На фронті загинув командир штурмової групи, професійний військовий, один із засновників київського Пласту Костянтин Жук із позивним Нельсон. Про це повідомив спецпідрозділ ГУР «Братство».

Костянтин Жук долучився до «Братства» після початку повномасштабного вторгнення Росії. Керував кількома підрозділами із залучення іноземних добровольців, брав участь в управлінні обороною острова Зміїний. Нельсон загинув у Вовчанську Харківської області як командир штурмової групи, прикриваючи відхід побратимів.

Костянтин Жук був професійним військовим. До початку повномасштабної агресії був президентом Національної асоціації мотоциклістів України, один із засновників київського осередку національної скаутської організації України «Пласт». Його пластове псевдо – Полковник, у байкерських колах знаний як Полк.

У часи Антитерористичної операції Костянтин Жук був командиром батальйону спецпризначення «Гарпун» в складі МВС, пізніше очолював контрдиверсійну групу в складі СБУ.

Стало відомо, що Костянтин Жук загинув ще в травні 2024 року. Речник Генерального штабу ЗСУ Андрій Ковальов наголосив, що «були певні причини, так довго зберігати таємницю».

«Насправді, я й досі не вірю, що він загинув. Костя – легендарний чоловік. Я знав його ще в юності, як пластового виховника, ну і час від часу хтось у «Пласті» казав, що він якийсь військовий і служить у Генеральний штаб ЗСУ. Тут на фото наша зустріч з Костею під час оборони Києва. Він був вже непризовного віку і жоден підрозділ його не брав, а він не міг сидіти склавши руки. Він сформував і озброїв ДФТГ «Вільна Україна» при 112-й окремій бригаді Сил Територіальної оборони ЗСУ. Направду, під час оборони Києва це було одне з найдієвіших і найбоєздатніших ДФТГ», – пригадує Андрій Ковальов.

За словами Ковальова, Жук почав свою службу ще у радянській армії, зробив офіцерську карʼєру, але «був справжнім українським патріотом». У 1991 році не вагаючись присягну на вірність Українському Народу і активно включився в українізацію армії.

«Костя був впевнений, що треба займатися військовим вишколом молоді, тому активно зайнявся розвитком «Пласт» – український скаутинг у Києві, ще до того, як більшість українців взагалі почули про «Пласт». Наприклад він організовував військовий молодіжний вишкіл «Десант», щоб зацікавити молодь службою у ЗСУ і зокрема в ДШВ. Сприяв проведенню щорічного військового табору «Легіон», – розповів Ковальов.

Український історик, політичний і громадський діяч Юрій Юзич теж поділився спогадами про Костянтина Жука.

«Знав особисто друга Полковника з 90-х. Як офіцера Генштабу, який прийшов в Пласт, щоб посилити військовий вишкіл молоді. Він робив все, що в його силах, щоб наша молодь була готовою до війни, у той час, як кадрова армія скорочувалсь і постійно реформувалась. Костя завжди говорив, що треба готуватись до тотальної війни – усім. Проводив масу вишколів для пластунів і пластунок», – написав Юзич.

Зазначається, що народився Костянтин Жук 21 травня 1955 року в місті Сміла на Черкащині. Мав три вищі освіти, які здобував у Харкові, Одесі та Києві. Базово – радіоінженер. До 1992 року служив в радянській армії на командних посадах до командира окремого батальйону включно. З 1992 року в ЗСУ, з 2004 – у запасі. 

«Не знаю, чи Костя загинув, бо такі як Костя не помирають. Сподіваюсь, що це все якась помилка і він знову виплутається з цієї халепи, як не раз вже це не раз робив раніше. Ми знову зустрінемося, а він скаже мені, щоб я не розслаблявся, бо ця війна надовго. «Доки існуватиме росія – доти триватиме ця війна», – написав Ковальов.

Джерело