Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • КУХНЯ
  • Готую замість шарлотки: смачний яблучний пиріг який тане в роті!

Готую замість шарлотки: смачний яблучний пиріг який тане в роті!

Viktor
2 Квітня, 20252 Квітня, 2025 Коментарі Вимкнено до Готую замість шарлотки: смачний яблучний пиріг який тане в роті!

Як приготувати яблучний пиріг який тане в роті? Тоді не будемо чекати і швидше приготуємо цей пиріг з яблуками, який готується швидко і не складно.

Необхідні продукти:

Тісто:

  • яйця – 2 шт
  • ванільний цукор – 10 гр
  • цукор – 120 гр
  • розпушувач – 2 ч.л.
  • вершкове масло – 1 ст.л (комн.t)
  • молоко – 120 мл
  • борошно – 250 гр

Крем:

  • яйця – 1 шт
  • крохмаль – 1 ст.л
  • цукор – 1 ст.л
  • молоко – 250 мл
  • яблука – 3 шт

Покроковий процес приготування:

В першу чергу приготуємо заварний крем, в сотейник з антипригарним покриттям вбиваємо яйце, всипаємо цукор, крохмаль, добре перемішати віночком. В самому кінці вливаємо молоко, збити віночком, щоб не було грудочкою. Сотейник відправляємо на середній вогонь, постійно помішуючи варимо до загустіння.

Крем прибираємо в сторону і періодично помішуємо.

Приготуємо тісто, в глибоку миску вбиваємо яйця, всипаємо ванільний цукор, цукор і збити віночком протягом 1 хвилини. У яєчну масу вливаємо молоко, додаємо м’яке вершкове масло, перемішати. Через сито просіваємо борошно, розпушувач і замішуємо тісто до однорідного стану.

Яблука очищаємо від шкірки, насіння і нарізаємо на невеликі шматочки (так само можна натерти на тертці).

Форму діаметром 22-24 см дно застеляємо пергаментним папером, змащуємо вершковим маслом і викладаємо нарізані яблука. Зверху на яблука виливаємо тісто і за допомогою лопатки розрівняти по формі.

Готую замість шарлотки: смачний яблучний пиріг який тане в роті!

В кондитерський мішок перекладаємо заварний крем і зверху на тісто видавлюємо в вигляді спіралі.

Відправляємо пиріг в розігріту духовку до 180 градусів і випікаємо 30-35 хвилин.

Готую замість шарлотки: смачний яблучний пиріг який тане в роті!

Готовий пиріг дістаємо з форми, посипаємо цукровою пудрою, нарізаємо і подаємо до чаю. Смачного!

Джерело

Навігація записів

Герой України поcмepтно: мoлодому льотчику з Чернігівщини присвоїли почесне звання.
ЩОЙНО… Зеленський ЕКСТРЕНО ЗВЕРНУВСЯ до українців з Дніпра! ПРИГОЛОМШИВ УСІХ. Ось, що сказав…

Related Articles

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

– Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Viktor
17 Березня, 202617 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Viktor
25 Грудня, 202525 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Цікаве за сьогодні

  • – У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.
  • Мої батьки зовсім не вимагали від мене такої щедрості, я сама хотіла зробити їм приємне.І, звичайно ж, я не забувала про себе. Своєї квартири у мене ще не було, зате була машина. Я звикла ні в чому собі не відмовляти, тому до якогось моменту я навіть не знала, що мені ще потрібно було для комфортного життя.
  • Мама телефонувала, — глухо мовив чоловік. — Каже, щоб завтра всі були в неї. Має якусь «надважливу справу». — Знову гроші потрібні? — Анжела піднялася, розминаючи затерплу спину. — Я ж уже записала її до обласної лікарні на вівторок. І ліки всі купила. — Не знаю, Анжел. Голос у неї був дивний. Такий, урочистий, чи що. За останні вісім місяців життя їхньої родини перетворилося на суцільний марафон по лікарнях. Не стало свекра і її одного сина Дениса і свекруха дуже здала. Відтоді Анжела повністю взяла на себе координацію лікування свекрухи: пошук ліків, найкращих реабілітологів та оплату рахунків. — Андрій з Іриною будуть? — запитала вона. — Так. І Марія з малим теж прийде. Ти знову про щось своє думаєш, про гроші? — Павло підійшов і обійняв дружину. — Рахую, Пашо. Ми за цей місяць виклали майже тридцять тисяч лише на процедури для мами. Ти зафіксував загальну суму? — Навіщо? — здивувався він. — Ми ж для мами стараємося. Гроші є, бізнес працює. — Просто цікаво, чи хтось інший хоч копійку вклав
  • Після маминої смерті я повернулася в лікарню забрати її речі. А коли з кишені халата випав складений учетверо клаптик паперу, я зрозуміла: мама встигла підготувати для мене щось…
  • Іван… — голос колишньої свекрухи затремтів. — Іван мене не навідує. Вже три роки, як не приїжджав. Тільки на Новий рік дзвонить, і то — на дві хвилини. У нього своя сім’я… четверо дітей. Дружина… вона… — старенька гірко посміхнулася. — Вона не така терпляча, як ти була, Катю. Вона з першого дня сказала: «Або я, або ваша мама». І він вибрав її. Переїхали в іншу область. Я там нікому не потрібна. Я мовчала. Я згадала, як вона колись казала: «Мій син мене ніколи не кине». Життя — дивна штука. Воно завжди повертає борги, але іноді у дуже жорстокій формі. — Я думала… що як краще зроблю… — Ганна Степанівна почала плакати. Це були тихі, сухі сльози старої людини, якій більше нема чого втрачати. — Думала, знайду йому багату, з характером, щоб у житті пробилася. А вийшло… як вийшло. Сама лишилася в тих трьох кімнатах. Пусто там, Катю. Тільки стіни холодні. Вона витерла очі хусткою. — Мені лікування треба… на коліно… — продовжила вона, ледь чутно. — Зовсім ходити не можу. А грошей нема. Пенсія — сльози. На ліки ледь вистачає. Сусіди хліб приносять, і на тому дякую… Іван каже, що в нього кредити, діти, школа… нема в нього для мене грошей. Я зупинила машину біля її під’їзду. Того самого під’їзду, з якого я колись вибігла з валізами
  • Чоловік не довіряв банкам, і вважав за краще вкладати гроші в реальне золото. Ну, на золоті зливки грошей не було, а на прикраси – цілком. Все, що дарувалося їй чи доньці, складалося у сейф. До певного часу прикраси Варю не цікавили. Лежать і лежать. Наче подарунок, але якийсь номінальний, але їй вони не потрібні. Невдовзі все змінюється.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes