Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Мiняйте рoботу”: нардеп неочікувано відповів на питання щодо низьких зaрплат в Україні

“Мiняйте рoботу”: нардеп неочікувано відповів на питання щодо низьких зaрплат в Україні

Viktor
9 Січня, 20259 Січня, 2025 Коментарі Вимкнено до “Мiняйте рoботу”: нардеп неочікувано відповів на питання щодо низьких зaрплат в Україні

Сам народний обранець отримує зарплату з держбюджету

Народний депутат від “Слуги народу” Анатолій Костюх дав пораду тим, кого не влаштовує рівень зарплати в Україні. На його думку, у такому випадку потрібно просто змінити роботу.

Про це нардеп написав у коментарі під своїм дописом у Facebook. Користувач з ніком Pavel Gook поцікавився у Костюха, коли розмір зарплат в Україні піднімуть до рівня Європейського Союзу.

“Тут варто звернутись до свого роботодавця, або ж змінити роботу на таку, де умови праці та зарплатня вас влаштовуватиме. Водночас буду радий розповісти про ваш вдалий бізнес і рівень зарплат працівників”, — зазначив він.

Що відомо про Анатолія Костюха

Він народився 25 березня 1988 року в Ужгороді. У 2011-2012 роках працював ведучим у Закарпатській обласній державній телерадіокомпанії “Тиса-1”, з 2013 до травня 2017 року обіймав посаду редактора відділу Карпатського Університету ім. Августина Волошина, а також працював головним редактором газети “Срібна Земля”.

У 2019 році Костюх був обраний до Верховної Ради України за списком партії “Слуга народу”. Він є членом парламентського комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг. У листопаді 2019 року став одним з авторів законопроєкт про скасування відповідальності за варіння самогону для власних потреб.

Згідно з декларацією за 2023 рік, зарплата Костюха склала 626 тисяч гривень. Крім того, він задекларував 19 тисяч гривень на банківському рахунку, а також 350 тисяч гривень та 32 тисячі доларів готівкою.

Нагадаємо, раніше член комітету ВР з питань цифрової трансформації Олександр Федієнко поскаржився на рівень зарплати народних обранців. За його словами, депутати не мають пільг, як то безкоштовний проїзд у транспорті чи службове житло.

Навігація записів

“Росії доведеться зaплатити в мaйбутньому”: Остін зaявив, що Крeмль не має всіх пeреваг в Укрaїні
На хaбарі зaтримали голову військово-лікарської комісії львiвського ТЦК

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • — Тобі доведеться оплатити рахунок, — зажадав наречений і сховав свою банківську картку в кишеню.
  • – І що ти вирішив? – Запитала я. Владик мовчав, і в цій мовчанці я почула відповідь. Він знову не наважився, злякався. Я встала, пішла до кімнати та дістала валізу. – Ти що робиш?
  • Її однокурсниці говорили, що простіше розлютити каміння, ніж вивести Лілю з рівноваги. І навіть у підлітковому віці вона була категорично незворушною. Саме за цю незворушність і спокій Вітя й взяв її за дружину. У нього був досвід стосунків із запальною та емоційною дівчиною.
  • Олено, зачекай. Які племінниці? Які шашлики? Чому ти не подзвонила? — Та коли мені було дзвонити? Ввечері пізно домовилися. Давай, не затримуй мене, машина внизу чекає. Вони поснідали, але обідати захочуть годині о першій. Бувай! — Ні. Олено, забирай дітей. У мене плани. Я збиралася поїхати до своїх батьків сьогодні. Я не нянька і не безкоштовний готель. Олена змінила вираз обличчя з нахабного на ображений за секунду. — Ти що, серйозно? До яких батьків? Вони ж живуть на іншому кінці міста, нікуди вони не дінуться. А у мене, може, доля вирішується! Тобі що, важко кілька годин посидіти? Ти все одно вдома сидиш, байдики б’єш, поки мій брат на роботі спину гне. — Я не «б’ю байдики», я працюю дистанційно, і сьогодні мій єдиний вихідний, коли я хотіла виспатися. Олено, я сказала — ні. Йди до мами, вона ж у вас «свята жінка», завжди виручає. — Мама на дачі, розсаду садить! — крикнула Олена. — Ти просто бездушна егоїстка! Павло мені казав, що ти складна, але щоб настільки… Відмовити дітям у притулку? Це ж гріх перед Великоднем! — Гріх — це використовувати людей і не мати жодної краплі поваги до їхнього життя, — спокійно відповіла я, хоча всередині все тремтіло. — Забирай дівчат і йди. Я зачиняю двері. Я зачинила двері прямо перед її носом. Крізь дерево я чула, як вона ще кілька хвилин кричала про те, що «Павло про це дізнається» і що я «недостойна носити їхнє прізвище»
  • За кілька хвилин у передпокої з’явилася мати
  • Двісті тисяч гривень! Доню, у нас таких грошей немає, — повільно вимовила мати, коли Ніна попросила в борг. — Ніно, це великі гроші. Дуже великі. — Мамо, я знаю! Але квартира коштує більше трьох мільйонів, а я забираю її за два! Я поверну вам усе через пів року, максимум вісім місяців. Я буду працювати ночами! Батьки переглянулися. Тато відклав виделку і почав терти перенісся — це був знак, що розмова пішла в неприємне русло. — Нінусю, — почав батько. — Ми б дуже хотіли допомогти. Чесно. Але ми не можемо. Ми вже розподілили всі наші заощадження. — Як розподілили? На що? — серце Ніни тьохнуло. — Софійка, — коротко кинула мама. — Вона ж цього року вступає до університету в Польщі, у Варшаву. Знаєш, як там зараз дорого? Навчання, гуртожиток, страховка, життя. Ми три роки відкладали кожну гривню саме на це. — Але ж вона вступає тільки в серпні! Зараз квітень! — вигукнула Ніна. — Я поверну вам ці гроші ще до того, як вона подасть документи! — Ми не можемо ризикувати, — твердо відрізав батько. — А якщо ти захворієш? Гроші для Софії — це святе. Вона молодша, їй важче. Вона ще нічого не має. Тема закрита, крапка, ми нічого тобі не дамо
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes