Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Дyже любив твaринок, рятyвав їжачків та равликів”: у Кривому Розі попрощалися із 7-річним хлопчиком, який загинув під час обстрілу

“Дyже любив твaринок, рятyвав їжачків та равликів”: у Кривому Розі попрощалися із 7-річним хлопчиком, який загинув під час обстрілу

Viktor
8 Квітня, 20258 Квітня, 2025 Коментарі Вимкнено до “Дyже любив твaринок, рятyвав їжачків та равликів”: у Кривому Розі попрощалися із 7-річним хлопчиком, який загинув під час обстрілу

У Кривому Розі попрощалися з 7-річним Радіславом Яцко. Він загинув унаслідок ракетного  удару по місту 4 квітня.

Рідні хлопчика розповідають, що Радіслав дуже любив свою маленьку сестричку, а також тваринок. Про це пише місцевий портал “На часі. Кривий Ріг”.

"Дуже любив тваринок, рятував їжачків та равликів": родина прощалася із 7-річним хлопчиком, якого РФ вбила ударом по Кривому Рогу

Прощання з безвинно вбuтuм Радіславом Яцко відбулося 7 квітня у Кривому Розі. Провести 7-річного хлопчика прийшли рідні та близькі родини, а також містяни.

"Дуже любив тваринок, рятував їжачків та равликів": родина прощалася із 7-річним хлопчиком, якого РФ вбила ударом по Кривому Рогу

Видання опублікувало пронизливе фото з мамою Радіслава, яка опустилася на коліна перед його портретом, прощаючись зі своєю дитиною назавжди.

"Дуже любив тваринок, рятував їжачків та равликів": родина прощалася із 7-річним хлопчиком, якого РФ вбила ударом по Кривому Рогу

“Радіславчик був такий чуйний хлопчик. Так чекав на народження сестрички Аделіни. Завжди повертаючись зі школи, біг до сестрички. Виціловував її та пригортав. Дуже любив тваринок, рятував їжачків та равликів. Чи є Бог на світі, що забрав до себе таку дитину?” – цитує видання слова бабусі хлопчика, Таї Борисівни.⠀

"Дуже любив тваринок, рятував їжачків та равликів": родина прощалася із 7-річним хлопчиком, якого РФ вбила ударом по Кривому Рогу
"Дуже любив тваринок, рятував їжачків та равликів": родина прощалася із 7-річним хлопчиком, якого РФ вбила ударом по Кривому Рогу
"Дуже любив тваринок, рятував їжачків та равликів": родина прощалася із 7-річним хлопчиком, якого РФ вбила ударом по Кривому Рогу
"Дуже любив тваринок, рятував їжачків та равликів": родина прощалася із 7-річним хлопчиком, якого РФ вбила ударом по Кривому Рогу

Нагадаємо, родина Яцко того жахливого дня, 4 квітня, поверталася до рідного міста з дачі. За кермом авто був батько родини Родіон, також у салоні, окрім Радіслава, знаходилися  мама хлопчика Анна, його бабуся та 8-місячна сестричка Аделіна. У момент удару Анна встигла прикрити своїм тілом доньку. Батько отримав контузію та травми ока. А Радіслав, що сидів позаду тата, загинув на місці: на нього прийшлася вся сила ворожого удару.

Нині батько та бабуся хлопчика залишаються у лікарні, його мама та сестричка лікуються вдома.

Навігація записів

Скaндал у Львoві! Військовослужбовиця показала УБД водію маpшрутки. Той у вiдповідь вчинив немиcлиме. Подробиці…
Ціна на роcійську нaфту впaла на 25% нижче, ніж PФ заклала у бюджет

Related Articles

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Цікаве за сьогодні

  • – Ганно, ти цього мужика не гони, дивись скільки він для тебе зробив! Відразу видно, що толковий мужик!
  • До-о-о-ню! — цей крик розрізав ранкову тишу спального району, як іржавий ніж.
  • Першою з дому зникла його обручка. — Де вона, Толю? — запитала Люба, холонучи від поганого передчуття. — Зачепився за станок, зламав, віддав у ремонт, — буркнув він, не дивлячись у вічі. Більше обручки вона не бачила. Як і ремонту, і грошей, і колишнього чоловіка
  • Наступне знайомство багатства не принесло, довелося ще й працювати, натомість дах над головою був. Чоловік влаштував її своєю секретаркою, терпів її на роботі, а здатна вона була лише на подачу кави. Начебто все нормально стало. Ганні вже за п’ятдесят, а точніше, п’ятдесят чотири, п’ятий чоловік не жене, живий. Про сина чоловік знає, розповіла.
  • Я порахувала, що за 10 років ми жодного разу не були на Великдень у моїх батьків, бо Павло завжди вибирав іншу адресу. — Я купив м’яса на 2400 гривень спеціально для мами, тож не змушуй нас чекати! — наказав він, завантажуючи важкі пакунки. Я подивилася на ці пакунки й вперше відчула не образу, а крижану рішучість нарешті змінити цей сценарій
  • Пані Ганно! Ви, мабуть, помилилися, — Наталія, мати нареченої, підійшла до неї. — Ваше місце не тут. Он там, у кутку, біля дверей до кухні. Там невеликий столик для почесних гостей, яким заважає музика. Ганна остовпіла. Прямо перед нею стояв розкішний стіл для найближчих родичів, прикрашений шовком та свічками. А для неї, матері нареченого, приготували місце біля гардероба? — Ви жартуєте? Я мати Степана! — Ну то й що? Розсадку планувала Вікторія, моя донечка. Вона наречена, це її свято. До того ж, ви прийшли самі, без пари. — Я сама, бо мого чоловіка не стало шість років тому. Степан знає, як важко мені було. — Степанко зараз дуже зайнятий, — мовила сваха. — Йому не до ваших претензій. Свято в розпалі! Коли все закінчиться, тоді й поговорите. Ганна дивилася на сина, а він не помічав її
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes