Вийшла заміж я одразу після закінчення університету, а потім ще цілих 7 років не могла завагітніти. Для мене це було справжньою трагедією, тому коли в 30 років побачила дві смужки на тесті — стала найщасливішою жінкою на цілому білому світі. Скільки ж я плакала до цього моменту, вже навіть задумувалася про всиновлення. Але чоловік вірив, і вселяв віру в моє серце.

Загалом я народила хлопчика, з часом почала усвідомлювати, що пізня дитина — це дуже важко, ніби ще й молода, але енергії не вистачає. Стала частіше задумуватися про те, що я можу і онуків не дочекатися. Все-таки поки вивчиться, знайде роботу, одружиться. Мої страхи були не безпідставні.

Мені виповнилося 65, а сину – 35, у нього немає ні дружини, ні дітей. Проживає досі зі мною, от нещодавно не стало мого чоловіка, то син ще більше до мене причепився. Люблю його, турбуюся про нього й не планую виставляти за двері, але онуків також хочу.

Розумію, що поки він буде біля моєї спідниці, то точно не одружиться. Одного разу вирішила прямо спитати, коли ж він буде шукати собі дружину. На це він дав мені спокійну відповідь: 

– Матусю, до чого такі запитання. Ти ж в мене мудра жінка, хіба сама не здогадуєшся? Та і я не маленький хлопчик, 36 років на носі, однак все життя прожив з людьми, які мене опікали. Я працюю, приходжу з роботи — а вдома смачна їжа, чисто й охайно, випрасувані сорочки. Розумієш, ти даруєш мені комфорт і я залежу від тебе. Інколи мені здається, що в мене вже є турботлива дружина. Ти ніби взяла на себе цю роль…Для тебе це, мабуть, звучить жахливо, але це правда. Мені зараз дуже комфортно, і я нічого не хочу змінювати. Навіщо мені дружина, яка постійно буде чогось хотіти від мене? Ти ж знаєш, що у мене вже були жінки, але жодна з них не готує такі смачні страви, як ти. До того ж лише ти мене любиш щиро, і в цьому я не маю ніяких сумнівів. Навіщо тобі онуки? Он як нам добре разом… Хочеш, кота заведемо?

Я просто не мала що відповісти. Сама ж все зіпсувала. Чоловік часто мені говорив, щоб я дала сину спокій і менше опікала його. Однак, я вірила, що любов і турбота не можуть зробити щось погане. Я все життя працювала заради свого сина, а тепер не знаю, що з цим робити. Я не готова до кінця своїх днів просто доглядати за дорослим сином. Люблю безмежно, але це неправильно.

Що ж мені робити далі?