Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Катерина Осадча “наїхала” на матерів, які вивозять дітей за кордон: у відповідь отримала за сина в США

Катерина Осадча “наїхала” на матерів, які вивозять дітей за кордон: у відповідь отримала за сина в США

Viktor
29 Травня, 202529 Травня, 2025 Коментарі Вимкнено до Катерина Осадча “наїхала” на матерів, які вивозять дітей за кордон: у відповідь отримала за сина в США

Українська телеведуча Катя Осадча опинилася у центрі скандалу після своїх слів про матерів, які вивозять дітей-підлітків за кордон під час війни. У соцмережах її заяву назвали лице мірною.

Про це пише РБК-Україна (проект Styler) з посиланням на коментар знаменитості для Новини.LIVE.

Телеведуча поділилася своєю позицією щодо того, чому українські батьки масово вивозять дітей за кордон.

У розмові з журналісткою вона припустила, що причина не лише у прагненні вберегти малечу від небезпеки війни.

“Ми всі живемо в Україні весь час війни і, на жаль, звикли до небезпеки. А от до невизначеності звикнути складніше. Тому дітям потрібно давати уявлення, де вони потрібні. Маємо розмовляти з ними, мовляв, а ти можеш отримати ось таку освіту, таку-то зарплатню, таку кар’єру – допомогти їй вибудувати шлях. Так ми можемо втримати наших дітей”, – пояснила вона.

На думку Осадчої, зосереджуватися варто й на майбутньому ринку праці. Вона підкреслила, що важливо допомогти молоді зорієнтуватися в затребуваних спеціальностях, які будуть актуальними для відбудови країни.

“Ми з фундацією будемо працювати над тим, аби виявляти пул професії, в тому числі децентралізовано по регіонах. Адже регіон від регіону відрізняється, і ті професії, які дуже потрібні в одному, можуть бути непотрібні в іншому”, – додала ведуча.

Катя також прокоментувала тенденцію виїзду з України хлопців-підлітків. Вона вважає, що це питання не можна ігнорувати, адже країна ризикує втратити майбутній потенціал.

“Ми як громадський сектор не можемо на це впливати. Але так, таким чином ми втрачаємо людський капітал, і ті підлітки, які виїжджають зараз, потім можуть не повернутися. Це таке дискусійне питання на рівні держави, яке треба і варто піднімати, не закривати на нього очі. Бо дійсно мами вивозять своїх синів за кордон”, – погодилась телеведуча.

“Країну мають захищати хлопці, і хлопці мають іти воювати, але, з іншого боку, хто не хоче йти воювати, виїжджає за кордон. Як утримати цих хлопців? Змушувати їх воювати? Думаю, що у 18 років це було б невірним рішенням держави”, – додала знаменитість.

Українці звинуватили Осадчу у подвійних стандартах

Втім, позиція Осадчої викликала неоднозначну реакцію в соцмережах. Попри заклики телеведучої не вивозити дітей, багато хто з користувачів нагадав: її власний син, 22-річний Ілля, нині мешкає та здобуває освіту у США.

Крім того, дісталося Каті і за її чоловіка – телеведучого Юрія Горбунова. У коментарях юзери обурювалися, що той, на їхню думку, “не на фронті”, хоча багато інших чоловіків у країні нині боронять державу зі зброєю в руках.

А вона своїх синів відправить воювати? Чи вивезе за кордон?

А старший син у вас пані де?

А чого її чоловік тоді не пішов захищати Україну!?

Катя, то спочатку відправляйте свого чоловіка на захист держави

Катерині треба було б почати зі своєї сім’ї. Повернути в Україну сина і разом з чоловіком відправити захищати Україну. А потім говорити: “я впевнена”

Хай поверне свій “свій капітал” в Україну і хай з її чоловіком беруть автомати і йдуть воювати! Не Вам судити тих матерів!

Нагадаємо, старший син Катерини Осадчої, 22-річний Ілля, з літа 2021 року живе за кордоном. Хлопець навчається в Університеті Мериленду у США та здобуває освіту в ІТ-сфері.

Коли в соцмережах почали з’являтися питання, чому син відомої телеведучої не на фронті, а навчається за океаном, на це відреагував її чоловік Юрій Горбунов.

“Це історія нашого пошуку ворога всередині країни. Комусь тригерить, а комусь це потрібно, хтось цим займається і хтось це роздмухує. А втомлені люди це підтримують, хоча на наступний день, судячи по тому, як люди вибачаються, – змінюють свою думку, тому що емоція спадає, залишається якась реальність. І в цій реальності ти розумієш, що є якісь речі…”, – заявив він в інтервю Доротюк.

Сама Осадча у вересні 2023 року запевнила: після завершення навчання Ілля повернеться до України.

Навігація записів

Вознесіння Господнє-2025: Що категорично не можна робити 29 травня та як відзначати одне з найбільших християнських свят.
Роcія накопичила достатньо cил для спроби наcтупу на Сумщині, — ДПСУ

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • – У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.
  • Мої батьки зовсім не вимагали від мене такої щедрості, я сама хотіла зробити їм приємне.І, звичайно ж, я не забувала про себе. Своєї квартири у мене ще не було, зате була машина. Я звикла ні в чому собі не відмовляти, тому до якогось моменту я навіть не знала, що мені ще потрібно було для комфортного життя.
  • Мама телефонувала, — глухо мовив чоловік. — Каже, щоб завтра всі були в неї. Має якусь «надважливу справу». — Знову гроші потрібні? — Анжела піднялася, розминаючи затерплу спину. — Я ж уже записала її до обласної лікарні на вівторок. І ліки всі купила. — Не знаю, Анжел. Голос у неї був дивний. Такий, урочистий, чи що. За останні вісім місяців життя їхньої родини перетворилося на суцільний марафон по лікарнях. Не стало свекра і її одного сина Дениса і свекруха дуже здала. Відтоді Анжела повністю взяла на себе координацію лікування свекрухи: пошук ліків, найкращих реабілітологів та оплату рахунків. — Андрій з Іриною будуть? — запитала вона. — Так. І Марія з малим теж прийде. Ти знову про щось своє думаєш, про гроші? — Павло підійшов і обійняв дружину. — Рахую, Пашо. Ми за цей місяць виклали майже тридцять тисяч лише на процедури для мами. Ти зафіксував загальну суму? — Навіщо? — здивувався він. — Ми ж для мами стараємося. Гроші є, бізнес працює. — Просто цікаво, чи хтось інший хоч копійку вклав
  • Після маминої смерті я повернулася в лікарню забрати її речі. А коли з кишені халата випав складений учетверо клаптик паперу, я зрозуміла: мама встигла підготувати для мене щось…
  • Іван… — голос колишньої свекрухи затремтів. — Іван мене не навідує. Вже три роки, як не приїжджав. Тільки на Новий рік дзвонить, і то — на дві хвилини. У нього своя сім’я… четверо дітей. Дружина… вона… — старенька гірко посміхнулася. — Вона не така терпляча, як ти була, Катю. Вона з першого дня сказала: «Або я, або ваша мама». І він вибрав її. Переїхали в іншу область. Я там нікому не потрібна. Я мовчала. Я згадала, як вона колись казала: «Мій син мене ніколи не кине». Життя — дивна штука. Воно завжди повертає борги, але іноді у дуже жорстокій формі. — Я думала… що як краще зроблю… — Ганна Степанівна почала плакати. Це були тихі, сухі сльози старої людини, якій більше нема чого втрачати. — Думала, знайду йому багату, з характером, щоб у житті пробилася. А вийшло… як вийшло. Сама лишилася в тих трьох кімнатах. Пусто там, Катю. Тільки стіни холодні. Вона витерла очі хусткою. — Мені лікування треба… на коліно… — продовжила вона, ледь чутно. — Зовсім ходити не можу. А грошей нема. Пенсія — сльози. На ліки ледь вистачає. Сусіди хліб приносять, і на тому дякую… Іван каже, що в нього кредити, діти, школа… нема в нього для мене грошей. Я зупинила машину біля її під’їзду. Того самого під’їзду, з якого я колись вибігла з валізами
  • Чоловік не довіряв банкам, і вважав за краще вкладати гроші в реальне золото. Ну, на золоті зливки грошей не було, а на прикраси – цілком. Все, що дарувалося їй чи доньці, складалося у сейф. До певного часу прикраси Варю не цікавили. Лежать і лежать. Наче подарунок, але якийсь номінальний, але їй вони не потрібні. Невдовзі все змінюється.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes