Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Його вивели! Гучне звільнення сколихнуло країну – Зеленський підписав. Такого не чекав ніхто

Його вивели! Гучне звільнення сколихнуло країну – Зеленський підписав. Такого не чекав ніхто

admin
6 Жовтня, 20206 Жовтня, 2020 Коментарі Вимкнено до Його вивели! Гучне звільнення сколихнуло країну – Зеленський підписав. Такого не чекав ніхто

Зеленський вивів Смілянського із наглядової ради “Укроборонпрому”. Своїм указом він припинив його повноваження у вищеназваному органі. Варто зазначити, що Ігор Смілянський є гендиректором “Укрпошти”.

Про це йдеться в указі президента від 6 жовтня №424/2020

Голова держави вніс зміну у статтю 1 свого указу від 7 жовтня 2019 року “Про членів Наглядової ради Державного концерну “Укроборонпром” і припинив повноваження Смілянського як члена Наглядової ради “Укроборонпрому”.

Цей указ набирає чинності з дня його опублікування.

Як повідомлялося, Смілянський, який обіймає посаду генерального директора АТ “Укрпошта”, попросив Зеленського вивести його зі складу наглядової ради “Укроборонпрому”. Заяву про прохання, датовану 14 серпня, він оприлюднив на своїй сторінці у Facebook.

“Укрпошта” найближчим часом, сподіваюся, укладе багатомільйонну (в євро) інвестиційну угоду з провідними міжнародними фінансовими інституціями. За їхніми правилами – вони не можуть це робити з особами, залученими до оборонної галузі. Тому сьогодні я попросив президента України вивести мене зі складу наглядової ради (“Укроборонпрому” – ІФ)”, – пояснив своє рішення Смілянський.

Зеленський призначив членами наглядової ради “Укроборонпрому” свого помічника Андрія Єрмака та гендиректора “Укрпошти” Смілянського 7 жовтня 2019 року.

Нагадаємо, Володимир Зеленський 6 жовтня звільнив Айвараса Абромавичуса з посади генерального директора “Укроборонпрому” і призначив виконувачем обов’язки гендиректора Ігоря Фоменка держконцерну.

Також варто зазначити, що Сергій Лещенко в своєму інтерв’ю НВ заявив про те, що зарплата членів наглядової ради “Укрзалізниці” та НАК “Нафтогаз Україна” завищені.

“Вважаю, що наглядові ради потрібні, але я також поділяю критичні зауваження, що наглядова рада отримує занадто багато за той обсяг роботи, який виконує. Зарплати в деяких спостережних радах потрібно збільшувати, наприклад, в Адміністрації морських портів набагато менше платять і про це не кажуть, а в деяких, як в “Укрзалізниці” або “Нафтогазі”, – зменшувати. Я вважаю, що вони занадто високі “, – сказав він.

Наглядова рада повинна функціонувати, тому що є стримуючим фактором, який “повинен утримувати менеджмент від необдуманих кроків” і робити компанію успішнішою, зазначив Лещенко.

Навігація записів

Терміново! Їх викрили – Порошенко і Єрмак вступили в змову. Просто за спиною Зеленського. “Прикриває себе і спільників”
Налякані люди кажуть, що таке бачать вперше! 3нищeнi будинки, зaтoплeні вулиці, знеструмлені міста (Відео і фото наслідків)

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Вона уважно оглянула мене, зробила ковток кави й граціозно поправила шовковий комір на своїй шиї, немов цей жест був її природним правом. — Ви, напевно, Наталія Миколаївна? — м’яким оксамитовим голосом, трохи хрипкуватим, промовила вона. — Максим казав, що ви іноді приходите прибирати. Я — Жанна. У цей момент у моїй голові зіткнулися два потоки думок: «що, в біса, тут відбувається» і «вона що, назвала мене прибиральницею?»
  • Що це, доню? — прошепотіла бабуся. — Полуниця? Зараз? На Великдень? Її очі округлилися від подиву…
  • Стефцю, — сказав якось Василь, коли ми сиділи так, — може, вже не будемо мучити одне одного цим «кум-кума»? Ми ж знаємо одне одного все життя. Хіба погано нам разом? Я подивилася на нього. Його очі світилися теплотою і надією. Я знала, що він має на увазі. Я теж відчувала, що між нами з’являється щось більше, ніж просто дружба. — Не погано, Василю. Зовсім не погано, — тихо відповіла я. — Мені з тобою спокійно. Але ти знаєш, що скажуть діти… І люди в селі… — Скажуть, — кивнув він. — Пліткуватимуть. Але вони далеко. А ми тут. І старість у нас теж тут. І кому, як не нам, знати, яка вона — самотня. Нам не треба питати дозволу ні в кого. Ми маємо право на щастя. Навіть тепер. Навіть на схилі літ. Його слова прозвучали так переконливо, що я не могла не погодитися. Ми вирішили спробувати. Просто бути разом. Не оформляти ніяких паперів, не робити гучних заяв. Просто жити поруч і підтримувати одне одного. Новина про наше «зближення» пішла по селі, як вітер по стерні. Я бачила, як сусіди шепочуться за моєю спиною, як вони дивляться на нас з Василем, коли ми йдемо разом вулицею. Хтось засуджував, хтось просто дивувався. Але мені було байдуже. Мені було добре з Василем. І не минуло й тижня, як пролунав дзвінок від Наталки. Я побачила її ім’я на екрані телефону, і моє серце стиснулося. Я знала, що цей розмова буде важкою
  • Я виростила немовля, яке знайшла покинутим у під’їзді. Через сімнадцять років повернулася його біологічна мати — заможна мільйонерка. У суді він заговорив, і ніхто не міг повірити в те, що почув.
  • — Яка частка? Квартира моя. — А твій чоловік де живе? Тут. Значить, має право на частку. І я теж маю право відвідувати сина. Розмова закінчилася нічим. Свекруха пішла пізно ввечері, грюкнувши дверима. Ольга сиділа на кухні, дивлячись у вікно. Коли чоловік повернувся, Ольга розповіла про розмову. Сподівалася, що він підтримає її, скаже матері, щоб та рідше з’являлася. — Допомогти? — Ольга не стрималася. — Вона тут живе, а не допомагає!
  • Ірина більше не готувала запас, але щовечора зустрічала сина та невістку свіжою вечерею, намагаючись усім догодити. Ромці вона готувала сніданок, синові з невісткою намагалася збирати з собою обід, а ввечері вважала своїм обов’язком смачно їх нагодувати. Євген все поїдав з великим апетитом, невістка носом крутила і не висловлювала прямо, поки Ірина не просила, чому вона так погано їсть.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes