Мене звати Галина, у мене є син, однак хто його батько, окрім мене, ніхто не знає. Це те, що ніяк не дає мені спокою усе життя. Зізнатися чи далі мовчати?
Нещодавно в моєї колєжанки Тані помер чоловік і я звичайно, пішла підтримати її. А після похоронної церемонії навіть залишилась в неї на ночівлю. Не хотілося її залишати одну. Тетяна з чоловіком не мали дітей.
Колись ми жили разом в одному селі, завжди дружили з дитинства. Потім навіть разом подалися в місто здобувати вищу освіту. В університеті Таня познайомилась з Олексієм. Він дуже їй симпатизував, але мені він чомусь не відразу сподобався.
Проте, коли познайомилась з кавалером подруги ближче, то зрозуміла, що він добра кандидатура для неї. Олексій був відповідальний, розумний, ввічливий, а ще дуже веселий.
Після закінчення університету Тетяна з Олексієм побралися. Роки минали, вони щороку запрошували на святкування річниць весілля, а у мене виникала все більша заздрість. Адже я досі була неодруженою, а хотілося звісно також мати свою сім’ю.
Складно було спостерігати як вони люблять один одного, тому вирішила зменшити спілкування з подругою. Вона часто телефонувала, запрошувала в гості, але я відмовляла та вигадувала причини, аби не йти.
Проте одного разу через слухавку я почула як Таня плаче, я налякалась та прилетіла до неї додому.
– Я пройшла всі обстеження і виявилось, що я не можу мати дітей… А Олексій так хотів сина… — крізь сльози розповідала мені вона.
– Мені шкода… — заспокоювала подругу я.
Мені справді було дуже жаль, заздрості вже не було. Адже я розуміла, що тепер її шлюб нещасний, а у мене ще все попереду. З часом Тетяна прийняла ситуацію та заспокоїлась. Ми як і раніше почали часто бачитись, їздили разом на відпочинки.
Якось влітку на відпочинку був з нами її Олексій. Тетяна сама по собі дуже рання пташка, тому й спати лягає швидко. Одного вечора вона пішла в кімнату спати, а я з її чоловіком залишились ще розмовляти.
Так довго розмовляли, ледь не до ранку, а потім сталося те, що змінило моє життя на завжди… Не знаю, що на нас найшло. Літо, море, вечір, вино, романтика та пристрасть спокусила нас.
Вже через місяць я дізнаюсь про те, що завагітніла. Страх огорнув мене, я наважилась повідомити про це Олексію. Проте його реакція мене шокувала та ще більше розгубила. Він відмовився признавати мою вагітність та просив пообіцяти йому, що я не скажу нічого Тетяні, бо він її любить і зіпсувати стосунки не хоче.
Спочатку я думала зробити аборт, але раптом передумала. Якщо Олексію не потрібна ця дитина, то мені потрібна. Якщо вийти заміж не можу, то хоч буду мати собі маленьку потіху. Тому й залишила вагітність, вирішила, що народжуватиму.
На деякий час я поїхала з міста, аби Тетяна нічого не запідозрила, а потім розповіла про вагітність подрузі. Вона була дуже щаслива і чекала на цю дитину разом зі мною. Олексій же не подавав жодного виду.
Коли хтось запитував хто батько, я віджартовувалась, мовляв, просто кавун проковтнула.
Короче народився в мене син. Він ріс дуже розумним та наполегливим хлопчиком. Коли Олексій побачив вперше його, то відразу полюбив. На кожен його День народження Тетяна з чоловіком приходили, дарували подарунки та дуже любили. Я часто сина залишала у Тетяни, тому він був їй наче рідний.
Інколи влітку вони навіть брали його разом з собою у подорожі. Михайлик теж любив тітку з дядьком Олексієм. Чоловік подруги завжди допомагав Михайлику: оплачував навчання, допоміг вступити в університет.
Не знаю як, але мені вдалося дотримати обіцянку, втримала таємницю, навіть для Михайлика. Але тепер, коли минуло багато років, син вже дорослий, а Олексій помер, мені стало важко це тримати лише у своїй голові та серці. Правда рветься на зовні.
От після похорону, коли залишилась я поруч з Тетяною, мене мучила совість, хотілося зізнатись. Вона заснула, а всю ніч заснути не могла.
Тепер я постійно думаю про те, чи варто зізнатися, що мій Михайлик також син Олексія?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
