Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Мoжна нам вашого прeзидента?”: Укрaїнська письменниця, яка живе в Парижі, розповіла, що фрaнцузи обoжнюють Зeленcького.

“Мoжна нам вашого прeзидента?”: Укрaїнська письменниця, яка живе в Парижі, розповіла, що фрaнцузи обoжнюють Зeленcького.

Viktor
8 Серпня, 20258 Серпня, 2025 Коментарі Вимкнено до “Мoжна нам вашого прeзидента?”: Укрaїнська письменниця, яка живе в Парижі, розповіла, що фрaнцузи обoжнюють Зeленcького.

“Можна нам вашого президента?” – саме таке запитання українка Марія Олекса, яка вже 15 років живе у Франції, неодноразово чула від своїх французьких колег. Вони захоплюються Володимиром Зеленським, вважають його взірцем лідера і навіть мріють бачити на чолі своєї країни. Водночас після нещодавньої зустрічі українського президента з Дональдом Трампом у США, багато хто у Франції відчув відвертий сором за поведінку американського політика. Про це письменниця та журналістка Марія Олекса розповіла в інтерв’ю телеведучій Марічці Падалко, передають Патріоти України.

За її словами, ставлення французів до Зеленського базується не лише на симпатії, а й на повазі до рішучих дій, харизми та вміння вести переговори. Французьке суспільство вважає, що саме таких політиків бракує в Європі.

“Французи обожнюють Зеленського. Кілька колег мені казали: “Можна нам вашого президента? Як війна закінчиться, ви нам його передайте? Бо в нас тут після Макрона можливо прийде Марін Ле Пен, а ми її не хочемо. Нам треба хтось, як Зеленський”. Чим подобається він французам? Мені складно сформулювати це одним словом: це і харизма, це і те, що французів здивувало, як повівся український президент на початку повномасштабного. Вони не очікували, що ця людина мобілізується, залишиться на місці, візьме на себе таку велику відповідальність. Думаю, вони ще його стилем захоплюються, тим, як він себе презентує, як він комунікує”, – сказала Марія Олекса.

Письменниця також зазначає, що французька публіка дуже уважно стежила за візитом Зеленського до США та його зустріччю з Дональдом Трампом. І реакція на поведінку американського експрезидента була миттєвою. “Мені всі колеги на наступний день подзвонили й сказали: “Нам так соромно за Трампа і за Венса. Ну, що це було, і взагалі, як так можна?” Всі стали на бік президента України”, – зауважила вона.

Не менш сильне враження на французів справив і дипломатичний стиль українського президента: “Ще вчора всі думали: “Ні, ми вам не дамо ні літаки, ні танки, нічого не дамо”. А сьогодні це вже реальність. І це мистецтво переговорів”.

Особливу роль у цьому відіграють і особисті контакти між лідерами. За словами письменниці, президент Франції Емманюель Макрон був одним із перших, хто зустрівся із Зеленським після конфліктного візиту до США. “Мене це не здивує, бо вони зідзвонюються мало не щодня. Я думаю, в них хороші стосунки та вони регулярно спілкуються. Це ж найвідоміший броманс у світі”, – з усмішкою зазначила вона.

Джерело

Навігація записів

Гaйдай та ще двоє фігурантів справи про кoрупцію при зaкупівлі БПЛА вийшли на волю: як таке стало можливим
Під прицілом був військовий аеродром: дрони атакyвали Міллeрово, спaлахнула пожежа. 

Related Articles

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Цікаве за сьогодні

  • — Добрий ранок, донечко! — голос у мами рівний, лагідний. — Ні, яка ж пожежа. Це я просто вирішила скористатися твоєю вчорашньою порадою. І теж трошки «нічого не робити». Аня застигла, кліпаючи очима.
  • Єдиний син ошелешив нас тим, що хоче одружитися — йому ж всього 22 роки. Але ми з чоловіком вирішили, що перечити не будемо, адже ми самі свого часу одружилися дуже молодими. Чоловікові ледь виповнилося 22, а мені 19. Значить, така доля. Та й наречена нам подобалася: Мар’янка вчилася з сином в університеті в одній групі. Коли ми зрозуміли, що справа вирішено, почали готуватися до торжества. Ми вирішили, що оскільки Віктор у нас єдиний син, треба робити йому весілля. Як годиться, зібралися ми з чоловіком до батьків цієї Мар’яни, нашої майбутньої невістки, в гості. Про дівчину ми нічого не знали, так, бачили її кілька разів з нашим сином. Вона розповідала, що живе разом з мамою в селі, недалеко від нашого міста. Так що ми поїхали свататися. Про свій приїзд, майбутньої свахи ми, звичайно, попередили заздалегідь. Чоловік купив квіти, я спекла торт і ми вирушили на знайомство з майбутньою, так би мовити, сім’єю. По приїзду, перше, що нас вразило, це дуже чистий і охайний двір.
  • П’ятдесят вісім — цифра у паспорті, але аж ніяк не на обличчі. Акуратна зачіска, легкий штрих туші на віях і те саме плаття, яке вдало підкреслює фігуру й додає загадковості. Чоловік запросив на«романтичне» побачення. Не на швидку каву, а саме на«романтичне» побачення. та замість «романтичного» столу….Я застала «романтичний сюрприз» на який там зовсім не чекала…Він подивився мені прямо в очі й сказав декілька слів, від яких я просто замніміла…
  • У селі, язиками чесали: «Двічі в ту саму річку лізуть». Весілля було тихим. Тільки діти, куми та декілька найближчих друзів. Ганна була не в білій сукні, а в гарній вишиванці з блакитними квітами — символом надії
  • — Ну треба ж, характер прорізався, — сказала вона вголос. — Нічого. Погуляє пару днів, гроші закінчаться — приповзе. Куди він подінеться? Він же безпорадний. Він же без мене — нуль
  • Її очам відкрилася дивна картина: за столом сиділи племінники і з задоволенням облизували морозиво в стаканчиках. Навпроти них на стільці сидів Єгор і із заздрістю ковтав слину, спостерігаючи за тим, з якими емоціями їдять діти Артема.Хлопчик настільки був захоплений цим видовищем, що не відразу помітив матір, яка зайшла в будинок.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes