Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Коли святкуємо Водохреще 2025 року: дата за новим календарем.

Коли святкуємо Водохреще 2025 року: дата за новим календарем.

Viktor
29 Грудня, 2024 Коментарі Вимкнено до Коли святкуємо Водохреще 2025 року: дата за новим календарем.

Водохреще, свято Хрещення Господнього, Богоявлення — це все назви однієї важливої в церковному календарі даті, яка присвячена хрещенню Ісуса Христа в річці Йордан.

До 1 вересня 2023 року Водохреще щорічно українці святкували 19 січня. Однак, після переходу на новоюліанський календар більшість церковних свят святкуються на 13 днів раніше. Тому 2025 року Хрещення Господнє припадає на 6 січня.

Водохреще — третє свято і воно завершує різдвяно-новорічний цикл. В народі часто можна зустріти назву “Йордан”. Саме хрещення Ісуса в цій річці стало початком для такої важливої події в житті кожного вірянина, як Таїнство хрещення. Воно є одним з семи церковних таїнств, яке допомагає людині ніби “народитися” наново для того, щоб жити во Христі.

Після хрещення за біблійними переказами Ісус пішов жити в пустелю, де усамітнився, молився, дотримувався посту і готував своє тіло та душу до найважливішої місії. В Євангелії від Луки написано, що Христос не їв протягом 40 днів.

Що можна робити на Водохреще

Вранці у храмах проводиться святкова служба, яку віряни обов’язково відвідують. Вони моляться до Ісуса Христа, просячи його здоров’я, миру, хорошого урожаю. Дуже важливо розпочати Водохресний ранок з ковтка освяченої води. Зазвичай святою водою запасаються аж до наступного свята. П’ють її лише натщесерце, з молитвою на вустах. Вважається, що вона допомагає вилікувати тіло і душу.

Невід’ємною частиною святкування є купання. Багато вірян обмивається в крижаній воді, вважаючи, що цим очищаються від гріха. Проте, ця традиція зовсім не церковна, а швидше народна. Тому кожен сам особисто вирішує, занурюватися йому в ополонку чи ні.

Що не можна робити в свято

Як і в будь-яке інше велике церковне свято, забороняється сваритися, лихословити, лаятися, обманювати інших, бажати зла, пліткувати чи ображати. Також не слід брати і давати гроші в борг. Краще відкласти домашні справи та важку фізичну працю на інший день, а цей провести в молитві. Не можна відмовляти у допомозі, якщо вас про неї просять, а також ворожити.

В давнину існувала ще одна цікава заборона — намагалися не ставити на підлогу посудину з освяченою водою або розбавляти її.

Навігація записів

У США oзвучили, кoли закiнчиться вiйна в Укpаїні. Невже пpавда?
Нa Вiнниччинi нa Рiздвo зaгuнулu куpcaнти вiйcькoвoї aкaдeмiї тa мaйбутня юpucткa: пoдpoбицi cмep тeльнoї aвapiї

Related Articles

За кілька хвилин у передпокої з’явилася мати

Viktor
3 Квітня, 20263 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до За кілька хвилин у передпокої з’явилася мати

Двісті тисяч гривень! Доню, у нас таких грошей немає, — повільно вимовила мати, коли Ніна попросила в борг. — Ніно, це великі гроші. Дуже великі. — Мамо, я знаю! Але квартира коштує більше трьох мільйонів, а я забираю її за два! Я поверну вам усе через пів року, максимум вісім місяців. Я буду працювати ночами! Батьки переглянулися. Тато відклав виделку і почав терти перенісся — це був знак, що розмова пішла в неприємне русло. — Нінусю, — почав батько. — Ми б дуже хотіли допомогти. Чесно. Але ми не можемо. Ми вже розподілили всі наші заощадження. — Як розподілили? На що? — серце Ніни тьохнуло. — Софійка, — коротко кинула мама. — Вона ж цього року вступає до університету в Польщі, у Варшаву. Знаєш, як там зараз дорого? Навчання, гуртожиток, страховка, життя. Ми три роки відкладали кожну гривню саме на це. — Але ж вона вступає тільки в серпні! Зараз квітень! — вигукнула Ніна. — Я поверну вам ці гроші ще до того, як вона подасть документи! — Ми не можемо ризикувати, — твердо відрізав батько. — А якщо ти захворієш? Гроші для Софії — це святе. Вона молодша, їй важче. Вона ще нічого не має. Тема закрита, крапка, ми нічого тобі не дамо

Viktor
3 Квітня, 20263 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Двісті тисяч гривень! Доню, у нас таких грошей немає, — повільно вимовила мати, коли Ніна попросила в борг. — Ніно, це великі гроші. Дуже великі. — Мамо, я знаю! Але квартира коштує більше трьох мільйонів, а я забираю її за два! Я поверну вам усе через пів року, максимум вісім місяців. Я буду працювати ночами! Батьки переглянулися. Тато відклав виделку і почав терти перенісся — це був знак, що розмова пішла в неприємне русло. — Нінусю, — почав батько. — Ми б дуже хотіли допомогти. Чесно. Але ми не можемо. Ми вже розподілили всі наші заощадження. — Як розподілили? На що? — серце Ніни тьохнуло. — Софійка, — коротко кинула мама. — Вона ж цього року вступає до університету в Польщі, у Варшаву. Знаєш, як там зараз дорого? Навчання, гуртожиток, страховка, життя. Ми три роки відкладали кожну гривню саме на це. — Але ж вона вступає тільки в серпні! Зараз квітень! — вигукнула Ніна. — Я поверну вам ці гроші ще до того, як вона подасть документи! — Ми не можемо ризикувати, — твердо відрізав батько. — А якщо ти захворієш? Гроші для Софії — це святе. Вона молодша, їй важче. Вона ще нічого не має. Тема закрита, крапка, ми нічого тобі не дамо

— Які ще процедури? Вона що, у лікарні? Якого Петра, мамо, ти при своєму розумі? У тебе донька після операції лежить, а ти не те що не приїхала — ти навіть не зателефонувала спитати, чи вона жива! Зате за сусіда серце болить?

Viktor
3 Квітня, 20263 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Які ще процедури? Вона що, у лікарні? Якого Петра, мамо, ти при своєму розумі? У тебе донька після операції лежить, а ти не те що не приїхала — ти навіть не зателефонувала спитати, чи вона жива! Зате за сусіда серце болить?

Цікаве за сьогодні

  • За кілька хвилин у передпокої з’явилася мати
  • Двісті тисяч гривень! Доню, у нас таких грошей немає, — повільно вимовила мати, коли Ніна попросила в борг. — Ніно, це великі гроші. Дуже великі. — Мамо, я знаю! Але квартира коштує більше трьох мільйонів, а я забираю її за два! Я поверну вам усе через пів року, максимум вісім місяців. Я буду працювати ночами! Батьки переглянулися. Тато відклав виделку і почав терти перенісся — це був знак, що розмова пішла в неприємне русло. — Нінусю, — почав батько. — Ми б дуже хотіли допомогти. Чесно. Але ми не можемо. Ми вже розподілили всі наші заощадження. — Як розподілили? На що? — серце Ніни тьохнуло. — Софійка, — коротко кинула мама. — Вона ж цього року вступає до університету в Польщі, у Варшаву. Знаєш, як там зараз дорого? Навчання, гуртожиток, страховка, життя. Ми три роки відкладали кожну гривню саме на це. — Але ж вона вступає тільки в серпні! Зараз квітень! — вигукнула Ніна. — Я поверну вам ці гроші ще до того, як вона подасть документи! — Ми не можемо ризикувати, — твердо відрізав батько. — А якщо ти захворієш? Гроші для Софії — це святе. Вона молодша, їй важче. Вона ще нічого не має. Тема закрита, крапка, ми нічого тобі не дамо
  • — Які ще процедури? Вона що, у лікарні? Якого Петра, мамо, ти при своєму розумі? У тебе донька після операції лежить, а ти не те що не приїхала — ти навіть не зателефонувала спитати, чи вона жива! Зате за сусіда серце болить?
  • Та ти не парся, Стасе, — почула Мар’яна під дверима такий рідний і водночас раптом зовсім чужий голос Артема. — Все продумано до дрібниць. Мар’яна нічого не дізнається, вона вірить у «долю», «знаки Всесвіту» і «споріднені душі». Вона ж у нас така піднесена. Квартира зараз оформлена на неї, це я перевірив, бабусина спадщина. Але щойно ми з нею поставимо підписи в РАЦСі, потім я вмовлю її частину на мене переписати — за нашими законами все, що відбувається далі, стає спільною справою. А там я вже розберуся, як переоформити чи продати. Мар’яна відчула, як пальці заніміли. Пакет з яблуками вислизнув з рук, але вона встигла підхопити його. Тиша. Тільки гучне калатання серця. — Ти серйозно? — голос Стаса був сповнений прихованого захоплення ідеєю друга. — А якщо вона потім почне ділити? Суди, адвокати. Вона ж не дурна дівчина, розум має, коди пише, гроші лопатою гребе. — Розум має для роботи, а в житті її характер — як теплий пластилін
  • — Навіщо тобі таке дороге житло? Купи квартиру скромнішу, а різницю нам віддай, — зажадала свекруха.
  • Що ми скажемо Насті? — запитала вона, відчуваючи, як горло стискає спазм. — Правду. Що ми дорослі люди, які більше не можуть робити одне одного щасливими. — Ти справді думаєш, що дитині потрібна така правда? — Їй потрібні щасливі батьки окремо, ніж нещасні разом. Не роби з цього трагедію, Олено. Це просто кінець одного розділу. Сказати Насті було найважчим випробуванням. Вони сиділи втрьох за столом. Олена приготувала борщ — такий, як Сергій любить, з часником і пампушками. Це було схоже на останню вечерю перед стратою. Сергій почав говорити. Його голос був рівним, майже механічним. Він пояснював Насті, що вони тепер житимуть у різних квартирах, але завжди будуть поруч. Що вона ні в чому не винна. Настя слухала, опустивши голову. Її маленькі пальці крутили край серветки. Коли Сергій замовк, вона підняла на них очі. В них не було сліз. Там була така глибина розуміння, яка не личить дванадцятирічній дитині. — Я знала, — сказала вона тихо
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes