Моя дружина nомерла кілька років тому. Нашому синові тоді було чотири роки. Останній рік її життя був для нас дуже важким. Моя мама забрала на час Сашка, нашого сина, до себе, щоб той не бачив страждання матері. Вже п’ять років ми із сином живемо вдвох. Перший рік був дуже важким. І я, і син дуже сумували за нею. Синові особливо не вистачало материнської любові та теплоти. Благо, Сашко зараз ходить до школи, має нових друзів, на плавання теж записався. А я працюю, доглядаю сина. Про особисте життя навіть не думав доти, доки не зустрів її. Я був на весіллі свого двоюрідного брата. Діти дуже добре продумали все, було дуже весело. Там мене на повільний танець запросила одна дуже гарна дівчина. Ми з нею після цього дуже багато балакали.
А коли я проводив її додому, ми обмінялися номерами. Другого дня я не подзвонив їй. Згадував наші з дружиною веселі моменти, народження сина, як ми чекали на нього. Вирішив поділитись цим потоком думки з мамою. Вона сказала, що буде правильно, якщо я подзвоню їй. Сашко все одно рано чи пізно створить свою сім’ю, а я залишусь один. Коли я хотів зателефонувати Лаурі, вона сама зателефонувала і запросила в кіно. Я погодився. Ми пішли на побачення, я одразу їй розповів про те, що маю дитину. Вона, зі свого боку, зазначила, що була у шлюбі два роки, потім роз лучилася, дітей у неї немає. От і почали ми частіше зустрічатись. Потім познайомив її із Сашком. Вона приходила до нас додому, готувала нам смачну їжу. Іноді ночувала.
Мені було добре, коли я прокидався поряд із коханою жінкою. Коли запропонував їй переїхати до нас, вона сказала, що соромиться мого сина. Але Сашко дуже добре ставився до неї. Ніколи нічого nоганого не говорив. Я просто вирішив зачекати. За півроку я зробив їй пропозицію. Я все гарно придумав. У величезному кафе ми були самі, я реально хотів зробити цей день для неї особливим. Коли я зробив пропозицію, вона сказала, що не погодиться, поки я не вирішу питання з сином. Лаура сказала, що Сашко ніколи не визнає її як маму, для нього вона завжди залишиться чужою людиною. І додала, що якщо я перевезу Сашка жити до моїх батьків, то вона погодиться. Я не знаю, як зробити: він же мій син. А вона – моя улюблена жінка. Як вона могла запропонувати таке?
