Коли я побачила наречену свого сина Матвія – то ледь дар мови не втратила. От я молила Бога, аби він постав йому гідну жінку, щоб в них було щире кохання. А йому от небеса таку гуляку постали.

Мені було 18, коли я народила Матвія. Я сама родом з невеличкого села і це для нас було нормою – чим швидше народиш, тим краще. Батьки допомогли нам побудувати другу хату, купили самі ділянку та оплачували роботу майстрів.

Однак, наше з чоловіком щастя тривало не довго. Коли синочкові виповнилося 2 рочки, то Петро заявив, що йде до іншої жінки:

– Я тебе вже давно не кохаю. Ну подивися на себе. Ти розумієш, що мені соромно з тобою навіть до церкви піти? На тебе всі косо дивляться.

– Петро,бо я дитину народила, грудьми годую. А ще вдома прибираю, їсти тобі готую, за господаркою слідкую!

Я ще сподівалася, що Петро одумається та попросить вибачення. Але в нього вже була молода пасія – Катерина, моя знайома з сусіднього села. Я так плакала, так страждала. Навіть за місяць схудла, волосся повипадало, не могла ні ходити, ні піднятися з ліжка. Добре, що поруч була моя мама і тато, вони мене дуже підтримали.

Тільки я не могла спокійно вийти на вулицю. Адже всі сусіди та навіть кури в стайні знали про моє ганебне розлучення. Адже в селі ти як на долоні, кожен хоче обмити тобі кісточки.

Тим паче, мій батько почав важко хворіти, у 40 років геть зліг. І мама ніяк не могла на свою малу зарплату медсестри слідкувати за татом і мені допомагати.

Тому я вирішила податися на заробітки в Польщу, працювала на зборі сезонних овочів та фруктів. Жила у малесенькому гуртожитку, крім мене, у кімнаті ще було 3 жінки-заробітчанки.

Батька вдалося вилікувати тільки через 5 років. Однак, вже треба було віддавати Матвійка до школи, відкладати якісь гроші на майбутнє. І я розуміла, що в селі я ніколи не зароблю таких грошей, як маю в Польщі.

І вже 18 років я працюю в Гдині на туристичних паромах та круїзах прибиральницею. Я швидко вивчила мову, відповідно, отримала підвищення та більшу зарплату. Раз на 2 місяці я пересилала батькам багато грошей, пакунки з продуктами.

Щоліта мій син після школи приїздив до мене у Польщу. Або ж ми їздили відпочивати у Єгипет чи Туреччину. Мій син мав гарний одяг, взуття, іграшки, ноутбук та телефон.

Зараз Матвій вже дорослий чоловік, працює в місті, але доїжджає. Живе та господарює в тій хаті, яку колись мені батьки подарували на весілля. Сам добудував на вулиці альтанку та баню.

І цього тижня я приїхала додому, поки мені дали відпустку. Я приїхала додому, а мама так тихцем каже “У Матвія є дівчина, певно, скоро весілля будемо грати”. Я аж розплакалася з такої радісної новини. У неділю, після церкви, син прийшов до нас у гості з дівчиною. 

Тоді я впізнала Нінку – це племінниця Катьки. Я весь час не могла ні їсти спокійно, навіть дивитися в сторону дівчини було гидко. Дочекалася, коли вона піде геть. 

– Ма, що трапилося? Ти навіть кави не випила.

– Сину, а тобі треба така жінка?

– Яка?

– Розлучниця. Знаєш, хто її рідна тітка?

І я розповіла синові все про наше з батьком розлучення, що саме Катерина була в цьому винна. І що зараз він хоче створити родину з такою паскудною дівкою.

Однак, реакція Матвія мене дуже здивувала:

– Мамо, що було – те загуло. Я люблю Ніну і ми одружимося. Яка різниця, хто її тітка, дядько чи брат? Я її кохаю.

– Тоді мене на цьому весіллі не буде. 

Образливо, що син не підтримав мене в такій ситуації. Він сам чудово знав, яке пекло я пройшла після розлучення, як нам було важко. А зараз хоче привести в нашу хату таку зрадницю!