопець, який нещодавно повернувся з служби. Вони згадували шкільні роки, багато сміялися та раділи як діти. А потім Павло почав заходити в гості, потоваришував із її сином і зробив їй пропозицію.
  • — Катруся, а чому на десерт лише один тортик? Це замало для всіх!
  • Мамо, посунься, бо хлопці зараз шафу виноситимуть, — сказав мені син, навіть не дивлячись у вічі. Я стояла в коридорі власної квартири, де прожила сорок років, і не вірила власним вухам. У дверях стояли двоє міцних чоловіків, які вже придивлялися до моїх меблів, а за ними маячила невістка Галина. Вона тримала в руках телефон і щось швидко там занотовувала, оглядаючи стелю та стіни. Жодного «добрий день», жодного погляду в мій бік. — Тарасе, що це означає? — мій голос тремтів, і я намагалася вхопитися за одвірок, щоб не втратити рівновагу. Син нарешті глянув на мене, але в його погляді не було ні жалю, ні любові. Лише якесь дивне роздратування. — Ми ж обговорювали це минулого тижня, — відмахнувся він, кивнувши вантажникам, щоб ті заходили. — Мені треба десь відкрити офіс. Ти сама казала, що тобі важко прибирати таку велику квартиру. Три кімнати на одну пенсіонерку — це занадто. От ми й вирішили: ти переїдеш у будиночок за містом, там спокійно, повітря чисте, город є. А тут ми зробимо ремонт під робочий простір. Я мовчала, намагаючись згадати хоч слово з того «обговорення». Ми нічого такого не вирішували. Була лише коротка розмова за чаєм про те, що в нього справи в бізнесі йдуть не дуже добре. Я тоді ще запропонувала йому трохи грошей зі своїх заощаджень, щоб підтримати, бо серце краялося за рідну дитину. А він прийшов забирати все
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes