Цьогоріч я не планувала додому на Великдень. Так рідним і сказала, що не приїду, бо дуже дорого виходить. А дорога кожна копійка. Адже молоді будуються поруч із нами. Та десь за тиждень так мені сумно стало, згадала, як у нас гуляють на свята, як усі за столом збираються.
І прийняла я імпульсивне рішення. Зірвалась і додому поїхала. Звісно попередньо накупувала всіляких делікатесів. Повну торбу набрала, аби онуків потішити.
Рідним я навіть не дзвонила. До райцентру мене довезли, а далі довелося самій. Доки села дісталась, ледве на ногах стояла. І ось вже рідна хвіртка. Аж на душі тепло стало. Все зелене, мій улюблений бузок квітне. Як гарно дома. Ніякі моря і європейські міста не замінять.
Заходжу і бачу стоїть мій колишній і дрова рубає. Я очам своїм не повірила. Річ у тім, що Петро почав зраджувати, щойно я вперше до Італії поїхала. Два роки утримував за мої гроші коханку, док мені добрі люди не розповіли. Розійшлися ми не гарно. Він відсудив у мене половину будинку. Довелося гроші виплатити, аби відчепився. 10 тисяч євро йому дала.

Діти про всю цю підступну ситуацію знали. Бачили, як мені важко. І наче на моєму боці були. Тож чого це його пустили?
Коли син мене побачив – розгубився. А я не стала чекати, вирішила відразу розібратися.
– Що це ваш батько тут робить? Хто його пустив.
– Розумієш, так сталося, тато з Оленою посварився, пішов від неї. Ми не могли його не прийняти. Що було на вулиці залишити?
– Коли це сталося?
– Та ще пів року тому, взимку!
– Не думали хоч мого дозволу спитати? У нього ж є 10 тисяч, нехай собі купить якусь халупу.
– Та нема в нього нічого. За ці гроші зробив ремонт в Олени. Мамо, тато добрий. Він нам в усьому допомагає, будівництво контролює. Нехай залишається!
– Після того, як він вчинив – ніколи!
– Ну хоч на свята не виганяй!
– Як він залишається, то поїду я! Так ви мене і мою допомогу цінуєте!
Я залишила торбу з делікатесами і пішла геть. Заночувала у двоюрідної сестри. Вона пропонувала в неї побути на свято, та я вже нічого не хотіла. Не уявляла, як діти могли зі мною так вчинити. І що робити далі? Можливо не варто їм гроші на будівництво висилати, якщо так мене не поважають?